Характеристика стічних вод за стадіями очищення

Показник	До очищення	Після очищення
		біологічного	хімічного
ХПК, мг/л	1100…1300	80	110…130
БПК5, мг/л	200…300	15…20	6…7
Окисленність, мг/л	800…880	480…550	60…70
Кольорність, град	9,5…10	7…72	5…55
	2000	2300	50…80

Контрольні запитання

1. Яку продукцію виробляє лісова і деревообробна промисловості?

2. Назвіть регіони і міста розповсюдження лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості.

3. Які забруднюючі речовини утворюються в деревообробній промисловості та заходи боротьби з ними?

4. Що є сировиною для виготовлення паперу? Склад рослинної тканини.

5. Які методи існують для вивільнення волокна клітковини?

6. В чому сутність сульфатного процесу виготовлення паперу?

7. Яка технологія виготовлення паперу сульфітним методои?

8. Які шкідливі газоподібні речовини викидають в повітря в сульфатному і які в сульфітному виробництвах? Як регенерується варильна рідина в сульфатному і сульфітному процесах?

9. Які прийоми застосовують для очищення стічних вод целюлозно-паперового виробництва?

8. Хімічна промисловість

Хімічна промисловість має широкий спектр сировини, технології і асортимент продукції, що виробляється. Крім того, вона характеризується викидами значних об’ємів високотоксичних забруднюючих речовин і відходів, що ставить дане виробництво в окремих регіонах найбільш небезпечним для навколишнього середовища і здоров’я людини.

Сировиною для хімічної промисловості є органічні і неорганічні матеріали: вугілля, природний і коксовий гази, нафта, сіль, сірчаний колчедан, сільськогосподарська сировина, фосфорити та апатити, відходи чорної і кольорової металургії, ліс, повітря і ін. Хімічна промисловість охоплює біля 200 взаємопов’язаних виробництв з великою номенклатурою продукції. Ці виробництва об’єднані в три великі групи: неорганічна або основна хімія, хімія органічного синтезу та гірничо-хімічна промисловість.

Неорганічна хімія переважно виробляє напівфабрикати, що використовуються в інших галузях народного господарства. Виняток становлять мінеральні добрива, які виробляє окрема галузь.

До органічної хімії відносяться виробництво вуглеводної сировини, органічних напівфабрикатів, синтетичних матеріалів. Основною сировиною для хімії органічного синтезу є вуглеводні нафти, природний та попутний газ. Використовуються також вуглеводні сполуки, що містяться у вугіллі.

Гірничо-хімічна промисловість утворює сировинну базу передусім для неорганічної хімії.

8.1. Географія розміщення сировинної бази і виробництва

Хімічна промисловість розташована передусім в розвинутих країнах, таких як США, Японія, країни Західної Європи.

В Україні виділяються такі підгалузі хімічного і нафтохімічного виробництва: гірничо-хімічна, основна хімія, хімія органічного синтезу (лаки, фарби, фотохімічні вироби), побутова хімія. Останнім часом як окремі галузі виділяються мікробіологічна і фармацевтична промисловості. Основу хімічної промисловості становлять видобуток сировини, виробництво міндобрив і полімерних матеріалів.

Сучасне розміщення галузі сформувалось під впливом географічних, економічних і технічних факторів. Україна має слабку сировинну базу. Вона цілком залежить від імпорту нафти, природного газу, каучуку і синтетичних волокон, пластмас, гірничо-хімічної сировини, фарб, на 30…40% продуктів основної хімії та мінеральних добрив. Хоча тут є калійні, магнієві, кухонні солі, самородна сірка, цеолітові туфи, графіт, доломіт, вапняк, продукти переробки вугілля, відходи металургійного процесу.

У промисловому комплексі України частка хімічного виробництва незначна і дорівнює лише 6,5% вартості загального об’єму продукції.

Географія сировинних ресурсів, їх потужність, умови залягання істотно впливають на розміщення підприємств гірничо-хімічного комплексу. Україна має унікальні родовища самородної сірки у Прикарпатті. Там же розташовані родовища кухонної солі. В Донбасі є родовища калійної солі. Самосадна сіль мається в озерах і лиманах Причорномор’я і Криму. Особливо багате на хлоридні солі, натрії, магнії та бром озеро Сиваш.

Гірничо-хімічна промисловість найбільш розвинута в Донбасі, Придніпров’ї і Закарпатті. Там розташовані основні підприємства нафтохімічної промисловості. Виробництво гумової продукції зосереджено: в Дніпропетровську та Б. Церкві виробляють шини та гумоазбестну продукцію; в Дашові, Стаханові та Кременчузі – сажу; в Києві і Сумах розташовані регенераторні заводи.

Виробництво кальцинованої соди зосереджено в районах залягання солей та вапняків в Слов'янську, Лисичанську та Красноперекопську; сірчане виробництво – в районах розміщення підприємств по виготовленню фосфорних і азотних добрив. Фосфорні добрива виробляють в основному з привізних апатитів Кольського півострову у Вінниці, Константинівці, Сумах і Одесі. Вітчизняні родовища фосфоритів, які розташовані в Сумській, Харківській областях і на Придніпровщині, відіграють значно меншу роль в даному виробництві.

Азотні добрива виробляють в Дніпродзержинську, Горлівці, Лисичанську, Алчевську, Северодонецьку, Запоріжжі, Черкасах та Рівному.

Виробництво калійних добрив здійснюється в місці залягання калійних солей в м. Калуші.

Полімерна промисловість розташована: в Донбасі (виробництво синтетичних смол, пластмас і склопластику), Запоріжжі (кремній-органічні сполуки, синтетичні смоли), Дніпродзержинську (полівініл, полістирол), Одеса, Київ, Фастів, Калуш (переробка синтетичних смол на пластмасові, плівкові та інші вироби).

Хімічні волокна виготовляють у Чернігові, Києві і Черкасах.