5. Героїчна праця українців у тилу

Могутнім джерелом перемоги над нацистами стала героїчна праця в радянському тилу робітників і селян.

У надзвичайно складних умовах швидкого наступу гітлерівських військ була проведена евакуація майже всіх промислових підприємств України на Схід. План щодо організації роботи евакуйованих підприємств у тилу передбачав виконання трьох завдань:

–         перебазування виробничих сил у радянський тил;

–         розгортання промислових підприємств на нових місцях у найкоротші терміни;

–         налагодження випуску військової продукції для потреб фронту.

24 червня 1941 р. РНК СРСР та ЦК ВКП(б) прийняли постанову про створення Ради з питань евакуації її очолив секретар ВЦРПС М.Шверник. В Україні евакуацією керувала спеціальна комісія на чолі із заступником Голови РНК УРСР Д.Жилою.

Евакуація підприємств проводилася в дуже важких умовах, нерідко під бомбардуванням чи артилерійським обстрілом німців. Однак, незважаючи на значні матеріально-технічні втрати, промислове обладнання і устаткування підприємств, майно колгоспів, радгоспів, культурні цінності, а також кваліфікована робоча сила були значною частиною вивезені.

Реалізація завдань другого і третього етапів мобілізаційного плану припадає на період з липня 1941 р. до середини 1942 р.

Основну частину підприємств, що евакуювались з Української РСР, прийняли промислові центри Уралу та Сибіру. Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизія, Туркменія розмістили сотні фабрик і заводів, перебазованих з України. Виробничі колективи України, прибувши на нові місця, разом з місцевим населенням починали негайно налагоджувати роботу евакуйованих підприємств.

            Працювати доводилось у надзвичайно складних умовах. Масштаби цієї роботи неможливо було передбачити заздалегідь. Не вистачало людей, техніки, матеріалів. Через брак вантажних кранів ешело­ни розвантажувалися вручну. Траплялося, що евакуйовані підприємства ще в дорозі одержували виробничі завдання. Тому розвантаження, монтаж і пуск обладнання нерідко відбувалися водночас. Можна було спостерігати таку картину: в той час, коли останні верстати тільки виносили з вагонів, перші вже працювали.

Щоб розмістити підприємства з України, на місцях, де вони устатковувалися, використовували вільні площі діючих підприємств, склади, ангари, магазини. Прискореними темпами зводились нові фабрично-заводські корпуси. У зв'язку з тим, що вільних площ все одно не вистачало, виробництво часто розгортали у полі чи у лісі. Токарі, слюсарі, фрезерувальники, інженери бралися за кайла і лопати. Робилося все для того, щоб якнайшвидше закріпитись на новому місці і дати фронту необхідну продукцію.

Новоприбулі з України трудові колективи знаходились у складних побутових умовах, потерпали від нестачі продовольства. Нерідко для житла робітників використовувались намети або курені. У таких умовах працювали безперервно і вдень, і вночі. До верстатів, що знаходились просто неба, подавали електричний струм, робили накриття над устаткуванням і видавали необхідну продукцію.

Гасло «Все для фронту! Все – для перемоги!» стало сенсом і нормою життя працівників тилу. Трудовий подвиг працівників радянського тилу не мав історичних аналогів. Наприклад, київський за­вод «Ленінська кузня», евакуйований у Зеленодольськ, розпочав ви­пуск продукції через кілька днів після прибуття, а протягом перших трьох місяців виробництво продукції зросло більш ніж у 3 рази.

19 жовтня 1941 р. прибула на Урал остання група робітників та інженерів Харківського танкобудівного заводу, а вже 8 грудня з цехів підприємства вийшли перші 25 танків Т-34.

Понад 40 тис. шахтарів Донбасу влилися в шахтарські колективи на сході Союзу РСР. Відомі усій країні засновники соціалістичного змагання у вугыльнодобувній галузі очолили великі трудові колективи. Так, відомий новатор А.Ізотов очолив трест «Челябвугілля», .а герой трудового фронту О.Стаханов – шахту № 31 тресту «Карагандавугілля». В різноманітних формах соціалістичного змагання, що розгорталося в тилу, брали участі, жінки, молодь, підлітки.

Дружина Героя Радянського Союзу П.Ту’ряна писала з Куйбишева своєму чоловікові на фронт: «Я з тобою, любий! Мої дівчата удостоєні звання фронтової бригади. Ми, жінки, всі сили віддаємо для того, щоб більше виготовити зброї, щоб ви скоріше розгромили ворога і повернулись додому».

Значний внесок у зміцнення обороноздатності країни зробили евакуйовані до тилу, зокрема в Поволжя та Казахстан, трудівники села. Як і в промисловості, зразки самовідданої праці демонстрували передовики перших п'ятирічок. 1942 р. бригада П.Ангеліної у складі її сестер Надії, Олени та Катерини, працюючи на трьох тракторах, обробила 4 990 га землі у колгоспі Західно-Казахстанської області.

Маючи багатий досвід вирощування зернових і технічних куль­тур, високоефективного тваринництва, трудівники сільського господарства України надали суттєву допомогу колгоспам і радгоспам східних регіонів. За 1942-1945 рр. посівні площі в Радянському Союзі збільшились на 26 млн. га Колгоспники України у 1944 р. здали державі понад 33 млн. пудів хліба. Таким чином, фронт навіть у період окупації гітлерівцями найважливіших сільськогосподарських регіонів був забезпечений продовольством.

Трудовий подвиг представників України був одним із найвагоміших внесків у забезпечення докорінного переламу в ході Великої Вітчизняної війни. Починаючи з кінця 1942 р. фронт одержував у необхідній кількості літаки, гармати, танки, стрілецьку зброю, продовольство.