- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3.Фонетика і фонологія. Система фонем сулм (голосні фонеми, їх класифікація; приголосні фонеми, їх класифікація).
- •4.Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Фонетична і фонематична транскрипція.
- •7. Орфоепія та культура усного мовлення. Сучасні орфоепічні норми.
- •8. Графіка української мови. Поняття графеми. Український алфавіт. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та подвоєння букв. Позначення м’якості на письмі.
- •10. Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово та поняття. Номінативна функція слова. Поняття лексеми. Однозначні слова. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
- •11. Омоніми. Синоніми. Антоніми.Склад лексики улм з погляду її походження.
- •12. Фразеологізми. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності, фразеологічні сполучення. Джерела формування фразеологізмів української мови.
- •13. Лексикографія. Поняття про словник, словникову статтю. Основні словники української мови. Енциклопедичні словники.
- •14. Слово як об’єкт морфемного та словотворчого аналізу. Морфеміка української мови. Типи морфем. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, пере розклад, ускладнення.
- •15. Різновиди морфологічного і неморфологічного способів словотвору.
- •16. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Основні граматичні поняття (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія). Способи вираження граматичних значень слова в сулм.
- •17. Частини мови та принципи їх класифікації. Повнозначні та неповнозначні частини мови.
- •18. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні іменники, дискретні та недискретні іменники).
- •19. Граматичні категорії іменника. Категорія роду (іменники спільного, парного і подвійного роду). Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Відмінкова система сулм.
- •20. Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.
- •21. Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння прикметників як форми якісних прикметників.
- •22. Прикметник. Характеристика парадигм прикметника.
- •23. Числівник. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням. Функціональні розряди числівників.
- •24. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників у сулм.
- •25. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Відмінювання займенників.
- •26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.
- •27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.
- •28. Категорія стану дієслова та її зв'язок з перехідністю/неперехідністю.
- •29. Категорія способу дієслова, творення та значення дійсного, умовного та наказового способу.
- •30. Дієприкметник. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника.
- •31. Дієприслівник. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •32. Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
- •33. Лінгвістична характеристика службових слів і вигуків.
- •34. Синтаксис. Типи синтаксичних одиниць і визначальні формальні і семантичні принципи їх виділення: словосполучення, просте та складне речення.
- •35. Словосполучення. Сурядні і підрядні словосполучення. Види підрядного зв’язку.
- •37. Двоскладне речення. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень.
- •38. Головні члени речення у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. Поняття другорядні члени речення.
- •39. Поняття про ускладнене речення. Основні види ускладнених речень.
- •40. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Сполучникові та безсполучникові синтаксичні конструкції.
- •41. Складносурядні речення відкритої та закритої структур.
- •42. Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин.
- •43. Багатокомпонентні складнопідрядні речення. Складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
- •44. Складні речення з різними типами синтаксичного зв’язку.
- •45. Засоби передачі чужого мовлення. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Співвдношення форм прямої і непрямої мов.
- •Фонетичний аналіз слова
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
18. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні іменники, дискретні та недискретні іменники).
Іменник – це частина мови, яка позначує предмет і виражає це взагальнене значення за допомогою грам. категорій роду, числа та відмінка. Найважливіша функція іменника – номінативна. Усі зазначені групи іменників функціонують у лексичному складі української мови як назви матеріальних предметів. Однак предметність у лінгвістичному розумінні дозволяє долучити до цієї групи назви будь-яких процесів, явищ, ознак.
Пр. Краса (ознака), біганина (процес). Але вони мають іменникове вираження, як опредмечена ознака та опредмечена дія. Значення предметів тут підтримується грам. категоріями роду, числа та відмінка. Залежно від взаємозв‘язку між семант. і грамат. ознаками виділяються лексикограм. розряди іменників а саме: конкретні й абстрактні, предметні та речовинні, збірні іменники, назви істот і неістот (живі та неживі істоти), власні й абстрактні іменники.
а) Власні й загальні(апелятиви) ім.:
Власні – індивідуалізують, тобто виділяють окремі конкретні предмети з класу однотипних, тоді як загальні ім. виступають узагальненими назвами класів однотипних предметів або явищ. Пр. Дніпро, Полтава – це власні назви, відповідно загаль. іменниками: ріка, місто. Відповідно до категорій об‘єктів ономастика поділяється на:
1) топоніміку – галузь, що вивчає назви географічних об‘єктів
2) антропоніміку – вивчаючи імена людей
3) зооніміку – клички тварин
4) астроніміку – назви небесних тіл.
Кожна із цих галузей поділяється ще на окремі підрозділи:
Антропоніміка – вивчає окремо імена найменування осіб по батькові = патроніміка, вивчанні прізвищ.
б) Конкретні та абстрактні ім.:
Слова, що позначають назви, співвідносні з конкретними речами, властивостями, діями, називаються конкретними. Це назви, які позначають реалії, що можна пізнати органами чуття, до них належать назви часових понять, власні найменування (Вінниця), об’єкти і явища.
Слова, які позначають назви процесів, ознак, властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза зв'язком з ними, називаються абстрактними. Напр. почуття (кохання, ненависть), процес (хід, біг), якість (чорнота, ясність), риси характеру (доброта, злоба, вихованість)З поміж абстрактних іменників виділяються: Збірні іменники – виражають сукупність предметів як одне ціле: учительство, дітвора, професура. Вживаються тільки в однині, вони не можуть поєдн. З кількісними числівниками, а лише з дробовими та неозначено-кількісними. Пр. (волосся, гілля, знання).
Існує поділ іменників на істоти та неістоти. Першу групу утворюють: назви людей, тварин, птахів, риб, комах. Вони входять до конкретних іменників. Сюди також належать демонічні й міфологічні назви, хоча не мають відповідників у реальності (лісовик, Юпітер...).
Усі інші назви (явищ, предметів, понять) входять у категорію неістот. Сюди належать як конкретні, так і абстрактні іменники пр. народ, натовп, полк, стадо, зграя.
За характером денотатів матеріально-речовинні іменники поділяються на: 1)недискретні (рідини, гази): газ, дим, молоко, повітря, сік; 2)умовно-недискретні (які складаються з дрібних однорідних елементів): бульба, квасоля, сіль, цукор.