4. Структура стратиграфії

Стратиграфія – самостійна геологічна дисципліна зі складною структурою, власними принципами і методами досліджень. Структурні підрозділи стратиграфії відрізняються передусім специфікою об’єкта досліджень.

За предметом досліджень виділяють такі напрями: літостратиграфію, біостратиграфію, секвенс-стратиграфію, подієву стратиграфію, екострати-графію, фаціальну стратиграфію та ін.

Наприклад, літостратиграфія виконує розчленування і кореляцію відкладів за літологічними ознаками, а біо-стратиграфія – за комплексами палеоорганізмів.

Секвенс-стратиграфія, поєднуючи дані сейсмостратиграфії і фаціальний аналіз, відокремлює осадові комплекси і визначає їхнє положення в геологічному розрізі за шкалою циклічних змін рівня Світового океану.

Подієва стратиграфія шукає сліди раптових і короткочасних подій (гідродинамічних, кліматичних, евстатичних), що відбувалися на значній території і позначилися в різких змінах біоти, режиму седиментації, палеоекологічних умов тощо. Бентонітові шари, що відображають активі-зацію вулканічної діяльності, штормові верстви, стрічкові глини, пов’язані з кліматичними коливаннями – усе це приклади предмета досліджень подіє-вої стратиграфії.

Фаціальна стратиграфія, широко застосовуючи дані палеоекології, тафономії, седиментології, виділяє і простежує стратиграфічні підрозділи в різних фаціях.

Екостратиграфія – нова стратиграфічна концепція, що ґрунтується на вивченні палеоекосистем різних рангів. Їхнє виявлення, визначення ієрархії і співвідношень виконують на системних засадах, аналізі етапності розвитку літо- і біосфер. Важливою є також проблема пошуку рівнів глобальних і регіональних перебудов у різних палеоекосистемах – від великих (конти-нент, шельф, океан) до дрібних (структурно-фаціальна зона).

Практика свідчить, що найнадійніші результати стратиграфічних досліджень отримують у разі комплексного застосування різних методів.

Усі методи, за якими ведуть розчленування і кореляцію відкладів, можна об’єднати в декілька груп. Одна група охоплює літологічний і біостратиграфічний методи, на підставі яких виконують головні операції стратиграфії за речовинним складом. Інша група методів дає змогу розчленовувати і зіставляти відклади за фізичними і хімічними властивостями порід. До неї належать: палеомагнітний, геохімічний, радіологічний, сейсмостратиграфічний, геофізичні методи. На комплексній основі за характером будови розрізу виконують розчленування і кореляцію відкладів циклостратиграфічним методом. Ще одна група охоплює палеоекологічний метод, подієву стратиграфію, кліматостратиграфію, екостратиграфію і секвенс-стратиграфію, що стратифікують осадові товщі на системно-генетичній основі з урахуванням їхнього речовинного складу, будови та механізмів утворення.

До головних методів стратиграфічного розчленування і кореляції осадових порід належать літологічний і біостратиграфічний. Інші методи допоміжні, мають обмежені галузі застосування і їх використовують залежно від особливостей складу та будови розрізу і завдань, що стоять перед дослідником.

Стратиграфія, оперуючи даними багатьох методів, одночасно є головним методом геологічного картування, базою для складання геологічних карт і розшуках та розвідки корисних копалин.