3. Визначення чисельності працівників та продуктивності праці.

Чисельність працівників визначається за трудомісткістю робіт для робітників відрядників та за кількістю робочих місць для робітників з почасовою оплатою праці.

Чисельність робітників-відрядників розраховується за формулою:

=1800(3+8+50+24+20)/1780*1,1=97 чол. (11)

де N_і – річний обсяг виробництва виробу і-го найменування, шт.;

t_ij – трудомісткість виконання j-ої операції при виробництві і-го виробу, нормо-годин;

Ф_е – ефективний річний фонд часу одного робітника, годин.

Прийняти рівним 1780 годин.

k_вн – плановий коефіцієнт виконання норм. Прийняти в розрахунках k_вн =1.1.

Кількість робітників з погодинною оплатою праці (Ч_п) розраховується за формулою:

=3*2*1,1/2=3,3=4 чол. (12)

де n_р.м. – кількість робочих місць з погодинною оплатою праці;

n_зм – кількість змін роботи на добу;

k_о – коефіцієнт облікового складу (прийняти в розрахунках 1,11,15);

Н_об – норма обслуговування.

Загальна чисельність основних виробників визначається як сума чисельності робітників-відрядників та робітників з почасовою оплатою праці.

Чисельність допоміжного та обслуговуючого персоналу, керівників, спеціалістів, службовців розраховується за відповідними нормативами, штатними розкладами. При виконанні модульної контрольної роботи чисельність цих категорій працівників прийняти рівною 3540% від чисельності робітників .

Чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства визначається як сума всіх категорій працівників.

Продуктивність праці робітників визначається за формулою:

В= Q_р /Ч_р =38520000/101=381386,13 грн/чол (13)

де Q_р – річний обсяг виробництва у вартісному вимірі, грн.;

Ч_р – сумарна чисельність робітників підприємства, чол.

4. Розрахунок собівартості виробу

Собівартість продукції − один з найважливіших показників діяльності підприємства, так як комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства і значною мірою визначає кінцеві результати його діяльності − прибуток та рентабельність. Тому, виконуючи модульну контрольну роботу з дисципліни «Економіка та організація виробництва» студенти повинні досконально розібратись з складом витрат на виробництво та реалізацію продукції, методикою розрахунку окремих статей витрат.

У даних методичних вказівках наведені статті калькуляції, які найчастіше використовуються на підприємствах машинобудівних галузей виробництва, та методика їх розрахунку. Якщо, виходячи з особливостей виробу, прийнятого для розрахунку, деякі з статей витрат відсутні, то у підсумковій таблиці калькуляції проти цих статей слід поставити риску.

4.1. Сировина та матеріали. Витрати на придбання матеріалів обчислюються на підставі норм їх витрачання і цін з урахуванням транспортно-заготівельних затрат.

=1,1*1*10=11 грн/шт (14)

де – норма витрат і-го матеріалу на одиницю продукції, грн.;

– ціна одиниці і-го матеріалу, грн.;

k_тз – коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати (k_тз=1,051,1).

Розрахунки зводяться у таблицю 1.

При масовому та крупносерійному виробництві з вартості матеріалу віднімаються відходи за ціною їх використання або продажу. Ціни на матеріали та відходи визначають за прайсами, які друкуються у періодичних виданнях.

4.2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій. Витрати за цією статтею розраховуються аналогічно витратам на матеріали, виходячи з необхідної кількості покупних виробів, напівфабрикатів та їх цін.

4.3. Зворотні відходи. Залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів вираховуються із загальної суми матеріальних витрат.

=0,2*1=0,2 грн/шт (15)

де – кількість зворотних відходів і-го виду на одиницю продукції;

– ціна одиниці і-го виду зворотних відходів, грн. (приймається на рівні 10% від ціни матеріалу).

4.4. Паливо й енергія на технологічні цілі. До цієї статі відносяться витрати на всі види палива й енергії, що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції. Витрати на паливо розраховуються аналогічно витратам на сировину та матеріали. Витрати на електроенергію та технологічні цілі (С_ен) розраховуються за формулою:

=0,66*(20*1920*0,8*0,8+2*500*3800*0,8*0,8+2*90*3800* *0,8*0,8+2*30*3800*0,8*0,8+3*40*3800*0,8*0,8)=2199183,36 грн. (16)

де Ц_ен – тарифи за одну кВт. год. електроенергії, грн.;

n_і – кількість встановленого обладнання і-го виду, де електроенергія використовується як технологічна;

– встановлена потужність обладнання і-го виду, кВт;

– річний корисний фонд часу роботи обладнання, годин;

– коефіцієнт використання електрообладнання за часом. Прийняти рівним 0,80,85;

– коефіцієнт використання електрообладнання за потужністю. Прийняти рівним 0,8.

4.5. Основна заробітна плата. Витрати за цією статтею розраховуються за кожним видом робіт (операцій) залежно від норми часу (нормативної трудомісткості) та погодинної тарифної ставки робітників

=(7*3+8,5*8+12*50+10*24+10*20)/1000=1,129 грн/шт (17)

де – погодинна тарифна ставка для і-го виду робіт (операцій), грн.;

t_Ші – норма часу для і-го виду робіт (операцій), н-год. Розрахунки основної заробітної плати зводять у таблицю 1

Таблиця 1. Основна заробітна плата

Найменування робіт (операцій)	Середня погодинна тарифна ставка, грн	Норма часу, годин/тис.шт	Сума, грн./тис.шт.
Відрізка заготівки Нагрів Штамповка Обрізка облою Правка	7,0 8,5 12,0 10,0 10,0	3 8 50 24 20	21 68 600 240 200
Всього	47,5	105	1129

4.6. Додаткова заробітна плата. Витрати за цією статтею визначаються у відсотках до основної заробітної плати. Як орієнтовна величина норматив додаткової заробітної плати може бути прийнятий у розмірі 3040%.

4.7. Відрахування на соціальне страхування. За діючими на 01.11.2011 р. нормативами відрахування на соціальне страхування складає 38,11% (для 45 класу професійного ризику виробництва) від суми основної та додаткової заробітної плати.

4.8. Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції.

Ці витрати відносяться до витрат майбутніх періодів і включаються до собівартості виробів частинами протягом установленого строку освоєння виробництва, але не більше чим на дворічний обсяг виробництва.

У разі виготовлення виробів за індивідуальними замовленнями витрати на підготовку виробництва відносяться повністю на собівартість відповідного виробу або партії виробів.

На підприємствах, де період освоєння виробництва не довготривалий і витрати порівняно невеликі, вони плануються в складі загальновиробничих витрат. При виконанні модульної контрольної роботи прийняти, що витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції враховується у складі загальновиробничих витрат.