- •18. Меценатська діяльність Івана Мазепи
- •21. Мислитель Григорій Сковорода
- •22. «Повість минулих літ» - найвизначніша пам’ятка літописання Русі-України
- •23. Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •24. Микола Гоголь – останній «малоросійський» геній
- •25. Культурне життя Русі – України в 13- першій половині 16 ст.
- •Початок українського друкарства.
- •3. Усна народна творчість
- •Архітектура
- •Образотворче мистецтво
- •26. Українці в умовах становлення та розвитку радянської культури. Проблема ідентичності
- •33. Перший професійний історик України Микола Костомаров.
- •34. Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •35. Українська література і театр в умовах радянського мистецького життя
- •36. Життя і творчість Пантелеймона Куліша.
- •37. Украънське культурно-національне відродження 2 половини хvi – 1 пол. Хvii ст.. Діяльність в.-к. Острозького та інших меценатів.
- •38. Спілки 1920-1930-х років в Україні та їхній вплив на українське мистецтво
- •39. Перший укр. Політолог Михайло Драгоманов
- •40. Пересопницьке Євангеліє та Острозька Біблія - досконалі зразки релігійного тексту та друкарського мистецтва 16 ст.
- •41. Етика й естетика радянського тоталітаризму в україні.
- •45. Феномен Івана Франка
- •46. Військове мистецтво козаків.
- •47. Національна складова трансформації української культури на радянський манер. Шістедесятники.
- •48. Худонжня творчість Миколи Пимоненка, Сергія Васильківського, Івана Іжакевича, Івана Труша.
- •53. Історія радянської повсякденності: звичаї, манери, побутові практики
- •54. Михайло Грушевський і його внесок до національної культури українців
- •55. Українська культура середини – другої половини XVIII ст.
- •56. Історія української церкви хх ст у постатях: Іван Огієнко, Андрій Шептицький, Йосип Сліпий
- •57. Пам’ятники б.Хм (Микешин) та г. Сковороді ( Кавалерідзе)
- •58. Троїцький собор у Новомосковську.
- •60. О. Довженко і його культурна спадщина. Проблема бюрократичного тиску на культуру.
- •61. Початки модерного культурно - національного відродження України.
- •62. Українці на зламі культурних епох ( рубіж хх – ххі століття). Оксана Забужко.
- •63. Творчість о.Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •64. Українські романтики кінця хvііі- першої половини хіх століття.
- •65 Українська освіта і наука, преса та радіо, театр і кіно, образотворче мистецтсво, спорт у 1990-ті роки – поч. Ххі ст. Видатні українські спортсмени сучасності.
- •66. Творчість українських митців – зачинателів нових течій у світовому мистецтві: к. Малевич, м. Бойчук.
- •70. Українська культура 19 ст. Між західництвом і слов*янофільством
- •71. Сучасне українське суспільство і проблема співвідношення субкультур
- •73. Структура укр. Культури на етапі переходу від традиційного до модерного суспільства (19-поч.20ст.)
- •75. Феномен Ліни Костенко
24. Микола Гоголь – останній «малоросійський» геній
Микола Васильович Гоголь народився 20 березня 1809 року в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Навчався у Полтавському повітовому училищі, згодом у Ніглинської гімназії вищих наук. У 1828 році переїхав до Петербурга. З 1834 року - ад’ютант-професор по кафедрі загальної історії при Петербурзькому університеті.
Мало хто знає, що Гоголь, рідною мовою якого була українська, здобув центральне місце у російській літературі саме завдяки тому, що був українцем, знав тогочасну українську культуру, яка була майже зовсім не відома в Росії, і, «переклавши» її для російського читача, став знаменитим. Батьки Гоголя були типовими малоросіянами, носіями малоросійської свідомості. Тому Гоголь, який народився і виріс в Україні, розпочав зрілий етап своєї творчості українською тематикою. Відтворити дивовижний і казковий образ України, збагачений сюжетами старовинних легенд, опоетизований барвами чарівного українського слова, поставив собі за мету Гоголь у своїх диканських повістях. Увесь цикл побудовано у формі розповіді, яка ведеться від особи простакуватого пасічника Рудого Панька. Він розповідає фантастичні історії, кожна з яких є окремою повістю циклу, а всі разом вони створюють неповторний образ Диканьки, її мешканців, їх хутірського життя з притаманними йому турботами і розвагами. Цілу галерею мудрих і відважних, дотепних на слово і життєрадісних персонажів виведено на сторінках «Вечорів на хуторі біля Диканьки».
Творчість Гоголя російською мовою стала джерелом знань для решти світу про Україну.
Вже з початку своєї творчої діяльності Гоголь ввійшов у річище російської демократичної літератури, що розвивалася в напрямі народності й гуманізму, широко використовував українську літературну й фольклорну традиції. Романтичне відображення далекого минулого, овіяного повір’ями та легендами, сприяли розробці української теми в російській літературі, вивченню історії та єтнографії України. Останні роки життя письменника були затьмарені духовною кризою.
Про Гоголя як мислителя написано дуже мало. З найвідомішних праць слід мати на увазі такі: Зеньковський В.В. Николай Васильевич Гоголь ( Париж, 1991), Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні ( Мюнхен, 1983), Мережковський Д.С. В тихом омуте ( “ Гоголь и чёрт” ).
25. Культурне життя Русі – України в 13- першій половині 16 ст.
Українська культура цієї доби – безпосередня спадкоємиця культури Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
Українські землі перебували у складі кількох держав, через те умови для культурного поступу українців, що склалися в тих державах, були неоднаковими.
Сприятливі умови були у Великому князівстві Литовському. Збираючи українсько-руські землі, литовські князі прагнули прилучитися до великої культури Київської Русі, надбання якої не відкидали, а підтримували й відроджували разом із православною вірою та руською мовою, що були визнані державними. Литовські можновладці перебрали й традиційний для Русі-України спосіб життя. Про Польське королівство, дослідники кажуть, що воно було брамою, крізь яку до України долинали ідеї Відродження, набувала поширення західноєвропейська система освіти.
Освіта
За традицією освіту здобували при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки, яких називали граматиками або книжниками, навчали дітей письму церковнослов’янською мовою, початкам арифметики, молитвам, співу. Існування мережі початкових шкіл в Україні підтверджує й те, що багато українців навчалося в європейських університетах від початку їх існування. А щоби стати студентом треба було мати основи знань.