5.7 Організація і технологія влаштування зимових тимчасових доріг

5.7.1 Вимоги до вздовжтрасових тимчасових зимових доріг

В даний час, в залежно від інженерно-будівельних умов, умов будівництва та наявності місцевих будівельних матеріалів, для мерзлих боліт використовують різні конструкції тимчасових зимових доріг. Незалежно від конструкцій до тимчасових зимових доріг ставляться наступні вимоги:

• вони повинні будуватися високими темпами з мінімальними витратами та максимальним використанням місцевих будівельних матеріалів й використанням комплексної механізації;

• вони повинні забезпечувати проїзд і необхідну пропускну здатність в період будівництва трубопроводів всіх типів транспортних засобів та будівельно-монтажних машин; мати рівні покриття високої міцності; бути стійкими й функціонувати протягом розрахункового часу експлуатації;

• бути придатними для виконання на проїжджій частині будівельно-монтажних робіт (розвантаження, розкладка труб та будівельних матеріалів монтажу та зварювання секцій труб в неперервну нитку), контролю якості зварних швів, ізоляції та укладання трубопроводу в траншею, баластування та закріплення трубопроводу на проектних відмітках;

• забезпечувати безперебійний та безпечний рух з середньою швидкістю автотранспорту до 50 км/год та будівельних машин механізованих колон до 15 км/год, простоту експлуатації і відновлення після руйнування від дії транспортних засобів, сонячного тепла та інше.

Тимчасові зимові дороги для будівництва лінійної частини магістральних трубопроводів можуть бути класифіковані за призначенням, матеріалам покриття, типу транспорту, що допускається до руху, вантажообігу та інтенсивності руху транспортних засобів, а також терміну дії.

За призначенням тимчасові зимові дороги, як і дорогі для літнього будівництва трубопроводів, поділяються на три види: вздовжтрасові, під'їзні і технологічні.

За матеріалами покриття тимчасові зимові дороги поділяються: на сніжно-ущільненні - з снігу щільністю до 600 кг/м³, що ущільнюється в процесі руху автотранспортом й будівельними машинами; сніжно-крижані - з сніжно-льодяні щільністю від 600 до 700 кг/м³; крижані - з щільністю льоду більше 700 кг/м³, що утворюються на сильно зволожених болотах, водних переправах та в результаті інтенсивного поливання невеликих ділянок дороги.

Згідно транспорту, що допускається до руху, тимчасові зимові дороги поділяють на автомобільні, тракторні й автотракторні (для змішаного руху автомобілів й тракторів).

При влаштуванні автотракторних доріг передбачають дві смуги: для автотранспорту та для гусеничних машин.

Залежно від вантажообігу та інтенсивності руху транспортних засобів тимчасові зимові дороги поділяють на три категорії (табл.5.5).

Таблиця 5.5 – Технічна характеристика тимчасових зимових доріг

Ка-те-го-рія	Швид-кість руху, км/год	Сезонний вантажо-обіг (7 міс), тис.т	Інтен-сив-ність руху, шт/д	Характеристика доріг
				за призна-ченням	для транспорту, що допускається
І ІІ ІІІ	50 35 до 15	180 50 до50	понад 300 до 90 до90	Вздовж-трасові Під’їзні Технологічні	Автотракторні Автомобільні Автотракторні

За терміном експлуатації тимчасові зимові дороги поділяються на сезонні - що працюють тільки в зимовий будівельний період, і дорогі із продовженим терміном експлуатації - що працюють в зимовий, весняний тачастково літній періоди.

Основними технічними параметрами тимчасових зимових доріг, які забезпечують безпечний, безперебійний рух автотранспортних та будівельно-монтажних машин, є розрахункові швидкості транспорту, повздовжній та поперечний нахили, видимість поверхні дороги та гусеничних транспортних засобів, радіуси кривих в плані й повздовжньому профілі, ширина проїжджої частини та висота снігового насипу.

Розрахункові швидкості руху транспортних засобів та будівельних машин для проектування елементів плану, повздовжнього й поперечних профілів тимчасових зимових доріг приведені в табл.5.6.

Таблиця 5.6. – Розрахункові швидкості руху транспортних засобів та будівельних машин

Вид дороги	Тип транспорту, що рухається	Швидкість руху, км/год
Вздовжтрасові Під’їзні Технологічні	Одиночні автомобілі, автопоїзда Одиночні автомобілі, автопоїзда Одиночні автомобілі, автопоїзда, будівельні машини	50 30 35 35 15 15 10

Параметри плану й профільного нахилу для вдовжтрасових та під'їзних доріг можна приймати згідно табл.5.7.

Для технологічних доріг параметри плану та повздовжнього профілю назначають відповідно до проекту аналогічно до вертикального планування поверхні будівельної смуги під трасу трубопроводу, що прокладається.

Таблиця 5.7 – Значення параметрів для тимчасових зимових доріг

Елементи доріг в плані і профілі	Параметрів для доріг
	Вздовжтра-сових	під‘їзних
Повздовжній схил, % Видимість, м: поверхні дороги зустрічного транспорту Найменші радіуси кривих, м: в плані в поздовжньому профілі: випуклих вгнутих	до 25-30 60 120 100 1500 1200	до 25-30 45 90 45 800 800

Поперечні розміри й форма тимчасових зимових доріг залежать від рельєфу місцевості, характеристики району будівництва та експлуатаційних умов, а також фізико-механічних властивостей матеріалу, з якого зведена дорога, тобто снігу і льоду.

Тимчасові зимові дороги повинні бути без поперечних нахилів, із горизонтальним дорожнім полотном.

Під'їзну дорогу з’єднуються із вдовжтрасовою і технологічною під прямим або близьким до прямого кута на одному рівні. У місцях примикання проїжджу частину під'їзної дороги зазвичай розширюють зі врахуванням вимог СНиП ІІІ-42-80 та розмірів максимальних габаритів автопоїзда (трубовоза) в прямокутний поворот.

Ширину тимчасових зимових доріг розраховують залежно від їхнього призначення, об'єму перевезень й типу транспортних засобів. Ширину проїжджої частини вздовжтрасових та під'їзних доріг визначають виходячи із поперечних розмірів транспортних засобів, її можна розрахувати згіднго відомих формул для доріг цілорічної дії.

Ширину проїжджої частини технологічних доріг вибирають виходячи із умов, що забезпечують можливість виконання на дорозі технологічних операцій з ведення будівельно-монтажних робіт. Практика експлуатації зимових доріг в умовах боліт показала, що ширина повинна бути не менше 15 м. Така ширина зимових доріг дозволяє понизити знос покриття за рахунок збільшення смуги накату та покращити умови проти сніговому заносу.

Зимові дороги влаштовуються на нульових відмітках та на снігових насипах. На нульових відмітках дороги прокладають в районах із сніговим переносом до 200 м³/м. Основою таких доріг є грунт, що промерз. На ґрунтах із низькою несучою здатністю та на ґрунтах, що погано промерзли основу дороги армують лісоматеріалами, в безлісих районах - геотекстильними синтетичними матеріалами або втискуванням в основу шматків льоду (для вічномерзлих ґрунтів).

У районах з сніговим переносом більше 200 м³ /м зимові дороги будують на снігових насипах. Крім того, незалежно від снігового переносу, для забезпечення плавного руху транспорту, дороги будують на насипах в місцях перетину ярів, балок та на ділянках з різким переломом повздовжнього профілю. На ділянках, де об'єму снігу недостатньо для зведення насипу, використовують мінеральні ґрунти. Ґрунтові насипи відсипають заздалегідь до початку будівництва зимових доріг в безморозний період.

Для ділянок траси, де розрахункова висота сніжного покриву перевищує 1 м, необхідно перевіряти достатність піднесення насипу над сніжним покривом з умови безперешкодного розміщення снігу, що скидається з дороги при снігоочищенні. Нахили снігового насипу роблять крутизною 1:3. Щільність снігу в нижніх шарах тіла насипу повинна бути не менше 0,5 г/см³ у верхніх - 0,55 г/см³ .

Льодові переправи влаштовують при перетині тимчасовою зимовою дорогою річок й озер. Основним конструктивним елементом льодових переправ є природний крижаний покрив.

Після льодоставу товщина льоду швидко збільшується. У природних умовах найбільша інтенсивність льодоутворення має місце в першій декаді після льодоставу (1-2 см/добу). У подальшому (2-3 декади) вона сповільнюється до (0,5-0,8) см/добу, а в лютому-березні досягає мінімуму – (0,1...0,2) см/добу. Максимальна товщина крижаного покриву доводиться на березень - початок квітня.

Руйнування крижаного покриву починається в квітні, а на деяких річках в кінці березня і відбувається з інтенсивністю (0,1-0,3) см/добу. Найбільша інтенсивність танення (2-3 см/добу) має місце після переходу середньодобової температури через від’ємну до плюсової температури. Зазвичай на початок льодоходу товщина льоду знижується на третину, а на деяких річках більш ніж наполовину від максимальної за зиму.

Несуча здатність переправ на природному льоду навіть при його максимальній товщині обмежена транспортними навантаженнями (200-300) кН. Тому виникає необхідність штучного підсилення крижаного покриву для скорішого введення переправи в експлуатацію та забезпечення вантажоздатності при транспортних навантаженнях до 1000 кН та більше.

Поверхня льоду на проїжджій смузі переправи повинна бути рівною, без тріщин, провалів і мати достатню для проїзду транспорту товщину. Необхідну товщину льоду (у сантиметрах) визначають в залежності від маси транспортного засобу.

При середньодобовій температурі повітря від –5 °С до 0 °С товщина льоду повинна бути збільшена на 10%.

Для перевірки товщини льоду на відстані (5-10) м від берми проїжджої частини із двох сторін пробивають лунки. Відстань між лунками в ряду залежно від довжини льодової переправи та характеру льоду складає (10-50) м першу й крайню лунки пробивають у берегів на відстані не більше (2-3) м. Якщо заміряна товщина льоду не відповідає розрахунковою, проїжджу частину, льодового переходу необхідно штучно підсилити.

Льодові переправи влаштовують у вигляді двох смуг шириною не менше 20 м, розділених між собою не розчищеною від снігу смугою, причому другу (суміжну) смугу для зустрічного руху транспорту влаштовують на відстані не менше 100 м від першої.

При влаштуванні льодових переправ із використанням двофазних термосифонів можна влаштовувати три смуги рухи, які розділяються між собою тільки термосифонами, встановленими вздовж країв проїжджої частини центральної смуги руху.

Переправу слід влаштовувати в місцях, де швидкість течії найменша, великі перепади рівня води, немає виходів ґрунтових вод і скидання теплих вод. Повздовжній нахил з'їздів на переправу повинен бути не більше 10 %, а з плавним з’єднання крижаного покриву з берегами. Перетини льодової переправи із річкою влаштовують під прямим кутом.