2.1 Основні поняття формальної моделі

Оглянувши основні проблеми, що постають перед моделюванням розподілених інформаційних систем (далі ІС) типу клієнт-сервер, перейдемо до формального опису таких ІС (використовуючи описані вище підходи). Виходячи з основних принципів опису системи, виділимо основні компоненти системи - її входи та виходи. Входом системи є множина запитів клієнтів системи, виходами - множина відповідей системи на запити. У загальному випадку реакція визначається не лише поточним запитом, а й усіма попередніми. Для усунення необхідності кожен раз обробляти усі попередні запити клієнта, вводиться поняття стану інформаційної системи. Стан інформаційної системи є агрегованою історією запитів до системи. У системі виділяються окремі страти, тобто вона є багаторівневою і на кожному рівні міститься не менше однієї автономної підсистеми (яка фактично є окремою

системою).

На кожному з рівнів (крім верхнього та нижнього) традиційно розглядається три вхідних потоки - потік зовнішніх збурень, потік розпоряджень з вищого рівня, потік реакцій нижчого рівня. Перші два потоки в моделі розподілених інформаційних систем ототожнюються, оскільки вища система є клієнтом системи нижчого рівня. Отже, запити з системи вищого рівня, з одного боку, можуть розглядатися як вхідні збурення, а з іншого - запити страти вищого рівня.

Формальна модель повинна забезпечувати можливість ієрархічного з’єднання систем. Таке з’єднання базується на спрямуванні вихідного потоку нижчої системи у вищу систему, що разом з вхідним збудженням складає вхідний сигнал для вищої системи. У формуванні відповіді сервісу на запит користувача виділимо такі етапи:

1. отримання запиту від користувача або вищого сервісу;

2. формування запитів до нижчих сервісів;

3. отримання відповідей від нижчих сервісів;

4. формування відповіді на запит.

Аналізуючи ці етапи, відзначимо два моменти:

• якщо розглядати тільки верхній зріз системи, то при його описі потрібно виділяти як потік запиту користувача так і потік реакцій підкомпонент;

• в системі в цілому (зі всіма рівнями включно) слід визначати лише один вхідний потік - запити користувачів (адже відповіді нижчих систем визначаються запитами вищого сервісу, а отже, вхідними запитами користувачів).

Деталізація системи проводиться до певного найнижчого рівня. Для функцій цього рівня розглядаються лише вхідні запити користувача (вищої системи). Такий підхід узгоджується з тведженням про неістотність опису вхідних потоків від нижчих систем для системи взагалі. Уся система з усіма її рівнями розглядається як система найнижчого рівня (адже в ній завжди можна виділити компоненти найнижчого рівня).

При аналізі поведінки системи модель спрощується завдяки усуненню параметрів з запитів користувача та реакцій систем. Досліджуючи певні особливості функціонування системи, можна взагалі усувати або запит користувача, або вхідний потік від нижчих систем. Досліджуючи систему в цілому, а не тільки її певний зріз, розглядається лише вхідні запити користувачів.

При розгляді правил композиції систем та утворення систем внаслідок застосування до їх компонент певних операцій, враховуємо, що запити до компонент формуються результуючою системою, а відповіді компонент направляються до неї для формування остаточної реакції.