- •Тема 2. Джерела конституційного права зарубіжних країн тези лекції
- •§1. Загальна характеристика джерел державного права зарубіжних країн
- •§2. Конституції - головні джерела державного права зарубіжних країн
- •2.1. Смислове значення терміну "конституція"
- •2.2. Історичні засади сучасних конституцій
- •2.2. Суть конституції, її основні риси
- •2.3. Класифікація конституцій
- •Завдання для самостійної роботи
- •Додаткова література:
Тема 2. Джерела конституційного права зарубіжних країн тези лекції
Загальна характеристика джерел державного права зарубіжних країн.
Конституції зарубіжних країн - головні джерела державного права зарубіжних країн
§1. Загальна характеристика джерел державного права зарубіжних країн
Конституційно-правові джерела зарубіжних країн досить різноманітні. їх відмінності здебільшого пов'язані з різними підходами до розуміння права в цілому та існуванням різних моделей правових систем.
У країнах так званої континентальної, або романо-германської правової системи, головними джерелами права є законодавчі акти. Історичні витоки цієї моделі виникли в країнах континентальної Європи - Франції, Німеччині, Іспанії та інших. Право кожної з цих країн впливало на формування загальних характеристик вказаної моделі.
Іншою моделлю є англосаксонська, або англо-американська модель правової системи. У країнах цієї правової сім'ї важливе місце серед юридичних джерел займають судові прецеденти. Останні не характерні для країн континентальної Європи і для тих, що наслідували пропоновані ними зразки.
За відмінностями механізмів нормотворення джерела конституційного права поділяють на формалізовані та неформалізовані.
Зміст формалізованих джерел конституційного права є результатом відносно автономного, спеціалізованого правотворчого процесу, здійснюваного державними органами. До них належать:
нормативно-правові акти:
різновиди законів - основні, конституційні, органічні, звичайні;
нормативно-правові акти виконавчої влади - окремі акти глави держави й уряду;
парламентські регламенти;
акти органів конституційного контролю;
в деяких випадках акти органів місцевої влади.
судові прецеденти;
договори {міждержавні, наприклад, для країн Європейського союзу, а також внутрішні, наприклад, під час прийняття конституції, при утворенні федерації тощо);
джерела релігійного характеру (наприклад, Коран для мусульманських країн).
До неформалізованих джерел відносяться конституційні звичаї (конституційні угоди, конвенційні норми), які можуть бути юридичні або політичні. Перші - це не завжди передбачуваний і узгоджуваний підсумок практичної діяльності державних органів (вони є обов'язкові для виконання), другі - результат практичної діяльності політичних партій (не є обов'язковими для виконання).
§2. Конституції - головні джерела державного права зарубіжних країн
2.1. Смислове значення терміну "конституція"
Конституція - це система правових норм, що мають вищу юридичну силу і регулюють основи організації самої держави та основи взаємовідносин між людиною, суспільством і державою.
Термін конституція виступає в кількох значеннях:
У матеріальному значенні конституція являє собою писаний акт, сукупність актів або конституційних звичаїв, які:
♦ проголошують і гарантують права людини і громадянина, їх свободи;
♦ визначають:
основи суспільного ладу;
форму правління;
форму територіального устрою;
основи організації центральних і місцевих органів влади, їх компетенцію і взаємовідносини;
державну символіку і столицю.
У формальному значенні конституція - це основний закон або група законів, які мають вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів.
Ці два значення знаходяться в певному співвідношенні: всі держави мають матеріальні конституції, але не всі вони мають формальні конституції.
Вища юридична сила конституції в формальному значенні виявляється в тому, що:
її норми мають завжди перевагу над актами виконавчої влади;
закони і підзаконні акти повинні прийматися передбаченими в конституції органами і за встановленою нею процедурою.
Під юридичною конституцією розуміється певна система правових норм, що закріплюють і регулюють вказане вище коло суспільних відносин.
Фактична конституція - це реально існуючі відносини.
Фіктивні конституції (точніше статті) виникають тоді, коли зафіксована в конституції норма на практиці не виконується.