1. Предмет макроекономіки. Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.

Макроекономіка — галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з метою забезпечення умов сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і рівноваги платіжного балансу.

Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки, який являє собою сукупність зв'язків між окремими макроекономічними процесами та явищами.

На макрорівні національна економіка зображується у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів: сектора домашніх господарств, підприємницького сектора, держави і закордону — на чотирьох ринках: благ, праці, грошей і цінних паперів.

Сектор домашніх господарств включає всі приватні господарські осередки всередині країни, які постачають економіку ресурсами і використовують отримані за них гроші для придбання благ і задоволення власних потреб. Домашні господарства виявляють три види економічної активності:

– пропонують засоби виробництва, що знаходяться в їхній приватній власності;

– споживають частину одержуваного доходу, купуючи споживчі блага;

– зберігають решту доходу, купуючи цінні папери і нерухомість.

Підприємницький сектор являє собою сукупність усіх фірм, зареєстрованих всередині країни і створених для виробництва і реалізації благ. Економічна активність даного сектора зводиться до:

– попиту на засоби виробництва;

– пропозиції благ;

– інвестування.

Державний сектор — це всі державні інститути і заклади, що виробляють суспільні блага і надають їх споживачеві безкоштовно, тобто без безпосередньої оплати кожної споживаної одиниці блага. До числа найважливіших благ належать: безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної соціальної і виробничої інфраструктур. Економічна активність виявляється в:

– закупівлі благ;

– стягненні податків;

– пропозиції грошей.

Сектор закордон складається з економічних суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, а також іноземних державних інститутів.

Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом і національними валютами.

Суб'єкти макроекономіки беруть участь у кругообігу матеріальних і грошових засобів, які утворюють економічний організм:

1. Підприємницький сектор купує ресурси у домашніх господарств;

2. Домашні господарства купують у підприємств (фірм) товари та послуги;

3. Держава (уряд):

а) купує товари у підприємств та ресурси у домашніх господарств;

б) виплачує заробітну плату працівникам бюджетної сфери;

в) орендує або купує земельні ділянки;

г) надає суспільні блага та послуги домашнім господарствам і підприємствам.

4. Домашні господарства і підприємства платять податки уряду.

5. Уряд видає трансфертні платежі домашнім господарствам і субсидії підприємствам.

2. Методи макроекономіки. Об’єкти макроекономіки. Типи економічних систем.

Щоб макроекономіка могла виконувати свої функції вона має спиратися на певні методи,які надають їй можливість узагальнювати факти та відображати певні закономірності у функціонуванні національної економіки. Макроекономіка застосовує різноманітні методи, а саме:

-абстракцію-навмисне спрощення досліджуваного об’єкта шляхом віключення з аналізу деяких його деталей

-аналіз-уявний розклад цілого на частини, кожна з яких вивчається окремо

-синтез-пізнання явищ як цілого в єдності всіх його елементів

-індукцію-хід досліджень від окремих фактів до загальних висновків

-економіко-матиматичне моделювання- побудова макроекономічних моделей для аналізу та прогнозування економічних систем на макрорівні.Цей методє основним методом макроекономічних досліджень.

Найбільш складним результатом використання методів є макроекономічне моделювання.Це формалізоване за допомогою технологічних методів відображення сукупних процесів економічного життя,яке використовується для реалізації економіки .

Об'єктом макроекономіки є економічна система, що являє собою сукупність економічних суб'єктів, діяльність яких спирається на історично визначені форми виробничих відносин та адекватні їм механізми регулювання економічної діяльності. Окремі економічні системи відрізняються між собою формами власності на засоби виробництва та механізмами регулювання економіки. За цими ознаками економічні системи поділяють на три типи: ринкова економіка (чистий ринок), командно-адміністративна економіка (планова економіка), змішана економіка. Проміжним варіантом економічної системи є перехідна економіка. Субєктами макроекономіки є: держава, підприємства, домогосподарства.

Економічна (господарська) система — це особливим чином упорядкована, скоординована система зв'язку між суб'єктами національної економіки.

Виділяють такі основні типи економічних систем: традиційна (натуральне господарство); ринкова; адміністративно-командна (АКС); змішана (ринкова економіка змішаного типу); перехідна.

Кожен з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС — планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання.