66. Автобіографізм прози і. Багряного.

В основу роману «Тигролови» покладено біографічний матеріал: відбування заслання на Далекому Сході. Головний герой роману — Григорій Многогрішний. Він увібрав багато рис характеру, притаманних письменникові.

Іван Багряний (Лозов'яга) у романі «Тигролови» описав деякі події свого бурхливого, щедрого на пригоди життя. У 1932 році, коли йому виповнилося пише 25 років, письменника звинуватили у нелояльності до радянської влади і заарештували. Багряний сам дав слідчим матеріал для звинувачення своїми творами. Письменник сміливо відкрив перед чекістами свій світогляд, заявляючи, що він мусить працювати для української культури, адже в Україні національна політика перекручена і недосконала, а тому нам у своєму культурному розвитку необхідно орієнтуватися не на Москву, а на Європу.

Багряного засудили до п'ятирічного заслання на Далекий Схід. Те, як везли його і ще тисячі безневинно засуджених через усю країну, він описав на перших сторінках роману «Тигролови».

Звичайно ж, роман «Тигролови» не можна назвати автобіографічним. Але багато з того, про що розповідається у творі, сталося з самим Іваном Багряним. Це його везли у вагоні-домовині на Колиму. Це він утік із довжелезного потяга у невідомість, воліючи краще загинути у тайзі, ніж страждати серед тисяч невинних у таборах ГУЛАГу.

Іван Багряний у тайзі зустрів українців із Зеленого Клину, якийсь час жив у них, як і герой його твору, познайомився із багатьма співвітчизниками, гостював у них.

Роман «Сад Гетьманський» автобіографічний, події, описані у ньому, відбуваються на території Сумської та Харківської областей. Однак, було б великою помилкою ототожнювати головного героя Андрія Чумака з самим Іваном Багряним. Даний роман є зразком синтезу двох стихій — розкутої творчої уяви, з одного боку, і переобтяженості надмірними деталями із власної тюремної практики.

Коли з тривогою i захопленням читаєш сторiнки бiографiї Iвана Багряного i тихою нечутною ходою бредеш вулицями Харкова повз "фабрику-кухню" - в'язницю по вулицi Чернишевськiй, а потiм уява переносить нас у табори Далекого Сходу, i радiєш, що в'язень тiкає iз заслання i повертається до рiдної Охтирки; але за доносом його знову заарештовують i вiдправляють до харкiвської в'язницi на Холоднiй Горi, де письменник перебуває понад два роки, а з них 83 днi - у камерi смертникiв, то мимоволi розумiєш, якi подiї i факти лежать в основi роману "Сад Гетсиманський" - реальнi, конкретнi, автобiографiчнi.

67. Біблійні притчі, параболи й образи в естетичній інтерпретації роману «Сад Гетьманський» і. Багряного.

Фактично всю літературну спадщину письменника пронизують релігійні мотиви, а біблійні образи завжди виступають загальнолюдськими символами, які в художньому тексті наповнюються авторськими інтерпретаціями, несуть значне змістове навантаження, допомагають розкрити психологію героїв.

У романі «Сад Гетьманський» автор використовує бiблiйний матерiал - i заголовок, i епiграф, i згадування Каїна та Авеля, i використання євангельських цитат. Вiдомо, що за бiблiйною легендою, у садi Гетсиманському, де молився Iсус, його зрадив, передавши охоронi, Iуда Iскарiот. У часи жахливих сталiнських репресiй у "сад Гетсиманський" перетворилася уся країна, у якiй панували продажнiсть, вiдступництво, зрадництво загальнолюдських iдеалiв i цiнностей. Iуда нiби вселився у душi тих, хто забув про совiсть, про одвiчнi християнськi заповiдi, а тих, хто залишився вiрним своїй життєвiй позицiї, чекала гiрка доля Iсуса Христа - бути розп'ятим i тiлом, i душею. Одвiчну проблему боротьби добра i зла автор вирiшує у романi через гiрку долю Андрiя Чумака, що намагається пройти через усi тортури в'язницi й лишитись людиною.

"Сатаною безрогою", "чортом", "манiяком" називають хлопця кати.

Уже сама назва твору вказує на біблійний сюжет зради Іудою Ісуса Христа. Отже, зрадництво – головна лінія в романі, де автор безпосередньо звертається до Біблії, використовує її легенди, вплітаючи їх у тканину твору. Визначальну роль тут відіграла біблійна легенда про Сад Гетсиманський. Вона не лише дала назву творові, а й стала ключем до розуміння основних проблем.

Сад Гетсиманський – це символічний образ країни зла в часи сталінських репресій, де на кожному кроці підстерігає зрада, страх і байдужість, де одвічне терзання людської душі між двома крайніми межами вибору – добром і злом.

Традиційним, загальнолюдським біблійним символом зради є образ Іуди. У романі в Юду перевтілюється священик Ніколай Жгут.

Образ Ісуса Христа не має прямих номінацій у романі, але імпліцитно – це основний біблійний образ, з яким асоціюються у творі страждання. Письменник послідовно проводить паралель між головним героєм і біблійним образом Ісуса Христа. 

Роман сповнений біблійних ремінісценцій. В один з епізодів І. Багряний уводить образ Кайяфи – первосвященика Іудейського, який висловив пророцтво про істинні, безцінні для людства плоди смерті Боголюдини. Не випадково цей провісник – "модернізований Каіафа у монументальних ботфортах" приходить уві сні до Андрія. За словами Кайяфи, загибель Сина Божого рятує народ; подвиг Андрія теж має врятувати народ, давши йому іскорку надії в тому, що людина не тільки "найнещасніша" і "найпідліша", а й "найвеличніша з усіх істот".

Оригінальної трансформації зазнає у Багряного біблійне слово "архангел", яке у контексті роману набуває значення "вартовий-тюремник". Таким чином реалізуються несподівані зближення: архангели охороняють рай, отже, вартові-тюремники також охороняють праведників у "раю", створеному сталінським режимом.  Біблійні образи інколи утворюють такі стилістичні фігури, як перифрази: основоложник учення про братство і любов – Христос, провідники богів – апостоли, всенощна – допит, вертеп контрреволюціонерів – камера, скарги в’язнів – глас вопіющого в пустелі. Зустрічаються оригінальні фразеологізми: здезертирувати до Адама (вмерти), з’явитися у вигляді прапращура Адама (голим), піти на Голгофу (на муки), нести важкий хрест (страждати) і под. Авторська інтерпретація біблійних виразів здійснюється інколи за допомогою епітетів: новітнє пекло, ходіння по модерному пеклу, богохранима установа, богоспасаєма установа. Такі численні біблійні вкраплення допомагають точніше з’ясувати інтенції авторського художнього мислення.

Біблійні образи у цьому творі використовуються не принагідно, а виступають основою, на якій тримається весь роман, вони є головним будівельним матеріалом для втілення авторського задуму. Через їх розуміння розкривається глибина морального і духовного стану головного героя Андрія Чумака, в якому ми впізнаємо автобіографічні риси самого Івана Багряного.