1) організаційна с-ма ЄС - складається з с-ми органів та с-ми інститутів.

Інститути — основні ограни єс.

Органи — всі інші органи єс.

Організаційний механізм:

с-ма органів

механізм функціонування

прийняття рішень

Інституційне право — це сукупність правових норм, які регулюють інст.та організаційні механізми, та їх взаємодію.

I група органів:

Інститути ЄС — центр.ядро організаційного механізму, всього управління ЄС.

II с-ма органів:

1)контрольні органи ЄС:

омбудсмен

2)правоохоронні:

європол

євроюст

європейське відомство про боротьбу зі злочинністю

європейська прокуратура

3)консультативні:

екон.і соц.комітет

комітет регіонів

комітет з соц.захисту

III Установи ЄС — органи спец. Юрисдикції, згідно з Л.Д. юрид.особи

IV Агенції — для вирішення конкретних питань;

створюються тимчасово

це переважно викон.агентства, які складаються з ген.секу, ради, комісії.

Створюються за рішенням єврокомісії.

2-3) Особливості інст.механізму ЄС та наднац. характер

ЄС в якості наднац.орг. Керує підвідомчими йому сферами суспільного життя через власні органи, яких більше 200.

С-ма інститутів (інституційний механізм) в наші дні є єдиною для всього ЄС. Хоча склад і порядок формування інститутів все ще регулюється договором про заснування європейського спів-ства 1957р.

Особливістю також є єдиність, цілісність системи інститутів євро спів-ств та ЄС.по-друге сбалансування у побудові і д-сті інститутів, пропорційність і субсидіарність.

Наднаціональні інститути

європ.комісія

парламент

суд єс

вони є формально незалежними від д-ав членів.

3,5,6) I.В 1951р. Між 6 державами ЄС було підписано Паризький договір — договір про створення європейського об'єднання вугілля і сталі. Цей договір передбачав створення заг.органів влади для позначення яких використовували термін інститути. Такими інститутами були:

Верховний орган(висока влада), першим головою став Жан Моне; цей орган був наділений як правотворчими, так і адміністративними повноваженнями: у фінансовій сфері Верх.орган був наділений правом установлювати збори, покладені безпосередньо на підприємства; в окремих випадках і повноваженнями штрафувати їх.

Спеціальна рада міністрів

парламентська асамблея — дорадчий орган, який складався з представників парламентів д-ч.

Суд.

Також були допоміжні органи.

II.в 1957р.були підписані Римські довогори згідно з якими створювалися європ.екон.спільнота та європ.спільнота з атомної енергії(Євроатом).

Було також підписано конвенцію про спільні для трьох спів-ств інституції:

парламентська асамблея

європейський суд

Окрім того кожне спів-ство мало власні інституції:

ЄОВС:

верховний орган

спец.рада міністрів

ЄЕС:

Комісія

Рада Міністрів

Євроатом:

комісія

рада міністрів.

III.1965р. підписано угоду про злиття (інститутів спів-ств). Вступила в силу ця угода в 1967р. В результаті підписання цієї угоди замість двох комісій(ЄЕС і ЄВРОАТОМА) та верховного органа ЄОВС — була створена комісія спів-ств.

Таким способом внаслідок злиття двох рад міністрів та спец.ради міністрів — було утворено раду є спів-ств.

Тобто всі 3 спів-ства мали єдину с-му органів: Парламентська асамблея, Суд, Комісія і Рада, які в залежності від предмета питань керувалися положеннями різних установчих договорів:

у сфері вугілля і сталі — договір про ЄОВС

у сфері атомної енергії — договір про Євроатом

з усіх інших питань — договір про ЄЕС

IV.Єдиний європ.акт 1986р. також змінив інституційну структуру ЄС.

Зокрема до основних органів було віднесено:

рахункову палату

створено європейську раду

Парламент тепер мав вирішальний голос про вступ нового члена.

V.в 1992р. був підписаний маастрихтський договір. Згідно з цим договором керівні інститути Сп були перейменовані в інститути єс в цілому. Лише суд сп не є судом єс.

Було запроваджено інститут омбудсмена, який розглядає скарги громадян д-ч єс на інституції союзу.

комітет регіонів, який має представляти регіони д-ч єс

розширено ф-цї парламенту

VI.ніцький договір 2001р.був спрямований на вирішення інституційних проблем єс, пов'язаних із розширенням єс (зміна к-сті голосів, якими володіють д. у Раді ЄС та ін.пит.)

VII.Лісабонський договір 2009 р. Було збільшено к-сть інститутів ЄС з 5 до 7, та змінено назви:

євро парламент (представляє інтереси громад)

євро рада

рада єс (рада міністрів) представляє д-ч єс

євро комісія (інтереси єс вцілому)

євро суд (втілення є законодавства)

євро центральний банк(європейська монетарна політика)

євро рахункова палата(перевіряє фінансову д-сть єс).

Також існують такі органи:

комітет регіонів

євро екон-соц комітет

євро інвестиційний банк(фінансує проекти єс)

такж згідно з л.д. Запроваджено нові посади:

високий представник єс із закордонних справ та безпекової політики

міністер закордонних справ

президент єс.

Існує також 19 спеціалізованих агенцій, які займаються технічними, науковими та пит.управління.

8) 1.інститути створюються на основі установчих документів. Деякі органи 2-ої групи можуть також створюватися установчими договорами. Органи 2,3,4-ої груп створюються іншими документами чи інститутами ЄС.

2.Тільки інститути мають право приймати правові документи, що мають обов'язкову юрид.силу

3.критерії відповідальності. Лише інститути несуть відповідальність за вчинення прийнятих рішень. Побудова ефективної інституційної системи одна із важливих умов успішності інтеграції до ЄС.

Інституційна с-ма заснована на деяких загальних принципах, які закріплені в установчих договорах, актах вторинного права та рішень суду ЄС.

Принципи:

цілісність с-ми інститутів єс(і єдність). Різні інституційні с-ми в 3 Єсп в 1960-1970-х рр.об'єднання органів в єдину с-му, але їх компетенція залишалася різною в залежності чи виконували органи ці ф-ції євроатому чи єовс.

Забезпечення сбалансованості інститутів та органів міждерж.співробітництва і наднац.х-теру.

Органи міждерж.спів-цтва — євро рада, рада єс. Ці органи склад.з офіційних представників д-ч, забезпечують прийняття і реалізацю рішень.

Наднац.органи — комісія, євро парламент, Суд ЄС (незалежні від д-ч).

принцип сбалансованості

1)розподіл повноважень і компетенції між органами єс.

2)Спів-цтво між ними і ефективність прийняття і реалізація рішення залежить від взаємодії органів наднац. і міжд.х-теру.

принцип пропорційності і субсидіарності

Закріплений в установчих договорах. Застосування: ЄС повинен діяти для досягнення тих завдань, які закріплені в установчих договорах;кожний з інститутів єс повинен діяти в межах своєї компетенції.

принцип субсидіарності: якщо вирішення тої чи іншої проблеми може бути досягнуто на рівні д-ч, то ЄС не повинен втручатися.

Принцип складання компетенції

принцип розподілу повноважень між д-ч та інститутами

принцип представництва громадян

11-15) єврорада.Совет определяет основные стратегические направления развития ЕС. Выработка генеральной линии политической интеграции — основная миссия Европейского совета. Наряду с Советом министров Европейский совет наделён политической функцией, заключающейся в изменении основополагающих договоров европейской интеграции.Вырабатываемые и принимаемые им решения имеют характер политической директивы, но и обретают юридически обязательную силу. Институты, органы и организации, а равно государства-члены, которым его решения адресованы, юридически обязаны их исполнить и обеспечить проведение в жизнь.

рада єс.наряду с Европейским парламентом, один из 2-х законодательных органов Европейского союза.Совет играет ключевую роль в тех областях европейской интеграции, где принятие решений происходит на межправительственном уровне.В то же время Совет ЕС входит в корпус институтов законодательной власти Европейского союза.Фактически любой правовой акт Евросоюза должен получить одобрение Совета, однако ряд правовых актов, а также бюджет Европейского союза подлежат совместному решению Совета и Европейского Парламента.

єврокомісія.высший орган исполнительной власти Евросоюза. Отвечает за выполнение решений Союза, контролирует соблюдение его законов в странах-членах и, если требуется, возбуждает в суде Европейского союза иск против стран-членов за нарушение членских обязательств.Задача Еврокомиссии — координация работы органов исполнительной власти всех стран ЕС, выработка рекомендаций для деятельности Европарламента, внесение законодательных инициатив с целью приведения в соответствие с общеевропейскими стандартами национального законодательства стран-членов ЕС, наблюдение за соблюдением всеми 27 странами единых европейских стандартов, а также прав и свобод человека, проведение систематических консультаций со всеми национальными правительствами для выработки единой экономической (промышленной, сельскохозяйственной, налогово-бюджетной, социальной, таможенной, валютной, денежно-кредитной и т. д.), военной, внешней, культурной политики.Кроме того, Европейская комиссия выполняет дипломатические функции ЕС за рубежом, располагая сетью представительств (в том числе и в Москве).

Суд єс.перевіряє на відповідність договорам документи, видані європейськими інституціями та урядами;тлумачить право Спільноти на запит національних судів.

європарламент.имеет три важнейшие задачи: законодательство, бюджетирование и контроль Европейской комиссии. разом з Радою, бере участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо);контролює діяльність інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії (та через право висловлювати їй вотум недовіри), а також через письмові й усні запити, які він може адресувати Комісії та Раді;поділяє з Радою бюджетні повноваження, а саме: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання.

єврорахункова палата.

1. проверка отчетов о доходах и расходах Европейского союза и всех его институтов и органов, имеющих доступ к фондам Европейского союза;

2. контроль качества управления финансами;

3. составление доклада о своей работе после завершения каждого финансового года, а также представление Европарламенту и Совету заключения или замечания по отдельным вопросам;

4. помощь Европарламенту в контроле исполнения бюджета Европейского союза.

євроцентр.банк.Главные функции банка:выработка и осуществление валютной политики зоны евро;содержание официальных обменных резервов стран зоны евро и управление ими;эмиссия банкнот евро;установление основных процентных ставок;поддержание ценовой стабильности в еврозоне, то есть обеспечение уровня инфляции не выше 2 %.

16) 1)динамічність. Тенденція модифікації

2)перерозподіл повноваж.між ЄС і спів-ствами та д-ч.Зміна і поява нових питань

3)прискорене пристосування інституц с-ми єс до оточуючого с-ща, яке безперервно змін.в соц.,екон.,політ. сферах.

17-18)

13 грудня 2007 року в Лісабоні голови держав та урядів країн–членів ЄС підписали «Лісабонський договір, що змінює Договір про Європейський Союз та Договір про створення Європейської спільноти» (так званий Лісабонський договір). Цим договором після фіаско Європейської Конституції внесено інституційні зміни до установчих договорів ЄС. Прийняття нового установчого договору було зумовлене насамперед необхідністю реформування та оновлення самого ЄС. Сьогодні Євросоюз нараховує 27 країн-членів, проте система його функціонування донині залишається тією, що була розроблена для 15 країн. Але у країнах–членах ЄС зростало усвідомлення необхідності вироблення нових механізмів для розв'язання проблем глобального характеру (зміна клімату, енергетична безпека, міжнародний тероризм тощо) на рівні ЄС. Інституційна криза, спричинена відхиленням Європейською спільнотою Конституції, серед іншого призвела до призупинення прийому нових членів. Незважаючи на те, що в ЄС спостерігаються тенденції «інтеграційної втоми», подолання європейської інституційної кризи відкриває нові можливості для подальшого розширення.Європейська Конституція мала замінити усі попередні угоди, тоді як Лісабонський договір лише доповнює, уточнює та змінює установчі договори – Римський (1958 р.), Маастрихтський (1993 р.), Амстердамський (1997 р.) та Ніццький (2003 р.)

Отже, 1 грудня 2009 року Лісабонський договір набув чинності. Змін, які вносить Лісабонський договір, дуже багато. Вони стосуються практично всіх сфер життя й діяльності ЄС. Союз стає демократичнішим, відкритішим і більше підзвітним його громадянам. Європейський парламент та законодавчі органи країн-членів набувають більшої ваги у процесі ухвалення рішень ЄС. Громадяни матимуть право знати, які саме питання представники їхніх держав вирішують на союзному рівні. Хартія фундаментальних прав набуває в ЄС такого ж статусу, як і його договори.

Реалізація Лісабонського договору передбачає і чимало інституційних змін. Так, документом запроваджується посада постійного Президента Європейської Ради. Глави держав та урядів країн–членів ЄС обиратимуть його на 2,5 року кваліфікованою більшістю з можливістю переобрання на другий термін. Раніше ця посада передавалася «за естафетою» – її обіймав керівник країни, яка головувала в ЄС. Тож Європейська Рада стає тепер інституцією Євросоюзу: до цього була самітом глав держав і урядів, тобто періодичним зібранням лідерів Союзу.Лісабонський договір надає більше влади Європарламенту, вагомість якого як законодавчого органу прирівнюється до Ради ЄС. Він також набуває однакового з нею статусу стосовно питань бюджету, оскільки диференціації на обов'язкові та необов'язкові витрати не передбачено.Система голосування в Раді ЄС. Зміни стосуються насамперед визначення кількості голосів, що вважається кваліфікованою більшістю. Починаючи з 2014 року це має бути як мінімум 55% голосів членів Ради (щонайменше 15 країн), котрі представляють мінімум 65% населення Союзу. Блокуючою меншістю стають чотири країни – члени ЄС.

після набуття чинності Лісабонським договором Євросоюз отримає міжнародну правосуб'єктність, тобто діятиме фактично на рівні держави – матиме право укладати договори, бути членом певних міжнародних організацій. Нарешті буде наведено лад у взаємовідносинах різних структур ЄС.

Лісабонський договір посилює роль Європарламенту.

19)

Принцип розподілу влад у єс.

Класична система розподілу влади, передбачена для окремих д-в, не цілком підходила для ЄС. Замість цього була створена гнучка і рухлива система елементів розділення і взаємодії влад, яка не ставить перед собою мету їх розділити і жостко закріпити в певному взаємному зв'язку, але яка дає можливість ефективно забезпечити їх взаємодію між собою. Така організація оптимально сприяє досягненню координації при постановці задач і забезпеченню субординації при їх здійсненні. Саме це відображає специфічний метод права ЄС — метод скоординованої субординації(або гармонізації).

Історично посилюючий своє значення євро рада, подібно до колектичного голови д-ви, покликаний розробляти і координувати стратегію розвику союзу. З однієї сторони в ослаблений обмеженістю повноважень європарламенту законодавчу владу вторгається комісія, яка є єдиним джерелом законод.ініціативи і яка видає акти в порядку делегованого зак-ства. С другої сторони - “жорстокість” установчих актів союзу трохи урівноважується впливом на неї розробляючим судом прецедентного права і можливістю тлумачити ним норми права ЄС.

20) Принцип розподілу влад у єс.

Класична система розподілу влади, передбачена для окремих д-в, не цілком підходила для ЄС. Замість цього була створена гнучка і рухлива система елементів розділення і взаємодії влад, яка не ставить перед собою мету їх розділити і жостко закріпити в певному взаємному зв'язку, але яка дає можливість ефективно забезпечити їх взаємодію між собою. Така організація оптимально сприяє досягненню координації при постановці задач і забезпеченню субординації при їх здійсненні. Саме це відображає специфічний метод права ЄС — метод скоординованої субординації(або гармонізації).

Історично посилюючий своє значення євро рада, подібно до колектичного голови д-ви, покликаний розробляти і координувати стратегію розвику союзу. З однієї сторони в ослаблений обмеженістю повноважень європарламенту законодавчу владу вторгається комісія, яка є єдиним джерелом законод.ініціативи і яка видає акти в порядку делегованого зак-ства. С другої сторони - “жорстокість” установчих актів союзу трохи урівноважується впливом на неї розробляючим судом прецедентного права і можливістю тлумачити ним норми права ЄС.

21) 21….. Прийняття рішень…..

Прийняття рішень у ЄС має таку послідовність: Європейська Комісія починає розробку законопроектів за своєю ініціативою або на прохання Європарламенту чи Ради Міністрів. Пропозиції ЄК надходять до Ради Міністрів, а потім передаються до Європарламенту, де розглядаються відповідним комітетом.

Рада переважно засідає за зачиненими дверима, рішення тут приймаються шляхом голосування звичайною більшістю, більшістю кваліфікованою і одноголосно. Звичайною більшістю приймаються акти, які не мають правової сили, або рішення з технічних питань. Кваліфікована більшість і одноголосність є необхідними при прийнятті юридично зобов`язальних актів. Кворум становить половина плюс один член Ради.

З 1 грудня 2009 року набрав чинності Лісабонський договір - новий основний документ ЄС, ратифікований всіма 27 країнами-членами. Лісабонський договір був підписаний 13 грудня 2007 року. Ним внесено зміни до Договору про Європейський Союз та Договору про запровадження Європейського Співтовариства. Цей договір спрямований на спрощення процедури прийняття рішення в рамках Євросоюзу і посилення його ролі у світовій політиці, допоможе зробити Європу більш демократичною і ефективною.

Запровадження нового правила прийняття рішень «подвійною більшістю» дасть Євросоюзу можливість уникати «патової ситуації» під час ухвалення рішень, до того ж забезпечить належне представництво всіх громадян держав-членів у процесі їх вироблення. З 1 листопада 2014 року голосування в Раді з питань, які не є пропозиціями Комісії чи Високого представника Євросоюзу із закордонних справ та політики безпеки, потребуватиме кваліфікованої більшості принаймні у 72% членів Ради, що представляють держави-члени, населення яких становить близько 65% населення Союзу. Також у разі, якщо не всі члени Ради братимуть участь у голосуванні, кваліфікованою більшістю вважатимуться голоси 55% членів Ради, що представляють держави-члени, які беруть участь у голосуванні та населення котрих становить близько 65% населення Союзу. Утримання під час голосування не перешкоджатиме прийняттю рішення, що потребує одностайності.

Таким чином, Лісабонський договір істотно (на цілих 44 позиції) збільшує кількість сфер, де рішення ухвалюватимуться кваліфікованою більшістю, а не одностайно. Іншими словами, у цих сферах держави-члени ЄС втрачають право вето.

До основних процедур прийняття рішень у межах ЄС належать: консультативна процедура, процедура співпраці, процедура спільного прийняття рішень Радою ЄС і Європейським Парламентом, процедура отримання згоди Європейського Парламенту. Кожна з них обумовлена низкою регламентних вимог та норм юридичної техніки прийняття рішень

22)

До основних процедур прийняття рішень у межах ЄС належать: консультативна процедура, процедура співпраці, процедура спільного прийняття рішень Радою ЄС і Європейським Парламентом, процедура отримання згоди Європейського Парламенту. Кожна з них обумовлена низкою регламентних вимог та норм юридичної техніки прийняття рішень.

Консультативна процедура введена Єдиним Європейським актом і Договором про Європейський Союз. При консультативной процедуре принятие решения является прерогативой Совета ЕС. При консультативної процедурі прийняття рішення є прерогативою Ради ЄС. Проект решения подготавливается Европейской комиссией, запрашивается мнение Европейского парламента. Проект рішення готується Європейською комісією, запитується думка Європейського парламенту. В зависимости от предмета, которого касается решение, Совет ЕС действует либо квалифицированным большинством, либо на основе единогласия. У залежності від предмета, якого стосується рішення, Рада ЄС діє або кваліфікованою більшістю, або на основі одностайності.

Існує два консультативних органи, що призначені сприяти роботі Ради Міністрів, Європейській Комісії і Європарламенту, а саме:

- Комітет з економіки та соціальних питань, до якого входять представники організацій, що виражають інтереси основних соціальних груп — найманих робітників, підприємців, фермерів, осіб вільних професій тощо;

- Комітет регіонів, створений відповідно до Маастрихтського Договору і включає в себе представників регіональних та місцевих установ і організацій.

23) До основних процедур прийняття рішень у межах ЄС належать: консультативна процедура, процедура співпраці, процедура спільного прийняття рішень Радою ЄС і Європейським Парламентом, процедура отримання згоди Європейського Парламенту. Кожна з них обумовлена низкою регламентних вимог та норм юридичної техніки прийняття рішень.

Процедура співпраці введена Єдиним Європейським актом. При использовании процедуры сотрудничества Европейская комиссия вносит проект нормативно-правового акта на рассмотрение Совета ЕС и Европейского парламента. При використанні процедури співпраці Європейська комісія вносить проект нормативно-правового акта на розгляд Ради ЄС та Європейського парламенту. Окончательное решение всегда принадлежит Совету ЕС, однако при преодолении отрицательного мнения Европейского Парламента или отклонении поправки Европейской комиссии он действует на основе единогласия. Остаточне рішення завжди належить Раді ЄС, однак при подоланні негативної думки Європейського Парламенту або відхилення поправки Європейської комісії він діє на основі одностайності.

24) До основних процедур прийняття рішень у межах ЄС належать: консультативна процедура, процедура співпраці, процедура спільного прийняття рішень Радою ЄС і Європейським Парламентом, процедура отримання згоди Європейського Парламенту. Кожна з них обумовлена низкою регламентних вимог та норм юридичної техніки прийняття рішень.

Процедура спільного ухвалення рішень введена Маастрихтським договором. Данная процедура уравновесила участие Совета ЕС и Европейского парламента в законодательном процессе. Дана процедура зрівноважила участь Ради ЄС та Європейського парламенту в законодавчому процесі. Процедура начинается с внесения проекта нормативно-правового акта на рассмотрение Совета ЕС и Европейского парламента. Процедура починається з внесення проекту нормативно-правового акта на розгляд Ради ЄС та Європейського парламенту. Предусмотрена возможность использования трех чтений в процессе выработки и принятия решений. Передбачена можливість використання трьох читань у процесі вироблення та прийняття рішень. Проект считается принятым, если он получил одобрение и Советом ЕС и Европейским парламентом. Проект вважається прийнятим, якщо він отримав схвалення і Радою ЄС та Європейським парламентом. В случае отклонения проекта в третьем чтении одним из институтов законопроект считается отклоненным. У разі відхилення проекту в третьому читанні одним з інститутів законопроект вважається відхиленим.

25) До основних процедур прийняття рішень у межах ЄС належать: консультативна процедура, процедура співпраці, процедура спільного прийняття рішень Радою ЄС і Європейським Парламентом, процедура отримання згоди Європейського Парламенту. Кожна з них обумовлена низкою регламентних вимог та норм юридичної техніки прийняття рішень.

процедура співпадаючого позитивного висновку введена Єдиним Європейським актом. Она предусматривает, что для принятия акта Сообщества необходимо предварительное согласие Европейского парламента. Вона передбачає, що для прийняття акта Співтовариства необхідна попередня згода Європейського парламенту. Первоначально согласие парламента было признано необходимым при заключении договоров о присоединении и соглашений об ассоциации. Спочатку згода парламенту було визнано необхідним при укладанні договорів про приєднання та угод про асоціацію. В дальнейшем действие этого принципа было распространено на все соглашения с третьими странами, которые влекут за собой институциональные или бюджетные последствия. У подальшому дія цього принципу було поширено на всі угоди з третіми країнами, які тягнуть за собою інституційні або бюджетні наслідки.

26) Прийняття рішень у ЄС має таку послідовність: Європейська Комісія починає розробку законопроектів за своєю ініціативою або на прохання Європарламенту чи Ради міністрів. Пропозиції ЄК надходять до Ради міністрів, а потім передаються до Європарламенту, де розглядаються відповідним комітетом. Комітет Європарламенту вносить поправки до проектів, і вони проходять попереднє обговорення перед тим, як їх буде винесено на чергове засідання Європарламенту в Страсбурзі. Одночасно проекти передаються до Комітету з економіки та соціальних питань.

Висновки Європарламенту і Комітету з економіки та соціальних питань надходять до ЄК, яка з їх урахуванням вносить проект до Ради міністрів і Європарламенту на друге читання. Пропозиції знову розглядаються на рівні комітетів, голосуються на щомісячній пленарній сесії Європарламенту і повертаються до Ради міністрів, яка приймає остаточне рішення.

Для забезпечення роботи ЄК у тісному контакті з урядами держав-членів ЄС, їй підпорядковані комітети, до складу яких входять представники урядів. Це комітети трьох видів: консультативні, адміністративні та регулюючі. Існуюча в ЄС процедура підготовки та прийняття рішень є складною, проте закладений у ній механізм перевірок та противаг забезпечує демократичність процесу, ґрунтуючись на відкритій дискусії, консультаціях та консенсусі.

27) Європейська Рада — керівний політичний орган, що заснований 1974 р., який включає глав держав або урядів, міністрів закордонних справ, а також голову Європейської Комісії разом з одним зі своїх заступників. На відміну від інших інституцій, Європейська Рада діє без будь-яких правил внутрішнього розпорядку (цей формальний недолік є характеристикою вищого органу, скликаного державою-членом, що головує в ЄС, його засідання зазвичай проводяться в цій країні, порядок денний готує ця ж країна).

Рішення Європейської Ради не мають обов'язкового характеру, але дають потужні політичні імпульси та накреслюють магістральні напрями подальшого розвитку ЄС. Маастрихтська угода 1992 р. наголошує на провідній ролі Європейської Ради як органу, який має забезпечити Союз необхідним імпульсом для його розвитку і визначити загальнополітичні керівні принципи цього.

Європейська Рада тісно співпрацює з Європейським Парламентом. Зокрема, після кожного засідання Європейська Рада надає Європейському Парламенту звіт своїх слухань і щорічний письмовий звіт про досягнутий Союзом прогрес. У такий спосіб із залученням Європейського Парламенту до систематичного огляду справ Союзу створено додатковий демократичний елемент дебатів стосовно майбутнього європейської інтеграції.

28) Європейська Рада скликається щонайменше двічі на рік на рівні глав держав та урядів. У засіданнях Європейської Ради також беруть участь міністри закордонних справ, голова та віце-президент Європейської Комісії. Рішення Європейської Ради не мають обов’язкової сили, проте вони дають політичний імпульс та визначають основні орієнтири подальшого розвитку Євросоюзу. Зважаючи на високий рівень влади, яку мають у своїх країнах глави держав та урядів, Європейська Рада стала органом, до якого можуть звернутися Рада Міністрів ЄС та Європейська Комісія з особливо складних питань, що не вирішуються в межах звичайної процедури ЄС. Структура: Комітет міністрів Парламентська асамблея Європейський суд з прав людини. Дорадчі органи Венеціанська комісія Дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права. Офіційна назва: «Європейська комісія за демократію через право». Конгрес місцевої та регіональної влади Європи. Консультативний орган, що представляє місцеві та регіональні влади. Делегація кожної країни в Конгресі складається із однакової частини представників регіонів та органів місцевого самоврядування.

29) Європейська Рада скликається щонайменше двічі на рік на рівні глав держав та урядів. У засіданнях Європейської Ради також беруть участь міністри закордонних справ, голова та віце-президент Європейської Комісії. Рішення Європейської Ради не мають обов’язкової сили, проте вони дають політичний імпульс та визначають основні орієнтири подальшого розвитку Євросоюзу. Зважаючи на високий рівень влади, яку мають у своїх країнах глави держав та урядів, Європейська Рада стала органом, до якого можуть звернутися Рада Міністрів ЄС та Європейська Комісія з особливо складних питань, що не вирішуються в межах звичайної процедури ЄС. Структура: Комітет міністрів Парламентська асамблея Європейський суд з прав людини. Дорадчі органи Венеціанська комісія Дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права. Офіційна назва: «Європейська комісія за демократію через право». Конгрес місцевої та регіональної влади Європи. Консультативний орган, що представляє місцеві та регіональні влади. Делегація кожної країни в Конгресі складається із однакової частини представників регіонів та органів місцевого самоврядування.

30) Рада міністрів ЄС є органом прийняття остаточних рішень. У її роботі беруть участь представники держав-членів на рівні глав профільних міністерств. На відміну від національних рад міністрів, Рада міністрів ЄС є не виконавчим, а законодавчим органом. Рішення Ради міністрів є обов’язковими. Разом з установчими документами ці рішення утворюють право ЄС.

Водночас, Рада міністрів не має постійного складу. На практиці існує низка рад, які спеціалізуються на розгляді фахових питань: Рада міністрів економіки, закордонних справ, сільського господарства, фінансів, освіти тощо. Міністри країн ЄС у різний спосіб підзвітні парламентам своїх країн. Проте ті рішення, які вони приймають у складі Ради міністрів ЄС, не можуть бути змінені окремими країнами. Як правило, законодавчі акти ЄС мають форму постанов і директив. Перші є обов'язковими для виконання і стають частиною національних законодавств. Директиви також є обов’язковими, але вони лишають за державами право вибору методів виконання.

Водночас, Рада міністрів не має постійного складу. На практиці існує низка рад, які спеціалізуються на розгляді фахових питань: Рада міністрів економіки, закордонних справ, сільського господарства, фінансів, освіти тощо. Міністри країн ЄС у різний спосіб підзвітні парламентам своїх країн. Проте ті рішення, які вони приймають у складі Ради міністрів ЄС, не можуть бути змінені окремими країнами. Як правило, законодавчі акти ЄС мають форму постанов і директив. Перші є обов'язковими для виконання і стають частиною національних законодавств. Директиви також є обов’язковими, але вони лишають за державами право вибору методів виконання.

Рішення в Раді міністрів приймаються або одностайно, або простою чи кваліфікованою більшістю. В останньому випадку кожна країна-член має різну кількість голосів. Їх поділ між країнами-членами ЄС здійснено таким чином, щоб зробити неможливим блокування рішень окремими державами. Тож, для блокування рішення необхідно об’єднатися кільком державам, щоб набрати мінімум 34 із загальних 76 голосів. Функції Голови Ради міністрів виконують почергово упродовж шести місяців міністри закордонних справ країн-членів.

Окрім перелічених інституцій, доцільно назвати також два консультативних органи, призначені сприяти роботі Ради міністрів, Європейській Комісії та Європарламенту:

31) Згідно зі ст. 203 [146] ДЄС Рада складається з представників усіх країн-членів міністерського рівня, уповноважених до діяльності урядом своєї країни. Це, як правило, міністри, але можуть бути і заступники міністрів і навіть держсекретарі та їх заступники. Однак, потрібно пам`ятати, що тільки члени Ради, котрі мають статус міністра можуть голосувати на засіданнях Ради. Держсекретар може замінити міністра, але без права голосувати. У засіданнях Ради бере участь один представник від кожної країни, уповноважений своїм урядом, тобто, у Раді представлені інтереси окремих країн-членів Євросоюзу, а сама Рада є органом з міжнародним статусом.

Рада не проводить своїх засідань регулярно. Залежно від сфери справ, які розглядаються, окремі уряди делегують на засідання Ради відповідних своїх посланців. Тобто, фактично існує кілька Рад, кожна з яких займається іншою галуззю: Рада з загальних справ (міністерство закордонних справ), економічних та фінансових справ(міністерство фінансів), внутрішніх справ і цивільної оборони, правосуддя, сільського господарства, внутрішнього ринку, наукових досліджень, навколишнього середовища, рибальства, транспорту та телекомунікації, зайнятості та соціальної політики, промисловості та енергетики, бюджету, розвитку, споживачів і туризму, освіти та молоді, здоров'я, культури. Найважливіші Ради з точки зору нинішнього Євросоюзу, тобто Рада з загальних справ, сільського господарства, економіки та фінансів зустрічаються щомісяця. Решта Рад принаймні раз на рік (переважно 1-5 разів на рік). Окрім вищезгаданих Рад, у разі необхідності можуть відбуватися засідання неформального характеру. Вони не мають офіційного порядку денного засідання, і на них не приймаються рішення.

32) Приймає європейські закони (у багатьох сферах це робиться спільно

з Європейським Парламентом)

Координує загальну економічну політику держав-членів ЄС

Заключає міжнародні угоди між ЄС та однією чи більше країнами або

міжнародними організаціями

Схвалює бюджет ЄС (разом з Європарламентом).

Розроблює спільну зовнішню політику та політику безпеки ЄС,

що базується на керівних принципах, сформульованих Європейською радою

Координує співпрацю між національними судами та силами поліції у

кримінальних справах.

33) Рада переважно засідає за зачиненими дверима, рішення тут приймаються шляхом голосування звичайною більшістю, більшістю кваліфікованою і одноголосно. Звичайною більшістю приймаються акти, які не мають правової сили, або рішення з технічних питань. Кваліфікована більшість і одноголосність є необхідними при прийнятті юридично зобов`язальних актів. Кворум становить половина плюс один член Ради, тобто зазвичай 8 міністрів. Під час голосування кваліфікованою більшістю прийнято т.зв. систему зважених голосів, які повинні забезпечити рівновагу між великими та малими країнами. Нижчеподаний малюнок показує кількість голосів, які належать окремим країнам по відношенню до кількості мешканців.

більші країни мають більше голосів, аніж менші, однак це не є пропорційний розподіл до кількості мешканців, як це є в Європейському Парламенті. Разом у Раді є 87 голосів, а проста більшість складає 44.

Щоб прийняти ухвалу кваліфікованою більшістю необхідно набрати щонайменше 62 голоси, коли Рада приймає правовий акт за поданням Комісії. У решті ситуацій необхідно мати 62 голоси принаймні з 10 країн. Такий розподіл голосів у Раді не дозволяє більшим країнам прийняти рішення, яке не відповідає решті членам Ради. Одночасно 3 найбільших країни, які мають найбільшу кількість голосів, можуть заблокувати прийняття некорисного для себе акту, оскільки блокувальною меншістю є 26 голосів.

Якщо ж Рада прийме рішення одноголосно, то утримання від голосування представником якоїсь із країн-членів не блокує прийняття акту. Водночас, у Раді діє т.зв. уявне вето, тобто, якщо хтось із міністрів відсутній, то вважається, що він виступає проти. Тому коли потрібна одноголосність, рішення не може бути прийняте за відсутності когось із міністрів. Договір чітко визначає сферу діяльності Співтовариств, коли необхідно проголосувати кваліфікованою більшістю, а коли потрібна одноголосність.

34) Головують у Раді Європейського Союзу окремі країни за принципом ротації (півроку) у послідовності, затвердженій одноголосно всіма країнами-членами. Відтак, ведемо мову про головування (президентство) країн, а не конкретної особи. На практиці це означає, що навіть задовго до закінчення піврічного терміну може відбутися зміна особи Головуючого на Раді, наприклад, унаслідок змін в уряді країни, яка головує в той час.

Голова Ради виконує насамперед організаційні та представницькі функції. До його повноважень належить скликання засідань Ради, складення проекту порядку денного, плану роботи Ради, проведення голосування, а також підписання протоколів і правових актів, прийнятих Радою самостійно або у співпраці з Європейським Парламентом. Крім того, Голова представляє Раду в контактах з іншими органами Європейського Союзу і третіми суб`єктами.

35-39) Європейська Комісія

6.1. Створення

Договір про Європейське Співтовариство Вугілля і Сталі не передбачав створення органу, аналогічного до сучасної Комісії, хоча певні аналогії можна провести з Високою Владою з огляду на її наддержавний характер. Комісія, як орган виконавчо-керівного характеру утворилася в 1958 році разом із Договорами про створення ЄЕС і ЄСАЕ. У 1967 році, з набранням чинності Об'єднавчим Договором на місці Високої Влади ЄСВіС, а також Комісії ЄЕС і ЄСАЕ була створена єдина Комісія Європейського Співтовариства.

6.2. Правова основа функціонування

Європейська Комісія діє на основі ст. 211-219 [155-163]`Договору, а також на основі внутрішнього регламенту Комісії.

6.3. Місцезнаходження

Згідно з протоколом про місцезнаходження резиденцій деяких органів і служб Європейських Співтовариств і Європолу, прийнятим у 1997р. разом із Амстердамським Договором, Комісія знаходиться в Брюсселі. Більшість Генеральних Дирекцій мають також резиденції в Брюсселі, а деякі знаходяться в Люксембурзі.

6.4. Склад

Комісія налічує 20 членів, т.зв. комісарів. Кожна країна-член має право мати щонайменше одного комісара, але не більше двох. По два комісари мають найбільші країни, такі як Німеччина, Франція, Іспанія, Італія, Велика Британія, а решта країн по одному. Кількість комісарів може змінитися, якщо Рада прийме про це одноголосне рішення.

6.5. Порядок утворення і відкликання Комісії

Європейська Комісія утворюється в два етапи. Спершу, країни-члени одноголосно визначають кандидата на Голову Комісії, який повинен бути затверджений Європейським Парламентом. На другому етапі, за домовленістю з кандидатом на Голову Комісії, країни висувають решту кандидатів на членів Комісії. Каденція Комісії триває 5 років, а комісарам належить право багаторазового призначення. Комісар може відмовитися від своєї посади ще до закінчення терміну.

Лише Європейський Парламент може змусити Комісію подати у відставку, це може відбутися в разі висловлення вотуму недовіри до Комісії (ст. 201 [144] ДЄС). У такому разі ціла Комісія подає у відставку, за правилом - усі комісари солідарно відповідають за свою роботу. Неможливо висловити вотум недовіри одному члену Комісії. Як уже раніше згадувалось у розділі про Європарламент, ніколи ще не вдавалося висловити вотум недовіри до Комісії, хоча такі спроби робилися неодноразово. Однак, у 1999 році Європейський Парламент використав щодо Комісії інший інструмент контролю. За умов зростаючої підозри про неправильне розпорядження фінансами, Парламент скликав спеціальну слідчу комісію, контроль якої підтвердив багато порушень. Ще до офіційного повідомлення про рішення слідчої комісії, тогочасний Голова Комісії - Жак Сантер подав Єврокомісію у відставку.