5 Організація виконання магістерської роботи

Процес виконання магістерської роботи можна умовно поділити на чотири етапи, що відрізняються за змістом та характером їх виконання.

На першому етапі відбирається матеріал для визначених структурних елементів роботи, проводиться його аналіз та уточнюється остаточна структура роботи.

На другому етапі визначаються основні напрями висновків, пропозицій, що випливають із основного змісту роботи. Орієнтовно оцінюються можливості їх запровадження у практику діяльності досліджуваних підприємств, установ чи організацій, визначається їх ефективність. Як підсумок, формується перший варіант висновків і пропозицій.

На наступному етапі додатково збирається необхідний матеріал, уточнюються окремі положення роботи і остаточно формуються висновки та пропозиції.

На останньому етапі здійснюється літературна обробка готової роботи та оформляється потрібний ілюстративний матеріал.

Вся робота магістранта виправляється науковим керівником, який допомагає магістранту оцінити можливі варіанти рішень, але остаточний вибір рішень – це справа самого магістранта. Він як автор наукової роботи повністю відповідає за прийняття рішення, за правильність отриманих результатів та їх фактичну точність.

Зважаючи на мету і завдання дослідження, науковий керівник магістерської роботи видає завдання, проводить консультації та контролює виконання магістерської роботи. У разі необхідності за пропозицією наукового керівника можуть запрошуватись консультанти з окремих розділів чи питань магістерської роботи за рахунок ліміту часу, що відведений на керівництво магістерської роботи.

Обов'язковою складовою магістерської роботи є робочий план, який дозволяє крок за кроком пізнавати нові об'єктивні закономірності. Такий план дає можливість ескізно представити досліджувану проблему в різних варіантах, що значно полегшує науковому керівнику оцінку загальної композиції та рубрикації майбутньої роботи.

Робочий план розробляється при безпосередньому керівництві та участі керівника і починається з розробки теми, тобто загального замислу дослідження. Пізніше такий план може і повинен уточнюватись, але основні завдання теми залишаються незмінними.

Форма робочого плану – довільна, але він повинен включати складові елементи – заголовки окремих розділів та підрозділів, що складають рубрикацію роботи. При цьому важливо чітко з'ясувати черговість та логічну послідовність виконання намічених робіт. При організаційній черговості окремі складові роботи виконуються залежно від наявних можливостей, порядок виконання може змінюватися, але за умови, що всі намічені елементи з часом будуть виконані. Логічна послідовність вимагає і диктує жорсткий порядок виконання роботи в наміченій послідовності. Тобто, поки не вивчений перший розділ до кінця, не можна переходити до іншого. Важливо навчитися знаходити в кожній роботі головне, вирішальне, на чому слід сконцентрувати увагу і знайти оптимальне рішення.

Науковий керівник повинен не тільки брати участь у розробці робочого плану майбутньої роботи, але й вести з магістрантом таку роботу: рекомендувати необхідну літературу, довідкові, статистичні та інші матеріали; проводити систематично бесіди та консультації; оцінювати одержані результати та давати дозвіл на допуск виконаної роботи до захисту.

При роботі над текстом велику увагу слід приділити композиції – послідовності розміщення всіх складових частин (глав, розділів і т. д.). Тут ніякого стандарту не існує. Кожна робота є індивідуальною і оригінальною. Порядок розміщення матеріалу вибирає автор самостійно.

Особливу увагу слід приділяти також рубрикації роботи, оскільки вона відображає логіку наукового дослідження. Рубрикація передбачає поділ тексту на окремі логічно підпорядковані частини.

Текст роботи повинен бути гранично стислим і разом з тим відображати результати проведеного аналізу офіційних, літературних та практичних матеріалів, обґрунтовувати реальність прийнятих рішень. Він повинен бути наповнений відповідними аналітичними таблицями, схемами, графіками, діаграмами. Весь ілюстративний матеріал повинен мати порядковий номер і назву. Нумерація здійснюється в хронологічному порядку по окремих розділах (главах) роботи або в цілому по роботі, а самі матеріали (таблиці, рисунки тощо) розміщуються на наступній сторінці після першого посилання на них в тексті. В роботі не дозволяється використовувати та розміщувати типові форми звітності суб'єктів господарювання.

Магістерська робота повинна показати наскільки магістрант вивчив літературу з даного питання, використав офіційні нормативні та літературні дані і виробничі матеріали, наскільки він володіє методами економічного аналізу, вміє самостійно робити висновки і узагальнення.

В тексті роботи необхідно розміщувати підсумкові, найбільш вагомі таблиці. Таблиці довідкового і нормативного характеру, таблиці, що містять первинні дані, проміжні розрахунки, розрахунки на ЕОМ, слід розміщувати в кінці роботи у вигляді додатків відповідно до чинних стандартів.

По всьому тексту роботи необхідно дотримуватись єдиної термінології та індексації. Наведені формули повинні мати розшифровку буквених позначень, а величини – розмірність. Номер формули розміщується в правому полі на рівні нижньої строчки формули, до якої він відноситься. При посиланні в тексті на формулу необхідно вказувати її повний номер.

Кількість ілюстрацій, розміщених в тексті, визначається змістом роботи і повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту ясність та конкретність. Всі ілюстрації (схеми, графіки, діаграми тощо) називаються рисунками. Їх нумерація аналогічна нумерації таблиць і формул. Кожний рисунок в тексті повинен мати назву, що розміщується внизу під рисунком. При виконанні рисунків допускається використання різних кольорів з обов'язковою їх розшифровкою.

Як було зазначено вище, важливим елементом роботи є її рубрикація, тобто поділ на складові частини, відокремлені одна від одної. Найпростішою рубрикою є абзац. Текст магістерської роботи слід писати з абзацами, оскільки їх відсутність перешкоджає читанню та сприйняттю тексту. Всі слова в тексті пишуться повністю, без скорочень, за винятком загальноприйнятих.

Нумерація сторінок тексту роботи повинна бути наскрізною: першою сторінкою є титульний листок, другою – завдання на виконання роботи, третьою і четвертою -. анотація на двох мовах (українською та іноземною), п'ятою – зміст. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами в правому верхньому куті. Перший номер – 5, ставиться на 5-тій сторінці.

Якщо в тексті роботи є рисунки і таблиці, що займають всю сторінку, то їх необхідно включати в загальну нумерацію. В тих випадках, коли розміри графічних чи цифрових матеріалів перевищують розмір стандартного формату тексту роботи, їх можна виконувати на окремих листах будь-якого формату, але необхідно належно скласти і розмістити в тексті. При цьому їх слід вважати як одну сторінку.

Магістерська робота є роботою кваліфікаційною і тому її мові та стилю слід приділити дуже серйозну увагу. Мовно – стилістична культура магістерської роботи найкраще характеризує загальну культуру її автора.

Мову та стиль магістерської роботи як частини письмової наукової мови характеризує формально – логічний спосіб викладу матеріалу. Це; знаходить своє відображення у всій системі мовних засобів. Для наукового тексту характерним є змістовна завершеність та цілісність. Важливим засобом вираження логічних зв'язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки, причинно-наслідкові відносини, перехід від використання спеціальних термінів дає можливість в короткій та економічній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. При цьому слід пам'ятати, що науковий термін не просто слово, а вираз суті даного явища. Значить, необхідно з великою увагою вибирати наукові терміни та визначення. Не можна змішувати в одному тексті різну термінологію, пам'ятаючи, що кожна наука має свою, притаманну тільки їй, термінологічну систему.

Не можна також вживати замість прийнятих в даній науці термінів професіоналізми. Професіоналізми - це не встановлені визначення наукових понять, а умовні, в значній мірі диференційовані назви реалій, що використовуються в середовищі вузьких спеціалістів і зрозумілі тільки їм. Це своєрідний жаргон, в основі якого можуть лежати побутові уявлення про наукові поняття.

Особливістю мови наукової прози є також відсутність експресії. Домінуючою формою оцінки є констатація ознак, притаманних певному слову, що визначається. Тому більшість прикметників є частиною термінологічних виразів. Значне інформаційне навантаження в наукових роботах мають дієслова та їх форми. Дієслівні форми використовуються для вираження постійних властивостей предмету, для опису ходу дослідження тощо.

Певною специфікою характеризується і синтаксис наукової мови. Для тексту магістерської роботи, що вимагає часом складної аргументації та виявлення причинно-наслідкових зв'язків, характерними є складні речення різних видів з чіткими синтаксичними зв'язками. Це складнопідрядні, складносупідрядні та складносурядні речення. При описі фактів, явищ та процесів використовуються безособові, невизначено-особові речення. Що стосується номінативних речень, то вони використовуються в назвах розділів, глав, параграфів, у підписах до рисунків, діаграм, інших ілюстрацій.

У письмовій науковій мові є і чисто стилістичні особливості. Об'єктивність викладу – основна стильова риса такої мови, що випливає із специфіки наукового пізнання, яке намагається встановити істину. Тому виправданою є наявність в тексті наукових робіт різних вставних слів (наприклад, очевидно, звичайно тощо), словосполучень, що вказують на рівень достовірності матеріалу, повідомлення і т.д.

Обов'язковою умовою об'єктивності викладу матеріалу є вказівка на те, яке джерело повідомлення, ким висловлена та чи інша думка, кому конкретно належить певний вираз. В тексті це можна реалізувати, використовуючи спеціальні вставні слова або словосполучення (на нашу думку, за даними, за повідомленням, на думку і т.п.).

Особливе місце при виконанні наукової роботи та її оформленні належить бібліографічному апарату, який є своєрідним ключем до тих джерел, які автор використав при її написанні. Бібліографічний апарат до певної міри є виразом наукової етики та культури наукової роботи. Саме за ним можна зробити висновок про рівень поінформованості магістранта щодо наявності літератури з досліджуваного питання. Бібліографічний апарат магістерської роботи охоплює бібліографічний список та бібліографічні посилання. Не заглиблюючись у деталі методики оформлення бібліографічного апарату, зазначимо, що головним елементом бібліографічного апарату є бібліографічний список, який включає бібліографічний опис використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний список є суттєвою частиною магістерської роботи, що відображає самостійну творчу роботу її автора та характеризує ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

В магістерській роботі в бібліографічний список не повинні включатися ті джерела, на які немає посилань в основному тексті і котрі фактично не були використані магістрантом. Не включаються також енциклопедії, довідники, науково-популярні видання, підручники та навчальні посібники.

Матеріал роботи розміщується в такому порядку:

1. Титульний аркуш

2. Завдання на магістерську роботу

3. Анотація українською мовою

4. Анотація іноземною мовою

5. Зміст

6. Перелік основних позначень, скорочень, символів і одиниць (при необхідності).

7. Вступ

8. Основна частина (згідно із накресленим планом)

9. Висновки

10. Перелік посилань на джерела (бібліографічний список)

11. Додатки .

12. Бібліографічна довідка.

Закінчену магістерську роботу подають до захисту у твердій палітурці. На обкладинку палітурки потрібно наклеювати етикетку з білого паперу розміром 120 х 80 мм, на якій чорним кольором креслярським шрифтом або машинописом вказують назву документа (магістерська робота), позначення документа, шифр групи, прізвище та ім'я студента, рік виконання роботи (додаток Б).