Викиди шкідливих речовин в атмосферу за регіонами

Область	Обсяги викидів			Щільність викидів у розрахунку на 1км2, у кг	Щільність викидів у розрахунку на 1 км2, у % до середнього показника щільності викидів по Україні
	тис.т	у % до 2005р.	у % до підсумку
Україна	4822,2	107,3	100,0	7937	100
Автономна Республіка Крим	34,2	97,4	0,7	1311	16,5
Вінницька	135,4	126,1	2,8	5109	64,4
Волинська	12,2	121,5	0,3	608	7,6
Дніпропетровська	1101,1	110,8	23,0	34491	434,5
Донецька	1629,2	99,5	34,0	61439	774,0
Житомирська	15,6	116,5	0,3	522	0,01
Закарпатська	25,6	96,4	0,5	2009	25,3
Запорізька	258,1	98,5	5,4	9494	119,6
Івано-Франківська	269,3	131,9	5,6	19337	243,6
Київська	107,9	147,8	2,3	3842	48,4
Кіровоградська	22,6	68,5	0,5	919	11,6
Луганська	517,0	108,9	10,8	19376	244,0
Львівська	110,6	115,5	2,3	5068	64,0
Миколаївська	21,2	87,2	0,4	862	10,9
Одеська	41,9	103,7	0,9	1259	15,9
Полтавська	93,1	136,1	1,9	3239	40,8
Рівненська	17,9	103,6	0,4	895	0,01
Сумська	28,4	108,6	0,6	1192	15,0
Тернопільська	19,4	130,5	0,4	1401	17,65
Харківська	181,6	114,4	3,8	5781	73,0
Херсонська	14,8	134,8	0,3	521	6,6
Хмельницька	17,9	111,4	0,4	866	11,0
Черкаська	40,3	102,2	0,8	1926	24,2
Чернівецька	4,2	80,7	0,1	519	6,5
Чернігівська	40,1	107,0	0,8	1259	15,8
м. Київ	26,4	78,6	0,6	31567	397,7
м. Севастополь	4,3	101,9	0,1	4941	62,0

Інформація Держкомстату України

Напружена екологічна ситуація у багатьох районах і містах країни свідчить про те, що, незважаючи на посилення останнім часом уваги до цих питань і значні витрати на їх вирішення, вжиті заходи не досить ефективні і не зумовлюють змін у тенденції погіршення стану довкілля. Тому практично невідворотним стає негативний сценарій розвитку екологічної ситуації в нашій країні, коли пожвавлення вітчизняного виробництва і піднесення рівня життя українського народу відбуватимуться одночасно з погіршенням якості навколишнього середовища.

Економічне зростання за таким сценарієм обов’язково матиме негативні наслідки для здоров’я народу.

Вихід з цієї складної еколого-економічної кризи можливий за умови переходу України на модель сталого розвитку її регіонів.

Отже, на основі проведеного аналізу наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних економістів, також власного аналізу, можна зробити висновок, що в результаті попередньої господарської діяльності в Україні склалася вкрай нераціональна структура природокористування, яка є наслідком нагромадження за багато десятиріч структурних деформацій господарства, домінування природомістких галузей промисловості, ресурсо- та енергомістких технологій, переважного використання невідновлювальних природних ресурсів, сировинної орієнтації експорту, надмірної концентрації виробництва в окремих регіонах держави. Нинішня структура економіки в цілому залишається неефективною та екологічно небезпечною. Енергомісткість валового внутрішнього продукту не знижується. Структурна перебудова економіки відбувається в основному як нерегульований з точки зору сталості процес. Зношення основних фондів, яке в деяких галузях доходить до 90%, є причиною низької економічної ефективності виробництва, високих енергетичних ресурсних та фінансових затрат, що визначає низьку якість продукції і її неконкурентоздатність.

Останнім часом збільшились темпи росту ВВП, розширилось виробництво та збут вітчизняної продукції, яка, як відмічалось вище, є, в основному, сировинної та напівфабрикатної направленості. Утворилось замкнене коло – чим стрімкіше відбувається розвиток економіки, тим більше погіршується екологічний стан в країні. Короткострокові інтереси сьогоднішньої вигоди переважають над довгостроковими завданнями відродження та розвитку держави.

З огляду на все вищесказане, однією з основних умов переходу до моделі сталого розвитку є структурна перебудова економіки на засадах обов’язкової інтеграції екологічної політики в стратегію економічних реформ.

Усвідомлюючи всю важливість ситуації, яка склалась на планеті взагалі і в державі зокрема, уряд України в контексті концепції Сталого розвитку, Стратегії економічного та соціального розвитку України «шляхом європейської інтеграції на 20042015 рр.» намітив головні напрями діяльності:

– розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки, збалансованої з потребами збереження довкілля;

– екологізація виробництва з метою зниження рівня техногенного навантаження на довкілля, перехід на екологічно безпечні технології;

– обов'язкове проведення екологічної експертизи аудиту та оцінки впливу на довкілля проектів планів соціально-економічного розвитку;

– створення правових та економічних передумов для випуску конкурентоспроможної продукції;

– прискорений розвиток екологічно орієнтованого бізнесу, формування ринку екологічних технологій та екологічних послуг, включаючи екологічне страхування.

Позитивні результати в зазначених напрямах будуть досягнуті завдяки проведенню модернізації господарства країни. Головними напрямами функціональних і структурних перетворень в галузях та міжгалузевих комплексах повинні стати наступні:

– формування ефективної в господарському, соціальному та екологічному відношенні міжгалузевої структури виробництва, що повинна відповідати світовим стандартам і потребам економіки держави та її регіонів;

– розширення відповідальності за використання ресурсів, поступове скорочення сировинних виробництв, нарощування обсягу виробництв з закінченими технологічними циклами, що сприяють глибокій переробці та високій якості кінцевої продукції, використання таких циклів виробництва, які приводять до мінімізації відходів;

– технологічна модернізація виробництв шляхом впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- та ресурсоощадних і маловідходних технологій, широке застосування відновлюваних, екологічно чистих джерел енергії, розв‘язання проблеми утилізації відходів, що утворюються в процесі господарської та іншої діяльності;

– впровадження нових екологічно безпечних транспортних систем, поетапне припинення використання етилованого бензину та свинцевих добавок [10].