_1-89 (1)

1.Інтелектуальна власність як результат інтелектуальної, творчої діяльності

Підручник:

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Для людини характерні два види творчості - художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості - винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результати ж технічної творчості застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.

Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об'єктом.

З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку вашого співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матеріального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим об'єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

Матеріали підготовки до семінару:

Інтелект речей не виробляє, і тому результати інтелектуальної діяльності не є об'єктами відносин власності у класичному розумінні.

Неможливо встановити фізичне панування над ідеєю, твором науки літератури, мистецтва, винаходом та іншими результатами інтелек­туальної праці; ними не можна володіти, однак їх можна використати одночасно в різних місцях і різними особами, чого не можна робити з матеріальною річчю. Не будучи в чиємусь володінні, результат ін­телектуальної діяльності економічно ніби і не належить нікому, не має «природного» власника.

У загальновживаному розумінні «інтелектуальна власність» — це права на результати розумової діяльності людини в науковій, худож­ній, виробничій та інших сферах, які є об'єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпо­ряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом нематеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у законі. При цьому процес інте­лектуальної діяльності як такої (за винятком організаційних, май­нових та інших передумов творчої праці) право не регулює. Лише після завершення процесу творчості створенням нових результатів у сфері науки, техніки, літератури і мистецтва вступають у дію нор­ми цивільного права, що забезпечують суспільне визнання відповід­ного об'єкта, встановлюють його правовий режим, а також охорону прав і законних інтересів його творця. Самі ж об'єкти інтелектуаль­ної власності не є об'єктами майнових прав. Будь-який винахід (ко­рисна модель, промисловий зразок тощо) — це розв'язок задачі, роз­криття суті нового об'єкта техніки, яке стає товаром лише тоді, коли воно має споживчу вартість.

Інтелектуальна власність має подвійну природу. Право, що ви­никає у творця на досягнутий результат інтелектуальної, творчої діяльності, подібне до права власності, яке виявляється в особи, працею якої створено матеріальну річ. Право на результат творчої діяльності забезпечує його господарю виняткову можливість роз­поряджатися цим результатом на свій розсуд з усуненням третіх осіб від втручання у виняткову сферу правоволодіння, може передава­тися іншим особам (або надавати дозвіл на його використання) і за цілим рядом ознак належить до майнових прав і справді подібне до права власності.

Паралельно з економічним привласненням результатів інтелек­туальної праці існують відносини духовного привласнення, які ді­стають юридичне вираження у праві авторства. Автор володіє су­купністю особистих немайнових (моральних) прав, які не

можуть відчужуватися від їх власника внаслідок самої їх природи. І якщо у відносинах економічного привласнення визначається «Кому дозво­лено використати даний твір промисловим або комерційним чином? », то у відносинах духовного привласнення міститься відповідь на пи­тання «Хто творець цього твору?».

Майнові та особисті права взаємопов'язані і якнайтісніше переплетені, тобто утворюють нерозривну єдність. Цей зв'язок виявляється в тому, що внаслідок використання об'єктів інтелектуальної власності з'являються матеріальні об'єкти, тобто майно і право влас­ності на нього.

Підручник Дзери (додатково):

Право інтелектуальної власності як право особи на результат творчої інтелектуальної діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом, пов'язується, перш за все, із розумінням творчості і творчої інтелектуальної діяльності. Творчість людини можна визначити як глибоко усвідомлену нею потребу самовираження, самоствердження, привнесення в оточуючий світ глибинних душевних переживань задля пошуку гармонії і самовдосконалення. Здатність до творчої та інтелектуальної діяльності вирізняє людину серед інших живих істот і не залежить від віку, стану здоров'я, наявності здібностей чи таланту.

Одне із найбільш вдалих визначень творчої діяльності запропонував видатний український цивіліст і основоположник наукових розробок права інтелектуальної власності в незалежній Україні О. А. Підопригора: "Творча діяльність, або просто творчість, - це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно- історичною унікальністю".

Творча діяльність притаманна кожній людині і може проявлятися в усіх сферах її життя, а широке коло видів такої діяльності зумовлює, в свою чергу, і багатоманітність її результатів.

Стаття 54 Конституції України гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Творчість умовно можна поділити на духовну творчість, тобто творчість переважно гуманітарного спрямування (література, мистецтво, архітектура, фотографія, наукові твори тощо) і науково-технічну творчість (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо).

2.Предмет та система інтелектуальної власності як галузі права.

Конспект Кодинця:

ЦК: Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним Кодексом та іншим законом.

Визначення не дуже, бо за ЦК ПІВ це ПІВ. Це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності - цього досить.

Доктринальне визначення

ПІВ-В обєктивному розумінні - це система правових норм, що формують підгалузь ЦП та регулюють суспільні відносини з приводу створення, використання та охорони результатів інтелектуальної творчої діяльності. Не є самостійною галузю права. Регулює суспільні відносини з приводу ( внаслідок) створення обєктів. Але те, що створювати не регулює, бо то вже цензура.ПІВ виникає в сфері винесення результатів ІВ.

Право інтелектуальної власності в субєктивному розумінні - це право творця або його правонаступників на результат інтелектуальної, творчої діяльності. Автор, виконавець, раціоналізатор - особа, що створює. Право конкретної особи на конкретний результат.

Інтелектуальна діяльність - це будь-яка розумова діяльність Творча діяльність - створення чогось нового, оригінального, неповторного. Творча діяльність важче поняття, ніж інтелектуальна.

Система ПІВ Традиційний підхід: Авторське право і Промислова власність (Бернська конвенція, Паризька Конвенція)

Нетрадиційний підхід: -Авторське:

• Авторське право і суміжні права. ЗУ Про Авторське право і суміжні права.

Обєкти АП: Твір літератури, мистецтва, науки; комп'ютерна програма, база даних (упорядкування певної інформації, якщо це має творчий характер. Розклад руху транспортних засобів - не об'єкт АП, бо нема творчості!)...

Об'єкти суміжних прав: виконання; фонограма, відеограма (простий відео запис. Наприклад, я на телефон); передача організації мовлення.

-Право промислової власності:

• Патентне право. Патент охороняються протягом 20,15,10 років.

Об'єкти ПП: винахід (нова технологія, пристрій, речовина, що характеризується світовою новизною), корисна модель (удосконалення певного технічного виробу, без перевірки новизни), промисловий зразок (зовнішній вигляд винахиду)

• Право на засоби індивідуалізаціі Засоби індивідуалізаціі - стосуються означень. Забезпечення індивідуалізаціі товарів і послуг.

Об'єкти: комерційне (фірмове) найменування (наприклад, ТОВ <сонечко>), торговельна марка або знак на товари і послуги, географічне зазначення (боржомі, миргородська)

-Право на інші об'єкти інтелектуальної власності (право на нетрадиційні об'єкти). Сюди належить 5 об'єктів: право на наукове відкриття (встановлення загальних закономірносткй, що вносять новизну. На нього не можна встановити право однієї особи! Немає монополіі на обєкт. Наприклад, нова планета. Існують особисті права і право на винагороду від імені людства.); раціоналізаторські пропозиції (в радянський союз було актуально, нині значення втрачено. Патентуванн нема, особа сама визначає корисність об'єкта, новизна світова не обов'язково! Нині застосовується раціоналізаторські пропозиції на велики підприємства, лишилося з СССР. Проста охорона прав.); селекційні досягнення (виведення нових сортів рослин та видів тварин. ЗУ про охорону прав на сорти рослин. В Україні охороняються на рівні закону сорти рослин, а виведення нових видів тварин ні, лише ЦК. Охороняє не державна служба інтелектуальної власності, а міністерство аграрної політики!); топографія інтегральних мікросхем (зу про топографія інтегральних мікросхем); комерційна таємниця (це певна інформація, що має таємничий, комерційний характер. Ця інформація доступна для визначеного кола осіб. Інколи її ототожнюють з Ноу хау. Проте комерційна таємні більш широке поняття, яке включає ноу хау).

Ст.420 ЦК! Визначає даний перелік.

Нині пропонують розширити його, включивши до об'єктів - доменні імена. Перелік об'єктів вважається відкритим, але лише на рівні закону можна його розширити.

Предмет залежить від конкретної складової системи. Загальний предмет – див.визначення пів.

3.Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності. Конспект Кодинця:

Різниці між правом власності та правом інтелектуальної власності

1.Обєкт : обєкт права власності - річ( матеріальне благо); ПІВ - нематеріальне благо.

2.Суб'єкти: ПВ - власник(правонаступник стає власником); ПІВ - творець (особа, що створила) + правонаступники;

3.Зміст: ПВ - володіти, користуватися, позпоряджатися; ПІВ -особисті права ( право авторства) майнові права ( використання, надання прав, заборона використання)

4.Територія: ПВ - екстериторіальний характер; ПІВ- територіальний ( особа власник патенту є власником патенту лише в Україні і охороняється в Україні)

5.Строк охорони: ПВ - строковий; ПІВ – безстроковий (немайнові);майнові права інтелектуальної власності мають строковий характер

6.Захист: ПВ- віндикаційний та негаторний позови; ПІВ - ст16 + стаття 432 ЦК

Різниця між правом власності і правом інтелектуальної власності, така ж сама як між морскою свинкою та морем. Кодинець А.О.

ЦК:

Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності

1.Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.

2.Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

3.Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

4.Юридична природа прав на результати інтелектуальної і творчої діяльності

Див.питання №1 та №2!

Додатково можна почитати цю статтю: http://www.univer.km.ua/visnyk/1060.pdf

5.Джерела права інтелектуальної власності

Джерелами права інтелектуальної власності є способи або форми вираження державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом. Ними є національні нормативно-правові акти та міжнародно-правові акти, якими регулюються питання виникнення (або набуття), реалізація та захист прав інтелектуальної власності. Таким джерелом, насамперед, є Конституція України, якою встановлюється гарантія свободи інтелектуальноїдіяльності в Україні (ст. 54).

Основними джерелами, якими регулюються питання виникнення (або набуття), реалізація та захист прав інтелектуальноївласності є, перш за все, Цивільний кодекс України та спеціальні закони.

Залежно від юридичноїсили нормативно-правового акта, яким регулюються відносини у сфері інтелектуальноївласності: 1) Кон- ституція України; 2) міжнародні договори, угоди, згода на обов'яз- ковість яких надана Верховною Радою України; 3) закони України та кодекси України; 4) підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, постанови міністерств і відомств України та ін.).

Можна також провести систематизацію за змішаною основою: 1) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною авторського права і суміжних прав; 2) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав на об'єкти промисловоївласності; 3) міжнародно-правові акти з авторського права і суміжних прав, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 4) міжнародно-правові акти з промислової власності, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Питання інтелектуальноївласності знаходять відображення й у судовійпрактиці. Говорячи про джерела права інтелектуальної власності, доцільно згадати і про стандарти, що закріплені у цій сфері — міжнародного та національного рівня. Зокрема, такими є Стандарти Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), які є нормативними документами, що стосуються інформаціїта документації промисловоївласності та містять правила і рекомендаціїщодо уніфікованих методів представлення інформації на різних носіях. Стандартами ВОІВ регламентуються: форма та зміст патентних документів; правила їх індексування, класифіку- вання та кодування; зміст та структура офіційних бюлетенів і покажчиків до них; характеристики матеріальних носіїв інформаціїтощо.

Застосування стандартів патентними відомствами сприяє гармонізації та уніфікації патентної документації, забезпечує більш ефективне міжнародне співробітництво у сфері патентної доку- ментації та стандартизації, полегшує міжнародний обмін, сприяє подоланню мовного бар'єра. Наприклад, користувачам Фонду патентної документаціїгромадського користування (ФГК), що ведеться в Україні, знання чинних редакцій стандартів допоможе зорієнтуватися під час пошуку та аналізу патентної документаціїкраїн світу.

ВУкраїні у 1997 р. започатковано систему державних стандартів у галузі промислової власності та з 1 січня 1998 р. введено в дію (наказ Держстандарту України No 327 від 6 червня 1997 р.) такі стандарти:

ДСТУ 3574-97 Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення1.

■ ДСТУ 3575-97 Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення2. Стандарти розроблені відповідно до чинного законодавства України у галузі промислової власності. Ці вимоги є обов'язковими для суб'єктів гоподарської діяльності.

Вцьому підручнику («Право інтелектуальної власності, академічний курс» Орлюк) на сторінці 678 (і далі) є список всіх НПА! Підручник є в інтернеті!

6.Вторинні суб'єкти ПІВ та їх види 7.Загальна хар-ка первинних суб'єктів права інтелектуальної власності

Суб'єктом права інтелектуальної власності визнається творець та особа, яка є носієм особистих немайнових та (або) майнових прав інтелектуальної власності. Враховуючи, що класифікація суб'єктів права інтелектуальної власності, що наведена у ст. 421 КЦ України має загальний характер, а також, виходячи з того, що розкриття будь-якого явища, в тому числі і специфіки правового статусу різних суб'єктів права можливо крізь призму їх класифікації, вбачається доцільним, з теоретичної та практичної точок зору, використовуючи спеціальні юридичні методи пізнання, здійснити класифікацію суб'єктів права інтелектуальної власності відповідно до різних критеріїв.

Як однин з критеріїв такої класифікації можна запропонувати підстави набуття права інтелектуальної власності. Відповідно до цього критерію суб'єкти права інтелектуальної власності можна поділити на дві групи: первинні та вторинні.

До першої групи належать суб'єкти права інтелектуальної власності, які набули свого статусу в результаті створення або державної реєстрації прав на об'єкт права інтелектуальної власності.

Особливості набуття права інтелектуальної власності, тобто визначення моменту (юридичного факту), з якого особа набуває статусу суб'єкта права інтелектуальної власності залежить від особливостей об'єкта права інтелектуальної власності. Якщо прийняти наведену у ЦК України структуру права інтелектуальної власності, то щодо

набуття статусу первинних суб'єктів права інтелектуальної власності слід зазначити наступне.

Фізична особа визнається суб'єктом авторського права з моменту створення твору. Набуття статусу суб'єкта суміжних прав, залежно від об'єкта правової охорони, законодавець пов'язує з двома підставами: по-перше, право інтелектуальної власності на виконання, передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення; по-друге, право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення. Набуття статусу суб'єкта авторського права, так само як і суміжних прав, не вимагає вчинення формальних дій щодо реєстрації відповідних прав у державних органах.

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Щодо окремих об'єктів права інтелектуальної власності закон містить певні уточнення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про авторське право і суміжні права," автором аудіовізуального твору є: режисер постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник. Автором за законом можуть визнаватися перекладачі, упорядники збірок творів. Відповідно до ст. 435 ЦК України, за відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, зазначена на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Первинними суб'єктами і суміжних прав згідно із ст. 450 ЦК Укра­їни є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми, виробником відеограми, організацією мовлення вва­жається особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі програми організації мовлення.

Виникнення права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок законодавець здебільшого пов'язує з державною реєстрацією прав на ці результати науково-технічної творчості, внаслідок якої ці результати набувають правову охорону, а відповідні суб'єкти - автор, роботодавець, замовник- отримують охоронний документ (патент) та набувають статусу суб'єкта права інтелектуальної власності. Таким чином, факт набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок підтверджується патентом (ст. 462 ЦК України).

Проте у зв'язку із суттєвими осоливостями деяких зазначених результатів науково-