Треба зауважити, що до складу незавершеного вироб­ництва не входять:

• сировина, матеріали і напівфабрикати, які були отри­мані виробничим підрозділом, але обробка яких на кінець місяця не була розпочата;

• комплектуючі (деталі, вузли, агрегати), які були отри­мані, але на кінець місяця не пройшли ні однієї технологічної ланки, передбаченої для даного виробничого підрозділу;

• забраковані як готові вироби, так і матеріали, сирови­на, деталі, комплектуючі, які були забраковані в процесі роботи з ними.

Результати проведення інвентаризації оформляються за допомогою “Інвентаризаційного опису незавершеного вироб­ництва”, дані якого засвідчуються підписами всіх членів комісії. Залишки виробів, вузлів, деталей і т. ін. зазначаються в інвентари­заційному описі у розрізі калькуляційних статей: сировини і ма­теріалів, основної і додаткової заробітної плати. Кінцева оцінка обсягів незавершеного виробництва проводиться у бухгалтерії підприємства за умов включення до його складу, в залежності від обсягів заробітної плати по закінчених і незакінчених виробах відрахувань на соціальні заходи та загальновиробничих витрат.

Якщо визначення незавершеного виробництва співпадає із закінченням звітного періоду (кварталу), то його обсяги будуть відображені у розділі 2 Активу Балансу у статті “Незавершене виробництво”.

10.4. Облік браку у виробництві (рах. 24).

Одним із основних видів втрат у виробництві є брак продукції.

Браком у виробництві вважають вироби, напівфабрикати, деталі, вузли тощо, а також роботи, що не відповідають за якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть використовуватись тільки після проведення додаткових робіт з їх виправлення.

На деяких виробництвах виникають відходи, які поділяються на технологічні втрати та технічно неминучий брак. До технологічних втрат належить вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації та виникають у виробництві внаслідок невідповідності запасів технологічним вимогам або непередбачених відхилень у здійсненні окремих господарських операцій, недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу.

Технічно неминучий браку виробництві - це напівфабрикати, деталі, вироби, які з технологічних причин не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усунення виявлених недоліків.

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за підвищеними технічними вимогами, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти чи вироби широкого вжитку.

Також не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції за якістю до нижчого сорту.

Брак, який виникає у виробництві, відноситься до виробничих втрат і обчислюється в натуральному та грошовому вираженні. Натуральне обчислення браку (шт., т, м, кг тощо) необхідне для визначення питомої ваги браку у випуску продукції за її конкретними найменуваннями з метою виявлення найбільш несприятливих до браку виробів і проведення необхідних заходів щодо його попередження.

Виникнення браку у виробництві оформлюють актом про брак, повідомленням, листком про брак або відображають цю величину витрат у відомостях. У цих документах зазначають дані про забраковану продукцію (її вид, сорт, типорозмір, одиниці виміру, кількість, причини виникнення браку, винних осіб, вид браку тощо). Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника керівника підприємства, головного бухгалтера, керівників відділів підприємства. Якщо вартість товарно-виробничих запасів зменшується за рахунок втрат споживчих властивостей, комісія підприємства повинна мати пояснювальні записки від матеріально відповідальних осіб про їх неправильне зберігання або використання.

На підставі акту брак оцінюють за нормативною вартістю з урахуванням місця виникнення браку та технологічної операції.

Аналітичний облік за рахунком 24 “Брак у браку у виробництві” ведеться за видами виробництва продукції, за якою виник брак, а також у розрізі статей калькуляції.

У кінці кожного місяця рахунок 24 “Брак у виробництві” закривається.

До статті калькуляції “Втрати внаслідок технічно неминучого браку” включаються:

• собівартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з технологічних причин;

• вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування, у випадку зупинки або простою обладнання через тимчасове відключення енергії;

• вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;

• витрати на усунення технічно неминучого браку.

Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованих виробів, включаючи витрати на відправку, демонтаж і повернення цих виробів. Вартість забракованих виробів відновлюється на рахунку 23 “Виробництво” сторнувальними записами з відвантаження продукції. Після цього вартість забракованих виробів відображається наступним чином:

Д-т 24 “Брак у виробництві”, К-т 23 “Виробництво”.

Собівартість внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за винятком витрат на підготовку й освоєння виробництва, загальновиробничих витрат та інших спеціальних витрат, які відносяться тільки на собівартість готової продукції.

Втрати підприємств від браку продукції, який можна виправити, складаються з витрат на її повторну або додаткову обробку. Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання, а також на суму претензій до постачальників за поставку неякісних матеріалів, які стали причиною браку. Суми втрат від браку відображаються на виробничих рахунках за мінусом втрат, які віднесені на винних осіб.