3.2. Пристрої внутрішньої та зовнішньої пам’яті

3.2.1. Внутрішня пам’ять.

Внутрішня пам’ять ПК складається із двох основних частин:

• оперативний запам’ятовуючий пристрій (ОЗП);

• постійний запам’ятовуючий пристрій (ПЗП).

ОЗП є працездатним тільки при ввімкненому електроживленні. В ньому зберігаються програми та дані в процесі поточної роботи. Основні його якісні характеристики – досить великий обсяг (128 Мбайт і більше) та висока швидкодія. В процесі роботи дані можуть бути прочитані або записані до будь-якої комірки ОЗП. Тому ОЗП називають пам’яттю з довільним доступом RAM (Random Access Memory).

ПЗП може зберігати інформацію незалежно від наявності електроживлення. Тому основне його призначення – зберігання програм, потрібних для початкового запуску та завантаження ПК. В ньому знаходяться невеликі програми попередньої перевірки наявності та працездатності основної апаратури, а також програма, яка знаходить у зовнішній пам’яті і завантажує в ОЗП операційну систему, після чого запускає її на виконання. Основні якісні характеристики ПЗП – невеликий обсяг і невисока швидкодія.

Дані до ПЗП, як правило, записуються виробником комп’ютера. Про програми та дані, записані до ПЗП, кажуть, що вони “прошиті” до комірок пам’яті. Звичайний користувач може тільки читати ці дані і не має можливості вносити в них якісь зміни. Тому ПЗП позначають терміном ROM (Read Only Memory – пам’ять тільки для читання).

3.2.2. Зовнішня пам’ять

Зовнішню пам’ять ПК розрізняють за видом носія. Носії можуть бути магнітними, оптичними та напівпровідниковими.

Із магнітних носіїв використовують стрічки та диски.

Для роботи з магнітними дисками потрібні пристрої, які називаються накопичувачами. Використовують накопичувачі для роботи зі стаціонарними жорсткими дисками (вінчестери), а також накопичувачі для роботи з переносними гнучкими дисками.

Ємність жорсткого диску може досягати 256 Гбайт. Він має високу швидкодію та надійність зберігання інформації. Ємність гнучкого диску (дискети) 1,44 Мбайт, швидкодія та надійність невисокі. Єдина їх перевага – зручні у перенесенні невеликих обсягів даних.

Оптичні носії теж використовують у вигляді дисків. Для запису та читання даних в них використовується лазерний промінь. Існують диски типів CD та DVD.

Ємність дисків CD – близько 700 Мбайт, дисків DVD – близько 5 Гбайт і вище. Вони відрізняються між собою матеріалом, з якого виготовлена їх поверхня. Пристрої для роботи з оптичними дисками називаються CD-ROM і DVD-ROM. Оптичні диски існують двох видів: з можливістю одноразового запису (CD-R, DVD-R) і з можливістю багаторазового запису (CD-RW, DVD-RW).

Напівпровідникові носії використовує флеш-пам’ять. З флеш-пам’яті можна читати скільки завгодно разів, але записувати можна обмежену кількість разів (близько 10 тисяч разів). Причина полягає в тому, що, перш ніж записувати, треба стерти ділянку пам’яті, а ділянка може витримати обмежену кількість стирань.

Переваги флеш-пам’яті: енергонезалежність (при вимкненні живлення вміст пам’яті зберігається), відсутність рухомих частин, компактність, низька вартість, висока швидкодія.

В залежності від конструктивних особливостей флеш-пам’яті для роботи з нею потрібний USB-порт або Card-Reader (кардридер).