Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді на пит. 10, 11, 12, 53.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
65.02 Кб
Скачать

53. Девіантна поведінка дітей і молоді як форма соціальної дезадаптації

Девіантна поведінка (від лат. deviatio — відхилення) — система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.

Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми варіанта поведінки в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи і суспільства, особистості та групи. В основі відхилень у поведінці переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунку.

Аналіз теорії соціальних відхилень доводить, що визначальними факторами відхилень від певних норм є: рівень свідомості, моральності, розвинутість у суспільстві системи соціальних регуляторів поведінки людини і сформоване відношення суспільства до людей, що порушують норми моралі та права.

Щоб оцінити типи девіантної поведінки, необхідно з'ясувати, від яких саме норм суспільства вони можуть відхилятися.

Норма — це явище групової свідомості у вигляді уявлень, що поділяє група, та найчастіше висловлюваних суджень членів групи про вимоги до поведінки з урахуванням їх соціальних ролей, що створюють оптимальні умови буття, з якими ці норми взаємодіють та, відображаючи, формують його. Виділяють такі норми: правові, моральні, естетичні.

Залежно від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства, девіантна поведінка поділяється на п'ять типів.Теорії девіації

Назва теорій Основоположники теорій Основні ідеї теорій

Біологічні Ч. Ломброзо У. Шелдон Особливості фізіологічної будови тіла є причиною девіації

Психічні та психіатричні 3. Фрейд Конфліктність особистості, що є результатом боротьби між свідомим та підсвідомим, викликає девіації

Д. Крессі К. Шуесслер Причиною девіації є наявність в особистості психологічних комплексів

Ж. Пінатель Егоцентризм, агресивність, афективність — центральний стрижень кримінальної здатності

Соціологічні:1) теорія соціального контролю; Б. Дюркгейм Відсутність чіткої регуляції поведінки людей внаслідок несформованості в суспільстві чітких норм та цінностей. Послаблення феномена соціальної солідарності

2) теорія соціалізації;А. Коуен Девіантній поведінці люди навчаються в процесі засвоєння культури певної групи

3) теорія аномії Р. Мертон Виникнення девіації відбувається у результаті розвитку між культурними цілями суспільства та соціально схваленими засобами їх досягнення

Культурологічні Т. Селлі У. Міллер Причина девіації — у конфліктах між нормами офіційної культури та субкультури

Теорія стигматизації (клейміння) М. Гофман Ч. Беккер Девіація — це "клеймо", яке групи, що наділені владою, ставлять на поведінку менш захищених груп або окремої особи

Девіантна поведінка має складну природу, зумовлену найрізноманітнішими чинниками, що перебувають у взаємодії та взаємовпливі.

Фактори ризику девіантної поведінки дітей і молоді:

— соціально-економічні: зниження життєвого рівня населення, майнове розшарування суспільства, безробіття, доступність алкоголю і тютюну;

— соціально-педагогічні: криза інституту сім'ї, зростання кількості сімей з конфліктним стилем виховання, проблеми, пов'язані з навчанням, конфлікти з вчителями, слабка система позашкільної зайнятості дітей і молоді;

— соціально-культурні: зниження морально-етичного рівня населення, поширення кримінальної субкультури, руйнація духовних цінностей,

— психологічні: акцентуації характеру, реакція емансипації, реакція групування, потяг до самоствердження, задоволення почуття цікавості, бажання виглядати дорослим, інфантилізм

— біологічні: порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму, вроджені психопатії, ММД, наслідки спадковості, вплив природного середовища.