Тема: „ Глобальні проблеми й основні соціально-політичні процеси сучасної цивілізації. Україна в сучасному геополітичному просторі”.

1. Основні вияви кризи людської цивілізації.

2. Поняття „глобальних проблем” та їх походження, класифікація.

3. Міжнародна політика і система міжнародних відносин.

4. Україна в сучасному геополітичному просторі.

1 . Наше століття – це час не тільки загального зростання масштабів людських перетворень, а й час коли ці перетворення набувають загального характеру, стають подіями життя всього людства.

Є такі вияви кризи людської цивілізації:

• Відвернення війни (в арсеналі кількох держав 220 млн. літрів хімічної речовини, а 1 міліграм – смертельна доза для людини; знищуюча сила зброї за післявоєнний час збільшилась у 200 раз, з'явилась атомна загроза. Інтенсивно розробляються засоби масового знищення: променева, психотропна, радіологічна, інфразвукова, космічна та ін. види зброї. За дві світові війни ХХст. загинуло понад 70 млн. осіб.

• Криза пов'язана з народонаселенням (в XX ст. чисельність населення збільшилась з 1,5 млрд. до 5,3 млрд., тобто в 3,5 раз, тоді як попереднє його потроєння тривало 1900 років. За даними експертів в 2050р. населення стане приблизно 10,7 млрд., а Земля може прохарчувати 10 млрд. Щороку народжується 130 млн. осіб, а помирає 50 млн.)

• Розрив між економічно розвиненими і відсталими країнами (населення 40 найбагатших країн має прибуток у 20 раз більше, ніж така сама кількість людей бідних країн. Число людей, що на межі голодної смерті від 700 - 800 млн. осіб).

• Екологічна криза (щорічно у світі викидається 125 млн. тонн шкідливих речовин, 2,5 млн. тонн нафти виливається в океан, 26 млрд. тонн плодоносних ґрунтів руйнується ерозією, 25 тис. осіб умирає від неякісної води для пиття. Щоденно на планеті гине декілька видів тварин і рослин. В Україні, за даними Зеленого світу, зіпсовано 60% ґрунтів, зникло 20 тис. малих річок, аварія на ЧАЕС вилучила з землекористування 3,7 млн. га землі. Тільки в Європі 200 АЕС і 400 реакторів, 96 % запасів води на землі - солоні води океану, 1,3 млрд. жителів не мають доступу до питної води. Жак Ів Кусто сказав: „Раніше природа страшила людину, а тепер людина страшить природу”.

• Криза, пов'язана з розвитком людини (збільшилась кількість захворювань за останні 40 45 років у 40- 50 разів, голод, війни, СНІД, епідемії туберкульозу, дифтерії, малярії, холери, тифу).

• Криза, пов'язана з сучасною урбанізацією суспільства (в деяких містах, наприклад, в Мехіко, живуть до 20 млн. осіб, це спричиняє затори на дорогах, нестачу води, забруднення повітря, нагромадження сміття, нестачу енергії).

• Загроза духовному середовищу суспільства (масова культура охоплює культури всього світу, ігноруючи регіональні і релігійні особливості. ( Наприклад, американське кіно захопило 50% кіноринку Франції, Голландії, Італії, Данії, 60% - Німеччини, 80% - Британії та Японії).

2. „Globus”(від лат. - земна куля), звідси „глобальний”. Таким чином,

поняття "глобальний", "глобальність" використовується для фіксації найважливіших загально - планетарних проблем в сучасну епоху.

Глобальні проблеми – найбільш суттєві, злободенні, які:

а) торкаються життєвих інтересів всіх народів;

b) для свого розв'язання вимагають колективних зусиль світового співтовариства.

В XXI ст. інтенсивне зростання глобальних проблем неминуче веде світову цивілізацію до катастрофи.

Причини: глобальні проблеми зумовлені нерівномірністю екологічного, демографічного, етнічного, політичного, науково - технічного і культурного розвитку.

Головні ознаки глобальних проблем:

- загально – людський характер;

- масштабність;

- надзвичайна гострота;

- необхідність колективного вирішення.

Класифікація глобальних проблем . 4 основні види:

1. Соціально - політичні проблеми:

• запобігання ядерній війні;

• боротьба з тероризмом;

• припинення гонки озброєнь;

• мирне вирішення регіональних, міждержавних, міжнаціональних конфліктів( Ірак, Палестина, Чечня та ін.);

• запобігання локальним війнам;

• встановлення між народами відносин довіри та добросусідства, партнерства;

• зміцнення системи загальної безпеки.

2. Соціальне – економічні проблеми:

• подолання економічної відсталості і зв'язаних з нею злиденності і культурної відсталості;

• забезпечення ефективного виробництва та економічного зростання країн світу;

• пошук шляхів вирішення енергетичної, сировинної та продовольчої кризи;

• оптимізація демографічної ситуації, особливо в країнах, що розвиваються;

• освоєння в мирних цілях навколоземного простору і Світового океану.

3. Соціальне - екологічні:

• здійснення заходів для поліпшення атмосфери, гармонійного розвитку живої та неживої природи, раціонального використання природного потенціалу планети.

4. Проблеми людини:

• дотримання всіх прав і свобод людини;

• ліквідація голоду, епідемій, неуцтва;

• духовний розвиток особистості;

• подолання відчуження людини від природи, суспільства, держави, ін. людей в результаті власної життєдіяльності.

Проблема в тому, що різні країни неоднаково ставляться до глобальних проблем: одні витрачають значні кошти на їх вирішення, інші практично ігнорують їх.

Для вирішення глобальних проблем потрібно втілювати в практику міжнародних відносин такі принципи:

• демократизація;

• демілітаризація;

• гуманізація (політика заради людини, її права і свободи вищі за інтереси і права держави).

Вирішальною умовою творчого пошуку оптимального вирішення глобальних проблем стає сучасне політичне мислення. Нинішній етап політичного мислення тісно пов’язаний з іменами А.Ейнштейна, Б. Рассела, Д.Сахарова). Сучасне політичне мислення можна визначити як синтез науки з політикою, як застосування сучасних наукових методів до політичної діяльності.

Основні риси сучасного політичного мислення:

- пріоритет виживання людства та ідея пріоритету загальнолюдських цінностей у світовій політиці,

- концепція суперечливого, взаємозалежного, цілісного й ненасильницького світу,

- пошук правильного співвідношення між такими поняттями як „баланс сил” і „баланс інтересів”,

- свобода вибору для кожної держави (право на вибір суспільного ладу), право вибирати свій курс на світовій арені.

3. Міжнародна політика і система міжнародних відносин.

Світове товариство – сукупність усіх держав, що існують сьогодні на планеті.

Тенденції розвитку світового співтовариства.

1. Тенденція до формування всесвітнього господарства (це розвиток і вдосконалення ринкових відносин. Виник Євросоюз, в Латинській Америці та на Сході відбуваються схожі процеси);

2. Тенденція до інтернаціонального об'єднання ( СНД, ЄС);

3. Тенденція до ускладнення й формування нових соціальних зв'язків.

4. Поглиблення етнічних проблем;

5. Деідеологізація міжнародних відносин (раніше була конфронтація: капіталізм, соціалізм);

6. Демократизація світового співтовариства (залучення великих мас людей до політики).

Під міжнародними відносинами розуміють системну сукупність політичних, економічних, культурних, науково - технічних, воєнних, гуманістичних, дипломатичних зв'язків і відносин між основними суб'єктами світового співтовариства.

Міжнародна політика (світовий політичний процес) – сукупно – цілеспрямована діяльність народів, держав, їх інститутів, об'єднань громадян у сфері міжнародного життя.

Структура світового політичного процесу (Суб'єкти політичного життя):

• міжнародні організації глобального масштабу – створені з метою підтримання міжнародного миру й безпеки ( з 1919 до 1946р. Ліга Націй, з 1945р. – ООН);

• міжнародні міжурядові організації створюються з метою розвитку міжнародного співробітництва в галузях економіки, культури, охорони здоров’я, освіти (до системи ООН входять Організація об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури – ЮНЕСКО, Всесвітня організація охорони здоров’я, Світовий банк, який включає Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд, Міжнародне агентство з атомної енергії – МАГАТЕ та ін.);

• міжнародні організації регіонального масштабу (Організація американських держав, Ліга арабських держав, Організація африканської єдності, Рада Європи та ін.);

• інтеграційні угрупування, які утворилися в результаті інтернаціоналізації економічного, соціального і політичного життя держав певного регіону ( ЄС, СНД);

• воєнно-політичні блоки – це організації колективної безпеки держав-членів (Організація Північноатлантичного договору – НАТО існує з 1949р., припинила своє існування Організація Варшавського договору, Організація Центрального договору – СЕНТО та ін.);

• міжнародні неурядові організації, які не створені на основі міждержавної угоди, їхні ознаки: неприбутковий характер, наявність консультативного статусу в міжнародних міжурядових організаціях (молодіжні, жіночі, профспілкові та ін. організації);

• держави.

Однією з важливих універсальних засад діяльності міжнародних організацій є поширення інформації:

1) кожна організація публікує серії документів щодо її структури, цілей, основних напрямів діяльності;

2) організація публікує спеціальні матеріали, доповіді, реферати з актуальних питань міжнародних відносин.

Міжнародні політичні організації стали саме такими структурами, в яких сконцентровано інтереси різних політичних сил, які мають на меті активний вплив на проблеми економічного, територіального, військового характеру. Тому в центрі світового суспільно-політичного розвитку перебуває ООН (входить більше 190 держав, створена в 1945р.)