- •1 Поняття римського права.
- •2. Система римского права
- •3. Предмет римського права
- •4. Періоди розвитку римського права.
- •5. Рецепція римського права
- •6. Роль та значення римського права для сучасного юриста.
- •1.Поняття та види джерел права
- •2. Звичаєве право та закон
- •3. Едикти магістратів
- •5.Кодифікація римського права
- •1.Виникнення суду
- •2 Загальні поняття про легісакційний, формулярний та екстраординарний процеси.
- •3.Поняття та види позовів
- •4 Особливі засоби преторського захисту.
- •5. Позовна давність
- •1.Суб'єкти права
- •2.Правовий статус римських громадян
- •3.Правовий статус латинів.
- •4.Правовий статус перегринів.
- •5.Правове становище рабів
- •6.Правовий статус вільновідпущеників
- •8.Юридичні особи
- •1.Поняття та види сім'ї
- •2.Поняття та види шлюбу.
- •3.Правові відносини подружжя.
- •4.Правові відносини батьків та дітей.
- •2.Класифікація речей: речі в обігу та вилучені з обігу; манципні та неманципні; родові та індивідуальні; речі споживчі та неспоживчі;
- •3.Класифікація речей: подільні та неподільні; речі прості, складні та складені; плоди; речі тілесні та безтілесні.
- •2.Правові наслідки визнання набувача речей добросовісним і недобросовісним.
- •3.Встановлення та припинення володіння.
- •4.Захист володіння.
- •1.Поняття та зміст права власності.
- •2.Види власності.
- •3.Спільна власність.
- •3.Ємфітевзис і суперфіцій.
- •3.Право застави (заставне право)
- •2.Виникнення зобов’язання.
- •3.Сторони в зобов’язанні.
- •4.Виконання зобов’язань та відповідальність за невиконання або неналежне їх виконання.
- •5.Гарантії виконання зобов’язання.
- •6.Припинення зобов’язання.
- •Договір. Загальні положення
- •1.Поняття і види договорів.
- •2.Умови дійсності договорів.
- •3.Зміст договору.
- •4.Укладення договору.
- •Окремі види договорів
- •1.Вербальні договори.
- •2.Літеральні договори.
- •3.Реальні договори (позика, позичка, зберігання).
- •4.Консенсуальні договори (купівля-продаж; найму речей, робіт, послуг; доручення; товариства).
- •5.Безіменні контракти та їх види.
- •6.Пакти та їх види.
- •1.Загальні положення про спадкування.
- •2.Спадкування за ius civile
- •3.Спадкування за преторським правом (bonorum possessio).
- •4.Спадкування за заповітом.
- •5.Спадкування за законом.
Зміст практичного заняття 1
1 Поняття римського права.
Римське право в історії людства посідає виняткове місце. З нерозвинутої, переважно архаїчної системи патріархального права, що носило вузько національний характер, воно перетворилося на загальне право усього стародавнього світу. Причому окремі його інститути застосовуються і в найсучаснішому праві, наприклад, ним розроблена і втілена в життя збалансована система спадкового права, яка в рівній мірі задовольняє інтереси кровних родичів, з однієї сторони, і прагнення до заповідальної свободи –з іншої
На перших ступенях свого розвитку римське право характеризується станом злиття публічного і приватного права, виокремлення яких – поступовий історичний процес. Підставою такого виокремлення вважають: вивільнення особистості від зв’язків її з суспільними союзами (рід, сім’я тощо); посилення державної влади і зосередження в її руках функцій публічного права; перехід натурального господарства в грошове
Право Стародавнього Риму вже поділяється на публічне та приватне. Ульпіан визначив цей поділ наступним чином: «Публічне право - це те, що належить до положення Римської держави, приватне, що відноситься до користі окремих осіб; існує корисне в суспільному відношенні і корисне у приватному відношенні» Таким чином, критерієм розмежування публічного і приватного права за Ульпіаном є характер інтересів. Право, яке захищає інтереси держави, суспільні інтереси - публічне право, а право, яке захищає інтереси приватних осіб, - приватне право.
Публічне право визначає устрій суспільної організації Риму, встановлює положення магістратів, жерців, правовий режим святинь тощо. Норми публічного права носять імперативний характер, а звідси застосовуються державою (в особі уповноважених органів) за власною ініціативою, коли цього вимагає захист загальних суспільних інтересів (покарання злочинців, стягування податків, штрафів тощо) Імперативний характер норм публічного права знайшов своє відбиття і в його принципах, зокрема в принципі, що забороняв можливість надання приватних привілеїв (privilegiy ne inroganto), а також в принципі, сформульованому римським юристом Папініаном: публічне право не може змінюватися договорами приватних осіб. Основну сутність публічного права складає прийом юридичної централізації.
Таким чином, публічне право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що побудовані на засадах влади і підпорядкування їх учасників владним інституціям, і пов’язані з державними або суспільними інтересами. Приватним правом в Стародавньому Римі регулювалися майнові відносини, що складалися між громадянами Риму за їх власним розсудом і могли захищатися останніми самостійно (самозахист) або за допомогою держави. Захист за допомогою норм приватного права здійснювався державою тільки за вимогою заінтересованої особи, права якої були порушені, в межах заявлених вимог. Норми приватного права на відміну від норм публічного права носили диспозитивний характер. Приватне (цивільне) право – система юридичної децентралізації
Таким чином, приватне право – це сукупність правових норм, що за допомогою диспозитивного методу забезпечують і регулюють захист відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні і майновій незалежності їх учасників.
Для приватного права Стародавнього Риму була притаманна ознака еластичності, тобто здібність пристосовуватися до тих чи інших умов, що знайшло своє відбиття в існуванні систем приватного права, до яких входило: цивільне право (jus сіvilе); право народів (jus gentium); преторське право (jus practorium). Вказані системи існували і розвивалися паралельно, все більше проникаючи одна в одну і взаємно збагачуючись.