Політекономія.

1. Зародження економічних знань. Становлення і основні етапи розвитку політичної економії як науки.

2. Предмет дослідження в економічній теорії. Методи пізнання економічних процесів.

3. Економічні категорії, закони і принципи. Система економічних законів.

4. Економічні потреби суспільства, їх структура і суть. Суспільне виробництво.

5. Суспільний продукт: його структура та стадії руху.

6. Поняття „економічна система”. Структура та типи економічної системи.

7. Економічний зміст власності. Типи, види й форми власності.

8. Форми організації виробництва:

а) Натуральне виробництво

б) Товарне виробництво

9. Товар та його властивості.

10. Двоїстий характер праці, втіленої у товарі.

11. Теорії, що визначають цінність товару. Закон вартості та його функції.

12. Розвиток форм вартості та походження грошей.

13. Сутність та функції грошей.

14. Еволюція грошей. Закони грошового обігу. Інфляція.

15. Ринок як економічна категорія, еволюція поглядів на поняття „ринок”.

16.Структура, типи та функції ринку. Суб’єкти та об’єкти ринку.

18.Монополія та конкуренція в ринковій економіці.

19. Первісне нагромадження капіталу. Перетворення грошей в капітал. Сутність капіталу.

20. Процес праці і процес збільшення вартості. Необхідний робочий час.

21. Промисловий капітал і його кругообіг.

22. Швидкість обороту капіталу. Основний і оборотний капітал. Фізичне і моральне зношування капіталу.

23. Капітал і витрати виробництва. Маса і норма прибутку.

24. Інфраструктура ринку та її елементи.

25. Основні аспекти торгового капіталу та сферу його функціонування

26. Позичковий капітал та позичковий процент

27. Власність на землю та виробничі відносини у сільському господарстві. Земельна рента та орендна плата.

28. Диференціальна рента і механізм її утворення. Абсолютна рента. Ціна землі.

29. Зміст суспільного відтворення і сукупний суспільний продукт

30. Зміст і типи економічного зростання. Нагромадження та інвестиції, їх роль в економічному зростанні

31. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи.

32. Світове господарство: сутність,основні риси.

33. Міжнародні економічні відносини. Міжнародна торгівля.

34. Сутність, проблеми та види глобальних проблем.

1.Зародження економічних знань. Становлення і основні етапи розвитку політичної економії як науки.

Економічна думка виникла одночасно з появою людини. Першими економічними узагальненнями, які дійшли до нас, є написи на єгипетських пірамідах, звід законів царя Хаммурапі у Вавілонії, і т. д. У них деталізовані податкова система, громадські роботи, різноманітні штрафи та ін. Перша спроба теоретично осмислити і більш-менш системно викласти економічні проблеми була здійснена великим мислителем стародавніх часів, філософом, вчителем і наставником Олександра Македонського — Арістотелем. Він зацікавився двома ключовими проблемами економічної науки того часу — ефективним використанням майна в рабовласницькій латифундії і здійсненням справедливого (еквівалентного) обміну. Арістотель робить надзвичайні для свого часу відкриття і порушує проблему раціонального використання багатства, вперше формулює поняття суспільного поділу праці, еквівалентного обміну і навіть мінової вартості, попиту і пропозиції, споживання і потреб.

Перші політекономічні теорії. Становлення і розвиток економічної науки тісно пов’язані з прогресом капіталістичного способу виробництва. Цей суспільний лад з самого початку (епоха первісного нагромадження капіталу) порушував перед молодою економічною наукою проблему за проблемою. Саме тоді починається формування фундаментальної політичної економії як самостійної науки. Першими гідний внесок у розвиток політичної економії зробили меркантилісти (від італ. merkante — торговець, купець), які вважали, що суспільне багатство нарощується у сфері обігу — торгівлі. Меркантилісти визначили з цих позицій дві економічні проблеми, які необхідно було вирішити: 1) розвиток зовнішньої торгівлі і встановлення торгового балансу країни; 2) визначення природи грошей і рівня відсотка. На їх думку, багатство країни пов’язано з максимальним нагромадженням золота і срібла (дорогоцінних металів) за допомогою ефективної зовнішньої торгівлі, тобто перевищення вивезення товарів з країни над їх ввезенням. Меркантилісти вважали природною властивістю дорогоцінних металів бути грошима. Звідси — їх помилкове уявлення про те, що товари мають вартість таку, скільки за них можна обміняти золота і срібла. Отже, розмір вартості товару залежить від того, скільки зазначених металів можуть дати за нього.

Фізіократи (від грец. physis — природа і kratos — влада) порівняно з меркантилістами зробили величезний крок вперед у розвитку економічної науки. Вони перенесли проблему походження багатства (додаткового продукту та його вартості) зі сфери обігу в сферу виробництва. Обґрунтування такої зміни об’єкта економічного дослідження стало прогресивною економічною концепцією того часу. Франсуа Кене (1694—1774) — «батько» фізіократів — виходив з принципу еквівалентності обміну. Оскільки обмінюватися можуть тільк и рівновеликі вартості, тому він писав, що обмін або торгівля не породжують багатств і здійснення обміну нічого, виходить, повністю ще не пояснює. Якщо це так, то джерело багатства треба шукати поза сферою обігу, тобто у виробництві. Дане міркування настільки ж геніальне, як і просте, призвело Кене ще до одного відкриття, достатньо важливого для того часу.

Меркантилісти і фізіократи підготували подальший розквіт економічної думки, коли вона по суті не тільки сформувалася як єдина, цілісна наука, а й знайшла відповіді практично на більшість питань, поставлених швидко прогресуючим капіталізмом. Настала епоха класичної політичної економії.

Класична політична економія

Піонером класичної політичної економії можна вважати англійського економіста Уільяма Петті, який уперше у 1662 р. вивів сентенцію, що джерелом будь-якого багатства є праця. Отже, економічна думка наново відкриває забуту ідею Арістотеля. З іншого боку, У. Петті розрізняє дві сторони ціни: одна, що постійно змінюється залежно від ринкової кон’юнктури, — ринкова ціна; інша, природна, що не змінюється вже після виробництва, — вартість товару. У. Петті науково послідовний, тож у своїх дослідженнях він виходить тільки з того положення, що праця є «утриманням» вартості.

Великий внесок У. Петті зробив у теорію грошей. Вчений визначив їх як товар, що має трудове походження, тому й виступає загальним еквівалентом. Отже, вартість самих грошей залежить від кількості праці, витраченої на їх виробництво. Вперше в економічній науці У. Петті порушив питання про кількість грошей, необхідних в обігу.

Особливе місце в розвитку економічної науки належить Адамові Сміту (1723—1790) — класику політичної економії. Його чільне місце в економічній науці визначається тим, що він уперше виклав економічну теорію як цілісну науку, у взаємозв’язку всіх її головних елементів.