62.Поняття соціально - економічної формації і цивілізації як критерію класифікації держав

Суспі́льно-економі́чна форма́ція — історичний тип суспільства, цілісний «соціальний організм», що базується на певному способові виробництва. Одне з базових понять соціальної філософії марксизму.

Формація в марксизмі характеризується специфічною структурою (базисом і надбудовою) і законами виникнення, функціонування та розвитку. Одна із основних категорій історичного матеріалізму. Історії відомо п'ять суспільно-економічних формацій, що становлять ступені історичного прогресу:

- первіснообщинна -рабовласницька -феодальна -капіталістична - комуністична

Вироблене марксизмом поняття «суспільно-економічна формація» вперше дало змогу науково обгрунтувати положення про те, що кожний ступінь розвитку суспільства характеризується особливостями, які зумовлені способом виробництва й відрізняють його від інших ступенів; виявити повторюваність, спільність суттєвих рис у країнах з однаковим рівнем розвитку виробництва, розкрити причини виникнення класів суспільних і класової боротьби, їхню роль у житті суспільства, відкрити специфічні і загальні закони розвитку формацій і тим самим представити історію суспільства як природничо-історичний закономірний процес.

Цивілізація — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Поняття цивілізація (від лат. civilis — громадський, суспільний, державний, громадянський) введене у науковий словник французьким просвітником Оноре Габріелем Мірабо 1756 року. Під цим визначенням французькі просвітники мали на увазі суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості.

63.Джерела права

-Правовий звичай;

- Релігійно-правові норми;

- Правовий прецедент;

- Нормативно-правовий акт;

- Нормативний договір;

- Міжнародно-правовий акт.

64.Підстави виникнення правовідносин

Юридичні факти — це такі сформульовані у гіпотезах правових норм життєві обставини, з якими закон пов'язує виникнення, існування, зміну чи припинення правових відносин.

Основні ознаки юридичних фактів полягають у тому, що юридичні факти:

а) являють собою різні життєві обставини, умови і факти;

б) визначаються у нормах права, точніше у їх гіпотезах;

в) слугують неодмінною умовою виникнення, зміни чи припинення правовідносин;

г) тягнуть за собою суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин;

д) забезпечуються державним примусом.

65.Система права

Система права - це об’єктивно зумовлена внутрішня організація і структура права певної держави, яка виражає єдність і узгодженість правових норм, правових інститутів, підгалузей, галузей, блоків галузей, яка виражається в системі законодавства і інших нормативно-правових актах, а також в інших формах права (правових звичаях, правових прицидентах, правових договорах тощо).

Для розмежування різних структурних частин системи права є такі критерії:

-предмет правового регулювання –правовідносини;

-методи правового регулювання –автономний (диспозитивний), імперативний, дозволяючий,

рекомендуючий;

- кількість і якість нормативного матеріалу;

актуальність або соціальне значення.

В сучасний період виділяють такі системи права світу: континентальна система права Європи (система писаного права), прецидентна система права (країни Бретанської співдружності і США), система мусульманського права, система релігійного і традиційного права; перехідна система права, змішані системи права так званого, соціалістичного права.

Ознаки системи права:

- цілісне структурне утворення, що характеризується єдністю та узгодженістю складових

елементів;

-розкриває внутрішню побудову, організацію права, співвідношення його структурних елементів;

- мас об'єктивний характер, відображає реальний стан суспільних відносин.

Структурними елементами цієї системи є: норми права, інститути права, галузі права.