Аерофотознімання та його властивості.
Аерофотознімання (АФЗ) - це фотографування земної поверхні з літального апарата (літака, гелікоптера, повітряної кулі тощо). Якщо АФЗ проводять для отримання топографічних матеріалів, то його називають топографічним аерофотозніманням.
Лінію, що є траєкторією польоту літака під час фотографування, називають маршрутом. Якщо ця лінія - пряма, то маємо прямолінійний маршрут; також існують криволінійний та ламаний маршрути. Якщо фотографування велось у межах одного маршруту, то це маршрутне аерофотознімання. Якщо фотографують певну територію з кількох паралельних маршрутів, то маємо багатомаршрутне АФЗ.
Залежно від кута нахилу а аерофогокамери під час знімання розрізняють АФЗ:
горизонтальне, кут нахилу дорівнює нулю (а = 0);
планове, якщо кут нахилу не перевищує3º (
);перспективне, при куті нахилу більшому від 3º (
).
Залежно від масштабу 1: т аерофотознімків розрізняють:
дрібномасштабне АФЗ, масштаб знімків 1:50000 і дрібніше;
- середньомасштабне АФЗ, масштаб знімків знаходиться в межах від 1:50000 до 1:10000;
- великомасштабне АФЗ, масштаб більший від 1:10000. Аерофотознімання проводять з використанням фотоплівки чорно-білої, спектрозональної або кольорової. Для топографічних цілей доцільно застосовувати кольорову плівку, бо такі знімки значно інформативніші. Спектрозональна плівка використовується для розв'язання задач нетопографічного призначення, наприклад, виявлення захворювання лісів, забруднення територій або акваторій.
До топографічного АФЗ ставлять певні технічні вимоги стосовно таких параметрів польоту лікіка як прямолінійність маршрутів, горизонтальність траєкторії, витримування поздовжнього перекриття між знімками одного маршруту (найчастіше 60 %) та поперечного перекриття між сусідніми маршрутами (здебільшого 20-40 %).
З досвіду відомо, що АФЗ виконують в квітні в ясні дні ранком не пізніше 11 год. Та після 14 год. Польоти роблять зі сходу на захід і навпаки. Також виконують і діагональні польоти.
Фізичні характеристики аерофотознімків.
Для реальної знімальної системи "атмосфера - оптика - фотоматеріал" існують дві основні характеристики: геометрична та радіометрична.
Геометрична характеристика - це здатність системи відтворювати геометрію об'єкта, а також метрика системи - відхилення реального положення точки на знімку від ідеального. Для фотограмметрії ця характеристика є дуже важливою, бо ми міряємо зображення на знімках, а відтак обчислюємо розміри чи положення об'єкта в натурі. .Якщо зображення хибне, то і отримані розміри об'єкта будуть мати помилки.
Радіометрична характеристика — це здатність реальної системи якісно, чітко, контрастно, яскраво зафіксувати зображення на знімку. Якщо якість знімка погана, то це неминуче відіб'ється на точності фотограмметричних вимірів, а значить і на точності визначення координат чи розмірів об'єкта. Ця характеристика має неабиякий вплив і на якість тієї фотограмметричної продукції, де використовується фотографічне зображення - фотокарту, фотоплан, фотосхему тощо.