В школе
Звенит звонок, звонок зовёт, И Зоя в класс к себе идёт.
В классе уютном, просторном Утром стоит тишина. Заняты школьники делом- Пишут по белому чёрным Пишут по чёрному белым, Перьями пишут и мелом: “Нам не нужна война!”
С. Я. Маршак.
Ученик учил уроки – У него в чернилах щеки.
С. Я. Маршак
Учат азбуку букашки, Чтобы грамотными стать, Потому что это мало- Только ползать и летать!
С. Михалков.
13. Проблемні ситуації які виникають при змінюванні дієєслів і дієвідміни за особами
До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають е (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення -уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.
Можуть виникати проблемні ситуації в 2 особі множини (ми) – Наприклад ми хочимо чи хочемо.
Щоб вирішити це питання ставимо в 3 особу множини (вони). Вони хочуть, закінчення –уть, значить це І дієвідніна. В І дієвідміні мають закінчення –е, значить потрібно писати хочемо.
Прислівник як частина мови. Програмні вимоги щодо його вивчення у початк класах.
Ознаку дії називає ,
А також місце, час, причину
Цієї дії визначає,
І кожен цю частину знає.
Бо цеприслівник – всім відомий.
Незмінна ця частина мови,
На запитання як? коли?
Молодші школярі пропедевтично вивчають прислівник ще в букварний період
навчання грамоти, аналізуючи речення за запитаннями вчителя, читаючи
колонки слів, поповнюючи речення словами-відповідями на запитання куди?
як? коли? де? звідки?, якщо зміст навчання (на окремих сторінках
Букваря) дозволяє використовувати ці прийоми.
Учні 2-3-х класів, як правило, у роботі над будь-якою виучуваною темою
досить часто оперують прислівниками. Наприклад, поєднуючи слова в
реченні за допомогою питань, добираючи споріднені слова для визначення
кореня тощо.
З прислівником як частиною мови школярі ознайомлюються лише в 4-му класі
Вони дістають перше уявлення про особливості прислівників як частини
мови, вчаться відрізняти прислівники від інших частин мови, збагачують
активний словник лексикою на позначення ознак дії, самостійно вводять їх
у речення, практично засвоюють правопис найуживаніших прислівників,
спостерігають за роллю прислівників у тексті, вибирають з поданих
прислівників ті, що найбільше відповідають меті та типу висловлювання.
Під час роботи над цією частиною мови учитель повинен виробити в дітей
практичні вміння та навички використовувати прислівники в усному та
писемному зв'язному мовленні, правильно їх писати, свідомо аналізувати,
бачити різницю у правописі прийменників з іменниками та прислівників:
вранці — вранці (рано — в новім ранці).
Учні повинні запам'ятати питання, на які відповідає прислівник (де?
коли? куди? звідки? як?), знати, що прислівники не змінюються і в
реченні вступають у синтаксичний зв'язок передусім з дієсловами: Радісно
(як?) заіскрилися зеленкуваті очі у Марії. — Радісний (який?) настрій
був у Марії. (М. Магера.)
$
????????????8?????f? і прислівниками, добір належних прислівників до
пропонованих учителем дієслів; добір із дужок тих прислівників, які
найбільше відповідають мовленнєвій ситуації; добір синонімів та
антонімів, складання з ними речень або поширення пропонованих учителем:
побудову речень з однорідними прислівниками; складання власних ділових,
художніх, наукових текстів з використанням у них прислівників.
У ході виконання вправ школярі мають усвідомити, що прислівники
використовуються у художніх, наукових, ділових текстах. Причому в
художніх висловлюваннях вони надають більшої образності, виразності,
емоційності. У ділових же і наукових текстах за допомогою цієї частини
мови можна більш точно передати ту чи іншу інформацію.
Під час виконання вправ необхідно забезпечити більш ґрунтовне засвоєння
учнями теоретичних відомостей про прислівник. З цією метою пропонуються
вправи на вилучення із тексту дієслів і залежних від них прислівників,
на встановлення зв'язків між дієсловами та прислівниками, на добір до
дієслів необхідних за значенням прислівників, на утворення прислівників
від інших частин мови.