1. сукупність усіх раніше випущених і непогашених на даний момент боргових зобов'язань разом із нарахованими відсотками;

2. сукупність державних витрат на капіталовкладення в матеріальній та нематеріальний сферах;

3. борг за раніше випущеними борговими зобов'язаннями держави;

4. Вірна відповідь відсутня.

104. Головною метою функціонування системи управління державним боргом є:

1. максимально можливе залучення кредитних ресурсів для фінансування економічних витрат держави;

2. врегулювання боргової кризи у державі;

3. задоволення потреб уряду у додаткових фінансових ресурсах на умовах строковості, платності, зворотності та забезпечення економічної й політичної безпеки держави;

4. Немає правильної відповіді.

105. До методів управління державним боргом не відносяться:

1. Немає правильної відповіді;

2. конверсія, консолідація, уніфікація, викуп боргу;

3. обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення боргу;

4. екстраполяція, балансування, нормативний.

106. Уніфікація державних позик – це метод управління державним боргом, що передбачає:

1. об’єднання декількох позик в одну з заміною раніше випущених боргових паперів на нові;

2. подовження термінів обігу боргових зобов'язань;

3. зміну раніше випущених облігацій на одну облігацію нового випуску;

4. Немає правильної відповіді.

107. Відмова країни погашати власні боргові зобов'язання призводить до наступних наслідків:

1. заморожування майна країни-боржника за кордоном, застосування ембарго на торгівлю з нею;

2. падіння кредитного рейтингу країни-боржника;

3. обмеження доступу до кредитних ресурсів;

4. Усі відповіді правильні.

108. Формами внутрішнього державного кредиту є

1. державні позики

2. субвенції

3. дотації

4. субсидії

109. Граничні розміри державних запозичень України визначає:

1. Кабінет Міністрів України при затвердженні постанов та розпоряджень;

2. Міністерство фінансів України, розробляючи нормативи та норми;

3. Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік;

4. Національний банк України.

110. Відносний показник розміру державного боргу визначається:

1. сумою державного боргу;

2. сумою відсоткових виплат за боргом;

3. бюджетним дефіцитом;

4. відношенням розміром державного боргу до обсягу ВВП.

111. Управління державним боргом в Україні покладено на:

1. Президента України та його апарат;

2. Міністерство фінансів України;

3. Верховну Раду України;

4. Національний банк України.

112. Капітальний державний борг – це:

1. борг, до якого належить сума витрат держави на виплату доходів кредиторам та погашення зобов’язань, за якими настав термін сплати;

2. борг, до якого належить уся сума випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, у тому числі відсотки, які належить сплатити;

3. загальна заборгованість держави перед кредиторами;

4. вірна відповідь відсутня.

113. До відносного зниження державного боргу призводить:

1. зростання ВВП;

2. збільшення частки міжнародних кредитів;

3. збільшення дефіциту Державного бюджету;

4. немає правильної відповіді.

114. Внутрішні державні запозичення України здійснюються у вигляді

1. вірна відповідь відсутня;

2. акцій акціонерних підприємств;

3. облігацій підприємств;

4. облігацій внутрішніх державних позик.

115. Покриття витрат за державним боргом здійснюється за рахунок:

1. трансфертних платежів;

2. доходів державного бюджету;

3. прибутків підприємств;

4. немає правильної відповіді.

116. Коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу – це відношення:

1. суми реалізації цінних паперів держави до валютних надходжень держави у відсотках;

2. суми ВВП до валютних надходжень держави;

3. усіх платежів по зовнішньому державному боргу до валютних надходжень держави у відсотках;

4. немає правильної відповіді.

117. Прийнятний рівень показника коефіцієнта обслуговування зовнішнього державного боргу становить:

1. 25%;

2. 30%;

3. 15%;

4. немає правильної відповіді.

118. Накопичення державного боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді може призвести до:

1. заміщення приватного капіталу державним боргом;

2. хронічного дефіциту державного бюджету;

3. зменшення податкового навантаження;

4. вірна відповідь відсутня.

119. Збільшення строків випущеної раніше позики – це:

1. консолідація;

2. конверсія;

3. уніфікація позик;

4. обмін облігацій.

120. Обслуговування державного боргу здійснюється:

1. Кабінетом Міністрів України;

2. Міністерством фінансів України;

3. Президентом України;

4. Державним казначейством України.

121. Зміна доходності позики (як правило, у бік зниження процента. – це:

1. конверсія;

2. обмін облігацій;

3. консолідація;

4. уніфікація.

122. Державний внутрішній борг України складається з:

1. обсягів первинного бюджетного дефіциту;

2. соціальних трансферів;

3. банківських позик;

4. державної внутрішньої заборгованості минулих років та новоствореної заборгованості, що виникає за борговими зобов’язаннями уряду України.

123. Державний борг на душу населення показує: