2. Поняття вимірювання. Психодіагностика як процедура вимірювання. Одиниці вимірювання психічного. Типи вимірювальних шкал. Одиничне та сумарне вимірювання.

Будь-який психодіагностичний (експерименіильний) метод передбачає вираження рівня діагностованої риси у цифровому вигляді. Навіть тоді, коли психодіагностика зводиться лише до констатації наявності чи відсутності певної психологічної особливості, коли фіксується "є рішення" чи "нема рішення", відповідь на запитання "так" чи "ні", належить даний діагностований до певної групи чи не належить. У таких випадках, які на перший погляд видаються далекими від математичко: форми, також є переведення якісних характеристик психіки у цифрову форму - у форму "1" та "0", тобто у форму двійкового числення.

Для розуміння психодіагностики як теорії та практики вимірювання психічних особливостей важливим є розрізнення таких понять як психодіагностичний параметр, психодіагностична ознака та психодіагностичний показник.

Психодіагностичний параметр - це психологічна особливість, що діагностується. Це суб'єктивне, ідеальне явище, що назовні виявляється (об'єктивується) через повсдінковІ, вербальні, фізіологічні реакції.

Реакції, що фіксуються у діагностичному процесі, є психодіагностич-ними ознаками психодіагностичного параметру. Психодіагностичними ознаками виступають конкретні поведінкові, емоційні реакції, особливості рішення конкретного завдання, що фіксуються у спостереженні, відповіді діагностованих на окремі запитання тощо.

Фіксація прояву однієї окремої реакції - психодіагностичної ознаки - є заміром (одяичним вимірюванням) психодіагностичного параметру. Здебільшого одиничний замір здійснюється у двійковій системі числення: 'І" - є прояв даної діагностичної ознаки чи "0" - реакція (ознака) відсутня.

Діагностичний висновок щодо рівня розвитку певної психологічної властивості, зроблений на основі лише однієї поведінкової реакції - однієї психодіагностичної ознаки - є дуже і дуже неточним. А тому з метою підвищення точності діагностики використовується ряд окремих одиничних вимірювань -замірів, тобто ряд психодіагностичних ознак. Рівень розвитку психологічного параметру виражається сумою (інколи середнім значенням) окремих одничних вимірювань. А це значить, що тут уже має місце не одиничне, а сумарне вимірювання.

Сумарне вимірювання - знаходження суми (а в ряді випадків середнього) окремих замірів, які за своєю психологічною суттю є психо діагностичними ознаками одного й того ж психодіагностичного параметру. В методиках анкетного типу таке сумування здійснюється на основі тестових ключів.

Якщо психодіагностичний параметр - це психологічна особливість, що діагностується, психодіагностична ознака - конкретні реакції, в яких об'єктивуються суб'єктивні психологічні особливості, то пенходіагностич-ний показник - це числове вираження психодіагностичного параметру.

Відповідність (адекватність) психодіагностичного показника психодіагностичному параметру у психодіагностиці виступає як валідність психодіагностичної методики (тесту), зокрема, як змістовна вапідність.

Психодіагностична парадигма вимірювання (діагностування) окремих психологічних властивостей через психодІагностичнІ ознаки - поведінкові реакції, - не є адекватною природі психіки, яка функціонує цілісно, а не як набір відокремлених особливостей. Кожна ж конкретна реакція людини (діагностична ознака) детермінується не якоюсь однією відокремленою психологічною особливістю, а їх сукупністю, комплексом. Тобто, кожна конкретна реакція людини є діагностичною ознакою не однієї психологічної особливості, а їх сукупності, комплексу.

А якщо ж на основі однієї й тієї ж психодіагностичної ознаки робити висновок водночас про декілька психодіагностичних параметрів? В традиційній психодіагностиці це реалізується шляхом віднесення у тестовому ключі одного й того ж тестового запитання (завдання) до декількох шкал (субтестів). Так, наприклад, бурхлива емоційна реакція може бути діагностичною ознакою І реактивності, І імпульсивності, і низької резистентності, а в деякій мірі і екстравертованості та ряду інших психологічних властивостей людини.

Окрім цього, сучасні математичні методи дають можливість розкласти цифрове значення психодіагностичної ознаки на його складові, тобто виділити в ній частку кожної з психологічних особливостей - психодіагностичних параметрів. Це забезпечується методами так званого дисперсійного аналізу та багатовимірного шкалювання.

Отже, діагностичний показник є наближеним вираженням істинної величини психічної властивості - психодіагностичного парамегру.

Істинна величина психологічної властивості завжди залишається для психолога невідомою. Постійна похибка привноситься діагностичною методикою, впливом інших психологічних особливостей. Ситуативна похибка обумовлюється якимось ситуативними побічними особливостями, що мали місце у діагностичній ситуації.

Одиниці та шкали вимірювання

Психо діагностичні дані - показники - можуть бути представленими у трьох основних типах вимірювальних шкал: