5

Тема 15. Задача № 1.

24 березня 2009 р. на Броварському проспекті, що у м. Києві, відбулося зіткнення автомобіля "Вольво-850", який на­лежав Посольству Російської Федерації, із автомобілем "Мазда-626", який належав громадянинові України, — приватному підприємцеві Іванову. ДТП трапилася в результаті порушення водієм автомобіля Посольства Правил дорожнього руху. Як наслідок — було пошкоджено автомобіль Іванова, а його власник отримав численні тілесні ушкодження. У жовтні 2009 р. Іванов по­дав до суду позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він корис­тується імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних спра­вах.

Питання:

1. До якого суду і до кого подав позов Іванов? Обгрунтуйте свою відповідь.

2. Хто згідно з законодавством України та міжнародними нор­мативними актами користується імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних справах?

3. Чи мав право Іванов вимагати відшкодування моральної шко­ди, спричиненої ДТП? Якщо мав, то якими документами повинно підтверджуватися заподіяння такої шкоди?

4. Яке рішення має прийняти суд?

Тема 15. Задача № 2.

За результатами перевірки податковою інспекцією діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер" на нього було накладено значні фінансові санкції. Причиною стали численні помилки у бухгалтерському обліку, яких, в свою чергу, припустилася головний бухгалтер товариства. Директор ТОВ видав наказ про стягнення з бухгалтера повної суми штрафних санкцій. Не погоджуючись із цим, бухгалтер зазначила, що вона несе відповідальність лише в межах свого місячного заробітку. ТОВ в особі директора звернулося до суду.

Питання:

1. Які категорії осіб несуть повну матеріальну відповідальність? Яку відповідальність несуть бухгалтери підприємств?

2. Чим відрізняється матеріальна відповідальність від цивільної? Чи можна притягти головного бухгалтера до цивільної відповідаль­ності? Якщо можна, то за яких умов?

3. До якого суду звернулося ТОВ? Яке рішення він має прийня­ти?

Тема 15. Задача № 3.

На початку 2008 р. директор малого підприємства "Надія" звернувся до акціонерного комерційного банку "Ростов" із проханням про видачу кредиту строком на 4 місяці. На забезпечен­ня виконання кредитного договору між МП та АКБ було укладено договір застави належних МП 2000 відеомагнітофонів. Кредит був наданий, а відеомагнітофони, зважаючи на відсутність у банку відповідного приміщення, залишені на зберігання заставодавця. Після спливу встановленого строку кредитного договору директор МП звернувся до банку із проханням про його подовження, яке бу­ло задоволено, а між сторонами укладена додаткова угода про зміну строків повернення кредиту та сплату підвищених відсотків за кори­стування ним. Наступного дня директор без відома банку реалізував відеомагнітофони, отримані кредитні кошти і підвищенні відсотки не повернув. Протягом кількох місяців АКБ пред'являв претензії із проханням повернути кредит, на які боржник не реагував. Подати позов до суду банк не зміг, оскільки з огляду на скрутне фінансове становище не мав коштів для сплати державного мита.

Питання:

1. Яким нормативним актом передбачено процедуру оформлен­ня підвищених відсотків за кредитним договором?

2. Які органи уповноважені розслідувати господарські злочини? Чи є в діяннях директора МП ознаки злочину? Якщо є — то якого?

3. Що можна порадити працівникам банку?