Напрям підготовки «Філологія (мова і література англійська)»ОКР «бакалавр»

1. Лінгвістичні та психологічні засади методики навчання іноземної мови

Лінгвістика вивчає мови як певні кодові системи, прийняті у тому чи іншому середовищі людей. Лінгвістика разом з психолінгвістикою звертає увагу на МД як процес передання і прийому інформації за допомогою певних кодів. У свою чергу, методика вивчає проблеми навчання мовлення, проблеми розвитку мовлення в учнів, тобто навчання того феномену, що вивчає лінгвістика. Отже, методика використовує основні поняття і закономірності лінгвістики, оскільки вони визначають специфіку об'єкта навчання.

Для методики надзвичайно істотне поняття мови і мовлення. Сучасна лінгвістика розуміє під мовою певний комунікативний код і правила його функціонування, закріплені у свідомості того чи іншого колективу людей. Тобто, мова — це система мовних засобів, необхідних і достатніх для спілкування, а також правил їхнього використання.

Зв’язок методики з психологією та психолінгвістикою. Процес навчання будь-якого предмета, у тому числі й іноземної мови, буде значно ефективнішим, якщо він вибудовується з урахуванням психічних процесів, які відбуваються при цьому в учнів: уваги (видами уваги є мимовільна і довільна увага), сприймання, пам'яті, мислення, волі тощо.

Провідну роль у життєвій і професійній діяльності, у мисленні і мовленні людини відіграє пам'ять. У залежності від того, що запам'ятовується і відтворюється, розрізняють наступні види пам'яті: моторну, образну, зорову, слухову, тактильну, словесно-логічну та афективну.

Запам'ятовування може бути мимовільним та довільним, механічним (повторення) і осмисленим.

Для методики навчання іноземних мов вкрай важливо розрізняти види пам'яті за терміном дії. Щоб опанувати іншомовною мовленнєвою діяльністю, варто знати закономірності, насамперед, таких видів пам'яті, як безпосередня (Роль безпосередньої пам'яті є значною у закріпленні мовленнєвого матеріалу шляхом багаторазових повторень і нагромадженні його для подальшого оперування.), оперативна (короткочасна) і постійна пам'ять.

Важливе значення для методики має розрізнення внутрішнього і зовнішнього мовлення, рецептивного і репродуктивного мовлення.

Завдяки науковим психолінгвістики даним установлено, що породження і сприйняття мовлення є тісно взаємозалежними, однак, діаметрально протилежними процесами. У методиці це означає, що навчати розуміння іноземної мови на слух та під час читання необхідно зовсім іншими способами, ніж у говорінні та письмі. В основі аудіювання і читання лежить розпізнавання мовленнєвого матеріалу, в основі говоріння і письма – оформлення думки мовними засобами.

2. Зміст і цілі навчання іноземної мови загальноосвітній школі.

Цілі навчання іноземної мови у загальноосвітній школі. У сучасній методиці навчання ІМ у середніх навчальних закладах висуваються чотири цілі: практична, освітня, виховна і розвивальна. Зазначені цілі знаходяться у взаємозв'язку, причому провідною є практична. Практичну мету навчання ІМ у середній школі можна сформулювати як навчання розуміння думок інших людей і вираження власних думок в усній та писемній формі.

Освітня мета навчання. Вивчаючи ІМ, людина пізнає способи оформлення думки; глибше і грунтовніше опановує своєю РМ; отримує нову інформацію про систему мови, історію, літературу, географію країни, мова якої вивчається. У процесі вивчення ІМ учні здобувають інформацію про її систему та особливості цієї системи, що сприяє загальній освіті. Інформація, отримана з текстів ІМ, розширює кругозір учнів, сприяє їх загальній освіті.

Виховна мета навчання У процесі вивчення мови, роботи над текстами, які мають велике виховне значення, учням прищеплюються національні та загальнолюдські цінності. Останнє поняття формується на уроках ІМ особливо успішно, оскільки учні у процесі комунікації розглядають різноманітні питання, які вимагають формування громадянської позиції, власних поглядів на ту чи іншу проблему. Це сприяє розвитку соціальної особистості, утвердженню позитивних рис характеру.

Розвивальна мета навчання. Вивчення ІМ робить значний внесок у розвиток логічного мислення учнів. Так, заняття мовою сприяють удосконалюванню сформованих розумових операцій учнів (аналіз, синтез, зіставлення тощо), слугують розвитку інтелектуальних, пізнавальних і мовленнєвих здібностей. Цей предмет сприяє формуванню у школярів умінь самостійної роботи, у тому числі з довідковою літературою.