Логічні оператори

Оператор	Опис
+	Логічне І. Даний оператор функціонує за замовчуваням, тобто запит хронічний тонзиліт є рівнозначним до  запиту хронічний + тонзиліт.
-	Логічне НІ(НЕ). Дозволяє виключити із списку результатів документи, у яких міститься слово, що йде після оператора. Приклад, за запитом кон’юнктивіт -хламідійний будуть знайдені тільки ті документи, у яких є слово кон’юнктивіт, але немає слова хламідійний.
|	Логічне АБО. дозволяє знайти документи, які містять хоча б одне слово в запиті. Приклад, за запитом рак | пухлина будуть знайдені документи, які містять або слово рак або пухлина.
( )	Порядок дії логічних операторів. Приклад, за запитом дегенерація | дистрофія міокарда виводяться документи, які містять або слово дегенерація або слова дистрофія міокарда. Якщо ж необхідно знайти документи у яких зустрічаються слова дегенерація міокарда або дистрофія міокарда, запит повинен бути таким: (дегенерація | дистрофія) міокарда.

Окрім логічних виразів можна визначати відстань між словами запиту.

Оператор	Опис
"..."	Подвійні лапки дозволяють знаходити точне словосполучення, що в них вказано. При цьому фіксується граматична форма слів. Приклад, за запитом "дискоїдний червоний вовчак" будуть знайдені документи, у яких міститься таке саме словосполучення – дискоїдний червоний вовчак.
{...}	Фігурні дужки дозволяють знаходити словосполучення, що є близькими до вказаного в них. Приклад, за запитом {Гіпертензивна хвороба} будуть знайдені документи, які містять наступні словосполучення: «Гіпертензивна хвороба», «гіпертензивної хвороби» і т.д.
[n, ...]	Цей оператор використовується в тому випадку, якщо необхідно обмежити відстань між словами запиту. Приклад, за запитом [5, ендемічний зоб] будуть знайдені тільки ті документи, в яких слова ендемічний і зоб розташовані у фрагменті тексту, що не перевищує 5 слів.
Title	Даний оператор здійснює пошук тільки за назвою документа. Приклад, за запитом title(доказова медицина) будуть знайдені ті документи, які містять у заголовку слова доказова медицина.
Heading	Даний оператор дозволяє проводити пошук по назвах розділів документів.

Додаток.

З’ясуємо основні принципи роботи пошукових систем в Інтернет.

Пошукові системи зазвичай мають три компоненти:

1. Агенти, павуки, кроулери (роботи) – це спеціальні програми, які займаються пошуком сторінок в мережі, збирають гіпертекстові посилання з цих сторінок і автоматично індексують інформацію, яку вони знаходять для побудови бази даних.

Агенти – найінтелектуальнішими з пошукових засобів, можуть окрім просто пошуку, виконувати ще й транзакції від імені користувача. Вони збирають та індексують різні види інформації.

Павуки – здійснюють загальний пошук інформації в Інтернет, повідомляють про зміст знайденого документа. Вони також переглядають заголовки, деякі посилання і відправляють проіндексовану інформацію до бази даних пошукового механізму.

Кроулери – переглядають заголовки і перше гіперпосилання.

Роботи – запрограмовані таким чином, щоб переходити по різним гіперпосиланням різної глибини вкладеності, виконувати індексацію і перевіряти посилання в документі.

2. База даних – містить інформацію, яку зібрано павуками. Для того, щоб визначити порядок, у якому перелік документів буде показано, база даних застосовує алгоритм ранжування. В ідеальному випадку, розташованими першими в списку будуть документи, що є найбільш релевантними до запиту користувача.

Релевантність – міра відповідності, тобто це відповідність змісту знайденої сторінки до запиту користувача. Пошукові системи використовують спеціальні алгоритми для визначення релевантності. Теоретичних методів визначення релевантності більш ніж 20. Але виділяють два основні напрями: лінгвістичне (Rambler, ЯNDEX) і статистичне (Google).

Різні пошукові системи використовують різні алгоритми ранжування, однак основними принципами визначення релевантності є наступні:

• кількість слів запиту у текстовому вмісті документу (тобто в html-коді);

• питома вага слів, відносно яких визначається релевантність, у загальній кількості слів документу;

• час, як довго сторінка знаходиться в базі пошукового сервера. В Інтернет існує багато сайтів, час життя яких складає близько місяця. Якщо ж сайт існує досить довго, це значить, що його власник є досвідченим за даною темою і користувачу більше підійде сайт, що існує вже кілька років, ніж той, який з’явився тиждень тому за цією ж темою;

• індекс цитованості, який визначає частоту посилань на дану сторінку у базі пошуковика.

2. Пошуковий механізм, який користувачі використовують як інтерфейс для взаємодії з базою даних. Різні пошукові механізми вибирають різні способи показу отриманого переліку – деякі відображають лише посилання, інші виводять посилання з декількома першими реченнями документу.

Мережеві технології

Основні поняття комп’ютерних мереж

Тот, кто не смотрит вперед, оказывается позади

Д.Герберт

Перші ЕОМ були призначені лише для швидкої обробки даних. Згодом обчислювальна техніка почала широко використовуватися у наукових дослідженнях, виробництві, освіті. У користувачів віддалених один від одного комп’ютерів з’явилася потреба у швидкому обміні даних. Для цього було запропоновано об’єднати комп’ютери у єдину систему і таким чином передавати дані від одного комп’ютера до іншого. Об’єднання комп’ютерів у єдину мережу надає користувачам нові можливості, які були неможливими при використанні окремих комп’ютерів. Комп’ютерна мережа забезпечує: колективне опрацювання даних, обмін даними між користувачами, спільне використання програм та периферійних пристроїв. Практичні потреби лікарів у спільній обробці медичних даних, спонукали впровадження комп’ютерних мереж у медичні заклади.

При розгляді комп’ютерних мереж доцільно, насамперед, з’ясувати сутність фізичного рівня взаємодії комп’ютерів. Фізичний рівень мережевої взаємодії визначає спосіб фізичного з’єднання комп’ютерів у мережі. Центральним поняттям даного рівня є поняття середовища передачі.

Середовище передачі – це фізичне середовище, в якому відбувається поширення інформаційних сигналів у вигляді електричних, мережевих імпульсів.

Лінія зв’язку – це обладнання, за допомогою якого здійснюється об’єднання комп’ютерів у мережу. Лінії зв’язку залежно від середовища передачі даних поділяються на:

• повітряні – традиційно по таких проводах передають телефонні або телеграфні сигнали, але за відсутності інших можливостей ці лінії використовуються також і для передачі комп’ютерних даних;

• кабельні – представляє складну конструкцію, яка складається із провідників; використовуються такі типи: вита пара, коаксіальний кабель, волокняно-оптичний кабель;

• радіоканали наземного та супутникового зв’язку – створюються за допомогою передавача і приймача радіохвиль.

Для підключення комп’ютерів до середовища передачі використовується спеціальне комунікаційне обладнання. Основні функції цього обладнання полягають у фізичному кодуванні і декодуванні даних, а також синхронізації прийому і передачі даних.

Комунікаційне або мережеве обладнання – це периферійні пристрої, що здійснюють перетворення сигналів, які використовуються у комп’ютері, на сигнали, що передаються через лінії зв’язку, і навпаки. Такими пристроями є мережеві адаптери, модеми та ін.

Мережевий адаптер (або мережева інтерфейсна плата) – спеціальний апаратний засіб для ефективної взаємодії персональних комп’ютерів у мережі.

Модем – обладнання для передачі даних, яке здійснює узгоджене перетворення цифрового сигналу комп’ютера в модульований аналоговий і навпаки. Застосовуються при телефонних лінях зв’язку.

Використовуючи лінію зв’язку і мережевий адаптер можна побудувати найпростішу мережу, але надійність і продуктивність такої мережі буде невисокою. Суттєво покращити характеристики мережі дозволять наступні мережеві пристрої:

• комутатори (англ. Switch – перемикач) – обладнання, яке призначене для об’єднання декількох комп’ютерів комп’ютерної мережі у межах одного сегмента мережі.

• концентратори – об’єднуючий компонент, до якого підключаються всі комп’ютери в мережі. Нині майже не використовуються – їх змінили комутатори, які виділяють кожен підключений пристрій в окремий сегмент;

• мости – це пристрої, що з’єднують дві мережі, які побудовані за різними технологіями. Міст виконує перерозподіл інформаційних потоків між мережами;

• повторювачі – мережевий пристрій, який відновлює сигнали, спотворені при передачі;

• маршрутизатори – мережеве обладнання, яке на основі інформації про топологію мережі і визначених правил приймає рішення про пересилання пакетів мережевого рівня між різними сегментами мережі. Маршрутизатор визначає оптимальний маршрут передачі даних. Він допомагає зменшити навантаження мережі, завдяки поділу на домени, а також завдяки фільтрації пакетів.

Для реалізації обміну даними у мережі, окрім наявності комунікаційного обладнання, необхідно встановити відповідне комунікаційне програмне забезпечення.

Комунікаційне або мережеве програмне забезпечення – це набір програм, що забезпечують роботу мережевого обладнання і обмін інформацією між комп’ютерами в мережі.

Сформулюємо визначення комп’ютерної мережі.

Комп’ютерна мережа – це сукупність комп’ютерів, які з’єднані лініями зв’язку і оснащені комунікаційним обладнанням та комунікаційним програмним забезпеченням. (Рис 1)

Рис 1 Структура комп’ютерної мережі

Ресурс мережі – це пристрої, які входять до апаратної частини деяких комп’ютерів мережі, доступні і можуть використовуватися будь-яким користувачем мережі. Наприклад, принтери, сканери та ін.

У комп’ютерній мережі кожен ПК називається робочою станцією, за винятком одного чи кількох комп’ютерів, які називаються серверами.

Сервер (serve – постачати, обслуговувати) – комп’ютер, ресурси якого призначені для спільного використання. Призначення сервера – доставляти програми до робочих станцій. Сервери мають бути високоякісними та високонадійними, адже при обслуговуванні всієї комп’ютерної мережі вони багаторазово виконують роботу звичайної робочої станції.

Робочі станції – комп’ютери, які використовують ресурси мережі. Призначення робочої станції – виконувати програми, одержані з мережі.

Розрізняють дві технології використання сервера:

• технологія «файл-сервер» (розподілене опрацювання) – схема роботи, коли робочі станції виконують велику частину опрацювання даних, а файл-сервер надає файли для цього опрацювання.

• технологія «клієнт-сервер» – схема опрацювання, за якої робота розподіляється між робочою станцією і файлом-сервером рівномірно.

При об’єднані комп’ютерів у мережу перш за все необхідно визначити спосіб організації фізичних зв’язків (топологію).

Топологія комп’ютерної мережі – це її геометрична форма або фізичне розташування комп’ютерів по відношенню один до одного. Топологія визначає вимоги до устаткування, тип кабелю, який використовується, можливі й найбільш зручні методи керування обміном, надійність роботи, можливості розширення мережі.

Існують такі типи топологій:

• «шина» (bus) – всі комп’ютери паралельно підключаються до однієї лінії зв’язку й інформація від кожного комп’ютера одночасно передається всім іншим комп’ютерам (рис.2).

Рис. 2. Мережева топологія «шина»

• «зірка» (star) – до одного центрального комп’ютера приєднуються інші периферійні комп’ютери, причому кожний з них використовує свою окрему лінію зв’язку (рис. 3)

Рис. 3. Мережева топологія «зірка»

У топології «зірка» весь обмін інформацією відбувається через центральний комп’ютер, на який розподіляється значне навантаження. Як правило, центральний комп’ютер повинен бути найпотужнішим, адже саме на нього покладаються всі функції з управління обміном даних.

• «кільце» (ring) – кожний комп’ютер передає інформацію завжди тільки одному комп’ютеру, наступному в ланцюжку, а одержує інформацію тільки від попереднього комп’ютера в ланцюжку, і цей ланцюжок замкнутий в «кільце» (рис. 4).

Рис. 4. Мережева топологія «кільце»

У топології «кільце» чітко виділеного центрального комп’ютера немає, проте комп’ютери не є повністю рівноправними, на відмінну, від шинної топології. Однак досить часто в «кільці» виділяється спеціальний абонент, який управляє обміном або контролює обмін.