40. Організація заробітної плати.

Організація з/п – це приведення складових елементів з/п у певну систему. Існує два рівні організації з/п:

1) на рівні ринку праці – визначаються умови праці, закріплені трудовою угодою

2) на підприємстві – визначається рівень з/п відповідно до діючих норм.

До організації з/п входять наступні елементи:

1. тарифна система – входять фіксація розміру з/п в залежності від посади, що обіймає особа і від місця роботи;

2. тарифна сітка – включає в себе розмір ставки з/п за одну годину часу, розряди і коефіцієнти;

3. нормування праці – це встановлення величини затрат праці на виготовлення одиниці виробу або виконання заданого обсягу роботи. В нормування також входить обладнання.

Форми з/п:

1. погодинна – це з/п за відпрацьований час;

2. відрядна – це з/п, отримана за виконання певного обсягу робіт.

Додаткові форми з/п:

1. преміальні – за достроковий виконаний план, або зроблена робота більш якісна, ніж розраховували;

2. відпрацьовані за вихідні та святкові дні.

41. Трудові відносини. Соціальне партнерство. Соціальний трипартизм.-див.38

42. Суть та види витрат виробництва.

З точки зору К.Маркса, всі витрати виробництва розглядаються в матеріальній сфері і, таким чином, всі витрати виробництва складаються з такої форми: С+V+M = суспільні витрати виробництва (це витрати живої (витрати на з/п) та уречевленої (витрати, здійснені колись на саме виробництво) праці; „М” – це додатковий продукт. Крім суспільних витрат Маркс розрізняє витрати окремого виробника – це лише витрати засобів виробництва та витрати на оплату праці найманого працівника. А витрати окремого виробника: С (витрати уречевленої праці) + V (витрати живої праці). Маркс виділяє також витрати обігу, які поділяються на:

1) додаткові витрати – це витрати по переробці або обробці, зберіганню, перевезенню продукції, таким чином, ця частина витрат включається у суспільні витрати;

2) чисті витрати – не включаються до ціни (маркетинг і торгівля).

Витрати виробництва визначають як затрати ресурсів, визначені в грошовій формі. Види витрат виробництва:

1. матеріальні ресурси (паливо, сировина, електроенергія);

2. робоча сила;

3. витрати на будівлі споруди.

Сучасна ек.теорія при визначенні витрат виробництва виходить із двох постулатів:

• обмеженість ресурсів;

• альтернативність використання ресурсів.

Всі витрати виробництва за сучасною ек.теорією поділяються на:

• явні витрати – це витрати, здійснені виробником за отримані фактори виробництва від постачальника. Явні витрати завжди занотовані в бухгалтерській звітності;

• приховані або внутрішні витрати – це витрати, здійснені раніше. Характерною ознакою цих витрат є те, що вони не занотовуються в бухгалтерській звітності.

Безповоротні – це витрати, здійснені раніше, які ні за яких умов не можна повернути.

43. Витрати виробництва у короткостроковому періоді.

Витрати виробництва здійснюються в 2 періодах, але ці періоди не залежать від часу. В основі на ці два періоди поділу лежать можливість або ні змін виробничих потужностей. Короткостроковий період – це період часу, протягом якого можна змінити частину потужностей, а решта потужностей залишаються незмінними.

Довгостроковий період – це період часу, протягом якого всі потужності можна змінити.

В короткостроковому періоді всі витрати виробництва поділяються на змінні витрати виробництва та постійні витрати виробництва. Змінні витрати виробництва – це витрати виробництва, розмір яких залежить від обсягів виробленої продукції. Це витрати на сировину, на паливо, за електроенергію, або іншими словами на предмети праці. А також сюди відносять витрати на оплату праці. Розмір постійних витрат виробництва не залежить від обсягу виробленої продукції. Постійні витрати – це орендна плата, оплата праці управлінського персоналу. В короткостроковому періоді діє так званий закон спадної граничної віддачі. Це означає, що якщо змінюється лише один фактор виробництва, а решта залишаються сталими, то в результаті, спочатку прибуток буде збільшено, а в подальшому він буде зменшуватись. В короткостроковому періоді визначають таке поняття як середні витрати виробництва, яке відноситься як до змінних, так і до постійних витрат виробництва. Середні витрати виробництва – це витрати виробництва на одиницю продукції. Можна отримати повні середні витрати виробництва, які = середні змінні витрати виробництва + середні постійні витрати виробництва. Крім цих понять існують ще граничні або маржинальні витрати виробництва – це витрати виробництва на кожну додаткову вироблену одиницю продукції.

Показники повних витрат				Показники середніх витрат			Граничні витрати
Сукупний продукт	Постійні витрати	Змінні витрати	Повні витрати	Середні постійні витрати	Середні змінні витрати	Середні повні витрати	90 80 70 60
0	100	0	100	0	0	0
1	100	90	190	100	90	190
2	100	170	270	50	85	135
3	100	240	340	33,3	80	113,3
4	100	300	400	25	75	100,0
5	100	370	470	20	74	94,0
6	100	450	550	16,6	75	91,6
7	100	540	640	14,29	77,1	91,4
8	100	650	750	12,50	81,2	93,7
9	100	780	880	11,1	86, 6	97,7

Граничні витрати – це відношення зміни повних витрат до зміни обсягу виробленої продукції. ГВ = відношення четвертої колонки до першої.

З кожною наступною виробленою продукцією спочатку відбувається спад, а після знову зростання.

В довгостроковому періоді діє ефект масштабу виробництва – це залежність між середніми витратами виробництва і розмірами підприємства. Ефект масштабу виробництва має два ефекти: позитивний і негативний. Позитивний – коли середні витрати зменшуються під час збільшення розмірів підприємства. Негативний ефект – із збільшенням розмірів підприємства середні витрати починають зростати.