1.Моніторинг інвестиційного процесу: мета, види та напрямки

Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій заведено називати моніторингом інвестиційних проектів. Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від їх імені дирекція підприємства, що будується. забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів, і його здійснюють ті учасники, на яких покладені обов'язки у контрактах по матеріально-технічному забезпеченню будов.

Програма маркетингу повинна включати:

=строки, тактичні і стратегічні задачі;

=організацію збуту;

=методи просування на ринок за рахунок: низької ціни; новизни товару; товарів кращої якості або кращого сервісу;

=заплановані витрати на маркетинг;

=наявність експортних квот;

=наявність пільг;

=оцінку доходу від прогнозованих витрат.

Фінансовий моніторинг проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за його дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій за такими показниками, як: загальний обсяг інвестицій за проектом, витрати на земельну ділянку, витрати на проектно-дослідницькі роботи, вартість будівельно-монтажних робіт, контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний капіталТехнічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники - в рамках авторського нагляду. Технічний моніторинг проводиться з метою забезпечення відповідності об`ємно-планувальних та конструктивних рішень, прийнятих у будівельній та технологічній частинах проекту, вимог.

2. Сутність та класифікація інвестиційних проектів

Інвестиційний проект — це сукупність поєднаних в одне ціле намірів і практичних дій з метою здійснення інвестиційних вкладень, з метою забезпечення визначених конкретних фінансових, економічних, виробничих і соціальних заходів з метою отримання прибутку.

Інноваційний проект — це система взаємопов’язаних цілей і програм їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних й інших заходів, відповідним чином організованих, оформлених комплектом проектної документації і забезпечуючих ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання, вираженого в кількісних показниках і приводить до інновації. До основних елементів інноваційного проекту відносяться:

• однозначно сформульовані цілі і завдання, що відображають основне призначення проекту:

• комплекс проектних заходів щодо вирішення інноваційної проблеми і реалізації поставлених цілей:

• організація виконання проектних заходів, тобто ув’язування їх з ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проекту в обмежений період часу й у рамках заданої вартості і якості;

• основні показники проекту (від цільових — з проекту в цілому, до часткових — з окремих завдань, тем. етапів, заходів, виконавців). у том) числі показники, що характеризують його ефективність.

Класифікація інвестиційних проектів підприємства:

За функціональною спрямованістю: 

• Інвестиційні проекти розвитку;

• Інвестиційні проекти санації.

За метою інвестування:

• Інвестиційні проекти, які забезпечують приріст обсягу випуску продукції;

• Інвестиційні проекти, які забезпечують розширення (відновлення) асортименту продукції;

• Інвестиційні проекти, які забезпечують підвищення якості продукції;

• Інвестиційні проекти, які забезпечують зниження собівартості продукції;

• Інвестиційні проекти, які забезпечують вирішення соціальних, екологічних та інших задач.

За строками реалізації:

• Короткострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації до одного року;

• Середньострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації від одного року до трьох років;

• Довгострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації більше трьох років.

Замовник— майбутній власник і користувач результатів проекту.

Інвестор— фізичні чи юридичні особи, що вкладають засоби в проект. Інвестор може бути і замовником. Якщо це не та сама особа, то інвестор укладає договір із замовником, контролює виконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту. Інвесторами в Україні можуть бути:

• органи, уповноважені управляти державним і муніципальним майном;

• організації і підприємства, підприємницькі об єднання, громадські організації й інші юридичні особи усіх форм власності;

• міжнародні організації, іноземні юридичні особи;

• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни.

Одним з основних інвесторів, що забезпечує фінансування проекту, є банк.

Проектувальник— спеціалізовані проектні організації, що розробляють проектно-кошторисну документацію. Відповідальною за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, названа генеральним проектувальником. За рубежем її найчастіше представляють архітектор чи інженер

Постачальник— організації, що забезпечують матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання). Виконавець (організація-виконавець, підрядчик, субпідрядник) — юридичні особи, що несуть відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Науково-технічні ради(НТР) — провідні спеціалісти з тематичних напрямків проекту, що несуть відповідальність за вибір науково-технічних рішень, рівень їхньої реалізації, повноту і комплексність заходів, необхідних для досягнення проектних цілей. НТР організує конкурсний добір виконавців і експертизу отриманих результатів.

Керівник проекту(у прийнятій на Заході термінології, проект-менеджер) — юридична особа, якій замовник делегує повноваження з керівництва роботами за проектом: планування, контроль і координація робіт учасників проекту.

Команда проектуспецифічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності й інших характеристик проекту.

підтримуючі структури проекту — це організації різних форм власності, що сприяють основним учасникам проекту у виконанні завдань проекту й утворюють разом з ними інфраструктуру інноваційного підприємництва. До підтримуючих структур відносяться:

• інноваційні центри;• фонди підтримки програм, проектів;• консалтингові фірми;• органи незалежної експертизи;• патентно-ліцензійні фірми;• аудиторські фірми;• виставочні центри і т.п.

основні розділи:

1. Коротка характеристика проекту (чи його резюме). У цьому розділі містяться висновки по основних аспектах розробленого проекту після розгляду всіх альтернативних варіантів, коли концепція проекту, її обгрунтування і форми реалізації уже визначені. 2. Передумови й основна ідея проекту. У цьому розділі перелічуються найбільш важливі параметри проекту, що служать визначальними показниками для його реалізації, розглядається регіон розташування проекту з ув´язанням з ринковим і ресурсним середовищем, наводиться графік реалізації проекту і характеризується його ініціатор.

3. Аналіз ринку і концепція маркетингу. У ньому викладаються результати маркетингових досліджень, вкладається концепція маркетингу і розробляється проект його бюджету.

4. Сировина і постачання. Цей розділ містить класифікацію використовуваних видів сировини і матеріалів, обсяг потреби в них, наявність основної сировини в регіоні і забезпеченість нею, програму постачань сировини і матеріалів і пов´язані з ними витрати.

5. Місце розташування, будівельна ділянка і навколишнє середовище. У цьому розділі детально описуються місце розташування проекту, характер природного навколишнього середовища, ступінь впливу на неї при реалізації проекту

6. Проектування і технологія. Цей розділ повинен містити виробничу програму і характеристику виробничої потужності підприємства;

7. Організація управління. У цьому розділі наводиться організаційна схема і система управління підприємством; розглядається конкретна організаційна структура управління по сферах діяльності

8. Трудові ресурси. Цей розділ містить вимоги до категорій і функцій персоналу, оцінку можливостей його формування в рамках регіону, організацію набору, план навчання працівників і оцінку пов´язаних з цим витрат.

9. Планування реалізації проекту. У цьому розділі розглядаються окремі стадії здійснення проекту, наводиться графік його реалізації, розробляється бюджет реалізації проекту.

10. Фінансовий план і оцінка ефективності інвестицій. Цей розділ містить фінансовий прогноз і основні види фінансових планів, сукупний обсяг інвестиційних витрат, методи і результати оцінки ефективності інвестицій, оцінку інвестиційних ризиків.

Варіант 3

1. ІНОЗЕМНІІНВЕСТИЦІЇ

– це грошові кошти, цінні папери, майно та майнові права, результати інтелектуальної діяльності, інші цінності, передбачені чинним законодавством, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності , які не заборонені законом, з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

За ступенем контролю: прямі; портфельні

За джерелом вкладення: первинні;реінвестиції.

За геополітичною спрямованістю:розвинені країни; країни, що розвиваються; інтернаціональні.

За типом інвестованих активів:

– іноземна валюта;– національна валюта України;– цінні папери (акції, облігації тощо);

– грошові вимоги та права на них;– майно (рухоме і нерухоме);– права інтелектуальної власності;– права на здійснення господарської діяльності;– інші активи (не заборонені законодавством).

За формою власності: – державні; приватні;міжнародних організацій;недержавних організацій; змішані.

За метою інвестування:досягнення фінансової мети; досягнення підприємницької мети; досягнення іншої мети .

За ступенем повернення:інвестиції, що повертаються; ризикові; інвестиції, що не повертаються

За формою оформлення: явні інвестиції; приховані інвестиції; “чорні інвестиції”.

За формами державнихгарантій:– гарантії від зміни законодавства;– гарантії, щодо незаконних дій державних органів та їхніх службових осіб;– гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;– гарантії переказу прибутків, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій;– інші гарантії.

За сферою вкладення:

– АПК;– легка промисловість;– лісопромисловий комплекс;– машинобудування;– медична промисловість;– паливно– енергетичний комплекс;– транспортна інфраструктура;– інші сфери.

Проте, поміж негативних є і позитивні тенденції залучення іноземного капіталу. До основних можна віднести такі: - мультиплікаційний ефект в економіці міста чи регіону та збільшення створеного національного продукту; - пільги місцевим постачальникам та технічна допомога для дотримання власних технічних вимог; - конкуренція для місцевих товаровиробників, що приводить до удосконалення виробництва останніх; - програми підвищення кваліфікації працівників, що приводить до удосконалення якості пропозиції на ринку праці; - бюджетні надходження; - позитивний демонстраційний ефект; - позитивний демонстраційний ефект. [2] Отже, іноземні інвестиції потрібні українській економіці для розвитку, підвищення ефективності українських підприємств, збільшення податкових надходжень. Тому, українська політика повинна сприяти надходженню іноземного капіталу в економіку України.