4) Валуєвський циркуляр

Валуєвський циркуляр 1863 - таємне розпорядження російського уряду від 20.7.1863 про заборону друкування книг українською мовою. Автором В.Ц. був міністр внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєв, відомий своєю заявою, що “ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може”. Циркуляр забороняв друкувати українською мовою шкільні підручники, науково-популярні та релігійні видання. Фактично припинилося друкування і української художньої літератури. Наступним кроком російської влади, який ще більше посилював національне гноблення і русифікацію українського народу, став Емський акт 1876.

5) Українці - самостійники ( Міхновський, Бачинський)

У жовтні 1890 р. на з'їзді радикально-деморатичних сил було створено першу українську політичну партію — Русько-українську радикальну партію (РУРП). Пізніше почали використовувати назву Українська радикальна партія (УРП), яка стала першою партією не лише в Галичині, а й в усій Україні. Її програма була розроблена І. Франком та М. Павликом і ще кількома іншими партійцями. Вона передбачала зміни економічного життя на засадах «наукового соціалізму», здобуття демократичних прав і свобод, уключаючи й право кожного народу на культурний розвиток.

Головним засобом визначених завдань УРП вважала парламентську роботу, тобто здобуття якомога більшого числа місць у парламенті, щоб мати змогу приймати відповідні закони. Своєю опорою в суспільстві партія вважала селянство, яке в Галичині на 80 % було мало- або й зовсім безземельним.

Партія об'єднала як ветеранів — І. Франка, О. Терлецького, М. Павлика, які сформувалися під впливом драгоманівського «громадівського соціалізму», так і представників молодшого покоління — В. Будзиновського, М. Ганкевича, В. Охримовича, які стояли на марксистських позиціях. Між «старими» й «молодими» велася гостра полеміка, але це була не руйнівна, а творча теоретична суперечка. У її ході було висунуто й обґрунтовано ідею політичної самостійності України. Уперше сформулював і розвинув цю ідею член партії Юліан Бачинський в 1895 р. в книзі «Україна irredenta» («Україна поневолена»).

Юліан Бачинський як соціал-демократ передбачав, що настане час, коли людство стане єдиним. Проте це для нього не означало, що від національної держави треба відмовлятися вже наприкінці XIX ст. Треба наголосити, що Ю. Бачинський не розглядав державу і як самоціль. «Остаточною метою кожного народу є не держава, а його, можливо, найкращий, свобідний культурний розвиток. Держава — це лише наймогутніший засіб до цього, і саме як таким засобом всі народи так дорожать нею», — вважав він.

Найближчою метою українських патріотів М. Міхновський вважав відновлення державних прав українського народу, котрих він ніколи не зрікався і які належать йому за українсько-московською угодою 1654 р. Кінцева мета політичної боротьби М. Міхновського визначалася формулюванням: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ».

Всесвітня історія

1) Доба мейдзі япогії

Характерною рисою зовнішньої політики Японії, що не має засобів військово -політичного впливу на розвиток міжнародних процесів, є їїгнучкість і витонченість. Перш за все, слід відзначити наявність двохпаралельних зовнішньополітичних ліній, що перетинаються або розходяться взалежно від кон'юнктури.

Зовнішньоекономічні зв'язку

Японія вступила у МВФ в 1952 р. В той період стеля, обумовленийплатіжним балансом країни, був низьким, тому що Японія двічі (у 1953 р. і 1957 р.) вдавалася до свого права запозичення (для підтримки платіжногобалансу) і двічі (в 1962 р. і 1964 р.) укладала з МВФ угоди прокредитах "stand-by". У процесі переговорів для досягнення з МВФ угод (про заходи економічної політики), що супроводжують надання кредиту,між сторонами відбувалися жорсткі дискусії, але досягнуті угоди Японія неухильно дотримувалася.

Також в 1952 р. Японія вступила у Всесвітній банк. Перший час черезнизький кредитний рейтинг Японії Світовий банк досить пасивно ставивсядо надання Японії позик. У 1958 р. це ставлення змінилося напозитивне, і в першій половині 1960-х років Японія поряд з Індією буланайбільшим позичальником Світового банку. Дискусії щодо умовкредитування, так само як і на переговорах з МВФ, були досить жорсткими. Однак узгоджені умови виконувалися бездоганно, і були навітьвипадки, коли Японія готова була достроково погасити деякі позики, аленаштовхувалася на незгоду Світового банку. Таким чином, повоєнна Японія обрала в якості своєї стратегічної лінії співпрацю зміжнародними фінансовими організаціями і всіляко зміцнювала міжнароднедовіру до себе.

Японія дуже сильно залежить від зовнішньої торгівлі. Усі сировина, якапереробляє її промисловість, майже все паливо, спожите в Японії,надходить з-за кордону. Але крім того, Японія ввозить і частина необхідногодля неї продовольства. Щоб заплатити за все це, треба багато вивозити. Авивозить Японія не так вже й багато, як це прийнято вважати, - тільки 13%валового національного продукту. Якщо за основними економічними показниками Японія займає 2-е місце в капіталістичному світі, то за величиною експорту