III. Органи розмноження
158. Saccus testicularis складається з:
а) scrotum;
б) m. cremaster externus;
в) ductus deferens;
г) tunica vaginalis communis;
д) tunica vaginalis propria;
є) m. cremaster internus
159. Сім’яниковий мішок разом із сім’яником та придатком сім’яника розташовуються між стегнами попереду лобкових кісток у:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
160. Сім’яниковий мішок разом із сім’яником та придатком сім’яника розташовуються дещо нижче відхідника в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
161. Складається із шкіри і м’язово-еластичної оболонки, щільно з’єднаних між собою, шкіра вкрита рідким волоссям, зморшкувата, з потовими та сальними залозами, по серединній лінії має шов, м’язово-еластична оболонка побудована із непосмугованих м’язових волокон:
а) scrotum;
б) praeputium;
в) ductus deferens;
г) tunica vaginalis communis;
д) tunica vaginalis propria;
є) funiculus spermaticus
162. Scrotum складається із:
а) cutis scroti;
б) tunica dartos;
в) tunica vaginalis communis;
г) tunica vaginalis propria;
д) tunica albuginea;
є) lig. scroti
163. Складається з двох міцно зрощених пластинок – зовнішньої фасціальної, що є продовженням поперечної черевної фасції і внутрішньої серозної, яка походить від парієтального листка очеревини, містить порожнину:
а) scrotum;
б) praeputium;
в) ductus deferens;
г) tunica vaginalis communis;
д) tunica vaginalis propria;
є) funiculus spermaticus
164. Тunica vaginalis communis складається із:
а) cutis scroti;
б) tunica dartos;
в) lamina serosa;
г) tunica vaginalis propria;
д) tunica albuginea;
є) lamina fibrosa
165. Походить від внутрішнього косого м’яза живота, лежить на латеральній поверхні загальної піхвової оболонки, з’єднуючись з нею досить щільно:
а) m. cremaster externus;
б) scrotum;
в) lig. inguinale;
г) tunica vaginalis communis;
д) m. cremaster internus;
є) lig. scroti
166. Lig. scroti з’єднує:
а) загальну піхвову оболонку та мошонку;
б) загальну піхвову оболонку та хвіст придатка сім’яника;
в) сім’яник та придаток сім’яника;
г) спеціальну піхвову оболонку та хвіст придатка сім’яника;
д) загальну та спеціальну піхвові оболонки
167. Загальну піхвову оболонку з мошонкою з’єднує:
а) m. cremaster externus;
б) mesorchium;
в) lig. inguinale;
г) lig. testis proprium;
д) tunica albuginea;
є) lig. scroti
168. Lig. inguinale з’єднує:
а) загальну піхвову оболонку та мошонку;
б) загальну піхвову оболонку та хвіст придатка сім’яника;
в) сім’яник та придаток сім’яника;
г) спеціальну піхвову оболонку та хвіст придатка сім’яника;
д) загальну та спеціальну піхвові оболонки
169. Загальну піхвову оболонку з хвостом придатка сім’яника з’єднує:
а) m. cremaster externus;
б) mesorchium;
в) lig. inguinale;
г) lig. testis proprium;
д) tunica albuginea;
є) lig. scroti
170. До статевих залоз самця відносяться:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis;
є) gll. рreputiales;
е) ovarium
171. Кінець сім’яника, який характеризується наявністю на ньому голівки придатка, в нього вступають судини і нерви, що беруть участь в утворенні сім’яного канатика:
а) extremitas capitata;
б) extremitas caudatа;
в) margo epididymidis;
г) margo liber;
д) facies lateralis;
є) facies medialis
172. Кінець сім’яника, що несе у вигляді сильного потовщення хвіст придатка, з якого виходить сім’япровід:
а) extremitas capitata;
б) extremitas caudatа;
в) margo epididymidis;
г) margo liber;
д) facies lateralis;
є) facies medialis
173. Край сім’яника, до якого прикріплюється брижа і розміщується тіло придатка:
а) extremitas capitata;
б) extremitas caudatа;
в) margo epididymidis;
г) margo liber;
д) facies lateralis;
є) facies medialis
174. Вільний край сім’яника:
а) extremitas capitata;
б) extremitas caudatа;
в) margo epididymidis;
г) margo liber;
д) facies lateralis;
є) facies medialis
175. Вузька щілина, що залишається між тілом придатка та сім’яником з латеральної поверхні визначається як:
а) sinus epididymidis;
б) mesorchium;
в) caput epididymidis;
г) cauda epididymidis;
д) corpus epididymidis
176. Зовні сім’яник вкритий:
а) tunica vaginalis communis;
б) tunica vaginalis propria;
в) tunica albuginea;
г) scrotum;
д) funiculus spermaticus
177. Спеціальна піхвова оболонка, переходячи із сім’яника на придаток, утворює:
а) sinus epididymidis;
б) mesorchium;
в) tunica vaginalis communis;
г) tunica albuginea;
д) lig. inguinale;
є) mediastinum testis
178. Строму (остов) сім’яника утворюють:
а) tunica vaginalis communis;
б) tunica vaginalis propria;
в) tunica albuginea;
г) mediastinum testis;
д) scrotum;
є) septula testis
179. Сполучнотканинні тяжі, що відходять від білкової оболонки сім’яника з боку його головчатого кінця і тягнуться в бік хвостатого кінця формують:
а) sinus epididymidis;
б) mesorchium;
в) caput epididymidis;
г) cauda epididymidis;
д) corpus epididymidis;
є) mediastinum testis
180. Паренхіму сім’яника, разом з проміжною (інтерстиціальною) тканиною, утворюють:
а) tubuli seminiferi contorti;
б) corpusculum renis;
в) tubuli seminiferi recti;
г) glomerulus;
д) tubulus renalis contortus
181. Сім’яникову сітку в середостінні формують:
а) tubuli seminiferi contorti;
б) corpusculum renis;
в) tubuli seminiferi recti;
г) glomerulus;
д) tubulus renalis contortus
182. Частина провідних шляхів статевої системи самця, забезпечує живлення та нерухомість сперміїв в стані спокою, а під час еякуляції – їх викид завдяки перистальтичним рухам мускулатури, розміщений у вигляді тонкого тяжа на сім’янику, з’єднується з ним брижею, а з латеральної поверхні між ними є вузька щілина – пазуха, має голівку, тіло й хвіст:
а) ductus deferens;
б) funiculus spermaticus;
в) testis;
г) epididymis;
д) m. cremaster externus
183. Частина придатка сім’яника, яка утворена виносними канальцями, що починаються із сім’яникової сітки:
а) sinus epididymidis;
б) mesorchium;
в) caput epididymidis;
г) cauda epididymidis;
д) corpus epididymidis;
є) mediastinum testis
184. Частини придатка сім’яника, які утворені складною системою завитків його протоки, що, розширюючись, переходить у сім’япровід:
а) sinus epididymidis;
б) mesorchium;
в) caput epididymidis;
г) cauda epididymidis;
д) corpus epididymidis;
є) mediastinum testis
185. Lig. testis proprium з’єднує:
а) загальну піхвову оболонку та мошонку;
б) загальну піхвову оболонку та хвіст придатка сім’яника;
в) сім’яник та придаток сім’яника;
г) спеціальну піхвову оболонку та хвіст придатка сім’яника;
д) загальну та спеціальну піхвові оболонки
186. Сім’яник з придатком з’єднує:
а) m. cremaster externus;
б) mesorchium;
в) lig. inguinale;
г) lig. testis proprium;
д) tunica albuginea;
є) lig. scroti
187. Складка брижі сім’яника, в якій розміщені сім’явиносна протока, сім’яникова артерія і вена, нерви, лімфатичні судини, внутрішній підвішувач сім’яника, лежить у пахвинному каналі, має форму конуса, розширена частина якого спрямована до сім’яника і його придатка, а задній край – до загальної піхвової оболонки:
а) ductus deferens;
б) funiculus spermaticus;
в) canalis urogenitalis;
г) epididymis;
д) tunica vaginalis communis
188. До складу сім’яного канатику входять:
а) сім’явиносна протока, сім’яникова артерія і вена, нерви, лімфатичні судини, загальна піхвова оболонка;
б) сім’явиносна протока, сім’яникова артерія і вена, нерви, лімфатичні судини, зовнішній підвішувач сім’яника;
в) сім’явиносна протока, сім’яникова артерія і вена, нерви, лімфатичні судини, внутрішній підвішувач сім’яника;
г) сім’явиносна протока, сім’яникова артерія і вена, нерви, лімфатичні судини, загальна піхвова оболонка, внутрішній підвішувач сім’яника
189. Починається з хвоста придатка сім’яника і являє собою довгу вузьку трубку, що проходить через пахвинний канал у черевну порожнину в складі сім’яного канатика, потім прямує в складці сім’явиносної протоки у тазову порожнину, де лежить на дорсальній стінці сечового міхура в сечостатевій складці, з’єднується з вивідними протоками міхурцевих залоз, утворюючи парну сім’явипорскувальну протоку, його стінка складається із слизової, м’язової та серозної оболонок:
а) ductus deferens;
б) funiculus spermaticus;
в) canalis urogenitalis;
г) epididymis;
д) tunica vaginalis communis
190. Ductus ejaculatoris формується в результаті злиття:
а) сім’япроводів та вивідних проток міхурцевих залоз;
б) сім’япроводів та вивідних проток цибулино-сечівникових залоз;
в) сім’япроводів та вивідних проток передміхурової залози;
г) сечівника та вивідних проток міхурцевих залоз
191. В результаті злиття сім’япроводів та вивідних проток міхурцевих залоз утворюється:
а) ductus deferens;
б) funiculus spermaticus;
в) canalis urogenitalis;
г) epididymis;
д) ductus ejaculatoris
192. Кінцеві відділи сім’явиносних проток утворюють розширення – ампули, які містять залозисту тканину, між ними, в сечостатевій складці, розміщена чоловіча матка в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
193. Кінцеві відділи сім’явиносних проток не утворюють розширення – ампули в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
194. Canalis urogenitalis утворюється в результаті злиття:
а) сім’япроводів та вивідних проток міхурцевих залоз;
б) сім’япроводів та вивідних проток цибулино-сечівникових залоз;
в) сім’япроводів та вивідних проток передміхурової залози;
г) сечівника та вивідних проток міхурцевих залоз
д) сечівника та сім’явипорскувальних проток
195. В результаті злиття сечівника та сім’явипорскувальних проток утворюється:
а) ductus deferens;
б) funiculus spermaticus;
в) canalis urogenitalis;
г) epididymis;
д) ductus ejaculatoris
196. Утворюється в результаті злиття сечівника та сім’явипорскувальних проток, призначений для виведення сечі і сперми, починається внутрішнім отвором з шийки сечового міхура, а закінчується зовнішнім отвором на голівці статевого члена, поділяється на тазову і статевочленну (губчасту) частини, між якими є перешийок, його стінка складається із слизової, судинної, м’язової оболонок та адвентиції:
а) ductus deferens;
б) funiculus spermaticus;
в) canalis urogenitalis;
г) epididymis;
д) ductus ejaculatoris
197. Частина сечостатевого каналу, яка розміщується між прямою кишкою і тазовим зрощенням, від сечового міхура до сідничної дуги, де просвіт її дещо звужується, утворює перешийок й переходить на статевий член, характерно наявність додаткових статевих залоз, у неї відкриваються сім’япроводи:
а) pars pelvina canalis urogenitalis;
б) pars spongiosa canalis urogenitalis;
в) corpus cavernosum canalis urogenitalis;
г) corpus cavernosum penis
198. Частина сечостатевого каналу, яка починається від перешийка і лежить вентрально в статевому члені, на передньому кінці голівки якого закінчується відростком:
а) pars pelvina canalis urogenitalis;
б) pars spongiosa canalis urogenitalis;
в) corpus cavernosum canalis urogenitalis;
г) corpus cavernosum penis
199. Стінка сanalis urogenitalis складається із:
а) слизової оболонки;
б) судинної (кавернозної) оболонки;
в) м’язової оболонки;
г) серозної оболонки;
д) адвентиції
200. Стінка сanalis urogenitalis складається із:
а) слизової, судинної (кавернозної), м’язової оболонок та адвентиції;
б) слизової , м’язової, серозної оболонок;
в) слизової, судинної (кавернозної), м’язової та серозної оболонок;
г) слизової, судинної (кавернозної), серозної оболонок;
д) слизової, судинної (кавернозної) оболонок та адвентиції;
є) слизової, м’язової оболонок та адвентиції
201. Слизова оболонка сечостатевого каналу вистелена епітелієм:
а) кубічним;
б) респіраторним;
в) циліндричним;
г) миготливим;
д) перехідним;
є) війчастим
202. До додаткових статевих залоз належать:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis;
є) gll. preputiales
203. Парна додаткова статева залоза, розміщена дорсально від сечового міхура в сечостатевій складці очеревини, латерально від залозистої частини сім’япроводу, її вивідна протока зливається із сім’явиносною протокою, утворюючи сім’явипорскувальну протоку, секрет клейкий і виділяється в останню чергу:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis;
є) gll. preputiales
204. Непарна додаткова статева залоза, поділяється на дві частини: застінну, яка розміщується дорсально на шийці сечового міхура і початковій частині сечостатевого каналу, має бічні частки і перешийок (тіло), відкривається численними вивідними протоками латерально від сім’яного горбка й пристінну, або розсіяну, яка розміщена між слизовою й м’язовою оболонками тазової частини сечостатевого каналу, її численні протоки відкриваються двома парними рядами в дорсальну стінку каналу, рідкий секрет залози виділяється разом із сперміями, розбавляючи їх густу масу та активізуючи рухливість:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis;
є) gll. preputiales
205. Парна додаткова статева залоза, яка розміщена в кінцевому відділі тазової частини сечостатевого каналу, прикрита цибулино-печеристим м’язом, протока відкривається в дорсальну стінку сечостатевого каналу, секрет виділяється в канал перед проходженням сперміїв:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis;
є) gll. preputiales
206. У бугая із додаткових статевих залоз присутні:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis
207. У жеребця із додаткових статевих залоз присутні:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis
208. У кнура із додаткових статевих залоз присутні:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis
209. У пса із додаткових статевих залоз присутні:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis
210. Gl. vesicularis й gl. bulbourethralis відсутні в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
211. У пса із додаткових статевих залоз відсутні:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) gl. vesicularis;
д) gl. bulbourethralis
212. Міхурцева залоза еліпсоподібна, велика, компактна, з горбкуватою поверхнею, застінна частина передміхурової залози має довгий перешийок, а пристінна – концентрується, в основному, в дорсальній стінці сечостатевого каналу, цибулино-сечівникова залоза невелика, протока одна, отвір її прикритий складкою слизової оболонки в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
213. Міхурцева залоза гладка, у вигляді товстостінного мішечка грушоподібної форми з порожниною, на якому розрізняють дно, тіло й шийку, що переходить у вивідну протоку, застінна частина передміхурової залози складається з бічних часток і перешийка, лежить пряжкоподібно на уретрі, а пристінна – незначна і знаходиться в дорсальній стінці уретри, цибулино-сечівникова залоза еліпсоподібної форми, має 5-8 проток у:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
214. Міхурцева залоза дуже велика, з горбкуватою поверхнею, застінна частина передміхурової залози має незначний перешийок, а пристінна – велика, рівномірно оточує слизову оболонку уретри, цибулино-сечівникова залоза надзвичайно велика, лежить попереду цибулино-печеристого м’яза дорсо-латерально на тазовій частині сечостатевого каналу, протока одна, відкривається в сліпий мішок слизової оболонки, прикритий складками в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
215. Міхурцевих та цибулино-сечівникових залоз немає, застінна частина передміхурової залози велика, щільна, має лише бічні частки, слабо відокремлені одна від одної борозною замість перешийка, пристінна – відсутня в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
216. Penis складається з:
а) corpus cavernosum penis et pars pelvina canalis urogenitalis;
б) pars pelvina et pars spongiosa canalis urogenitalis;
в) corpus cavernosum penis et pars spongiosa canalis urogenitalis;
г) corpus cavernosum penis et ductus ejaculatoris
217. Статевий член довгий, циліндричної форми, каудально від сім’яникового мішка утворює сигмоподібний згин, який під час ерекції випрямляється, печеристі порожнини розвинуті слабо, голівка потоншена і утворює шийку, спереду від якої знаходиться чохол голівки, а зліва від нього – сечостатевий відросток у:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
218. Тіло статевого члена масивне, стиснуте з боків, білкова оболонка товста, печеристі порожнини добре розвинуті, голівка на вільному кінці потовщена у вигляді вінця, на її передній поверхні знаходиться ямка голівки, з якої виступає відросток сечостатевого каналу, печеристе тіло голівки сильно розвинуте, каудально воно утворює дорсальний відросток у:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
219. Тіло статевого члена циліндричне, попереду сім’яникового мішка має сигмоподібний згин, голівка штопороподібна, зовнішній отвір уретри знаходиться поряд з верхівкою голівки, сечостатевий канал лежить у товщі статевого члена в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) хряка;
г) пса
220. Голівка статевого члена довга, циліндрична, печеристі тіла добре виражені, отвір уретри відкривається на кінці голівки, в її передній частині міститься кістка статевого члена, а в каудальній – цибулина голівки з печеристої тканини в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
221. У самців яких видів тварин статевий член має сигмоподібний згин:
а) бугай;
б) жеребець;
в) кнур;
г) пес
222. У самця якого виду тварин є кістка статевого члена:
а) бугай;
б) жеребець;
в) кнур;
г) пес
223. Складка шкіри, яка вкриває зовні голівку статевого члена, складається із двох листків, не щільно з’єднаних між собою – зовнішнього (шкірного), який переходить у внутрішній (парієтальний), а той, завертаючись на голівку статевого члена, утворює вісцеральний листок:
а) scrotum;
б) praeputium;
в) ductus deferens;
г) tunica vaginalis communis;
д) tunica vaginalis propria;
є) funiculus spermaticus
224. Листок крайньої плоті, який міцно зростається з печеристим тілом голівки і на передньому кінці останньої переходить у слизову оболонку уретри:
а) lamina cutanea;
б) lamina parietalis;
в) lamina visceralis
225. Між якими листками крайньої плоті залишається щілиноподібний препуціальний простір, що містить небагато секрету залоз крайньої плоті – смегми із специфічним запахом:
а) lamina cutanea;
б) lamina parietalis;
в) lamina visceralis
226. Крайня плоть довга, в її внутрішньому листку розсіяні залози та лімфатичні вузлики в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
227. Крайня плоть подвійна – зовнішня і внутрішня, відповідно розрізняють два отвори – зовнішнє і внутрішнє, внутрішня крайня плоть сформована подвоєнням внутрішнього листка зовнішньої крайньої плоті і називається кільцем крайньої плоті, обидва листки зовнішньої і зовнішній листок внутрішньої крайньої плоті мають волосся, потові й сальні залози в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
228. Порожнина крайньої плоті довга, її отвір вузький, у передньому відділі дорсальної стінки є випин до 12 см в ширину, внутрішній листок та шкіра голівки в каудальній частині містять лімфатичні вузлики в:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
229. Крайня плоть довга, на її парієтальному листку та вісцеральному біля основи голівки є велика кількість лімфатичних вузликів і вінець із залоз у:
а) бугая;
б) жеребця;
в) кнура;
г) пса
230. До статевих залоз самки відносяться:
а) prostatа;
б) testis;
в) epididymis;
г) clitoridis;
д) tuba uterina;
є) ovarium
231. Кінець яєчника, до якого прикріплюється лійка маткової труби:
а) margo mesovaricus;
б) margo liber;
в) extremitas tubarius;
г) extremitas uterinus;
д) facies lateralis;
є) facies medialis
232. Кінець яєчника, до якого прикріплюється власна зв’язка яєчника, що з’єднує його з рогом матки:
а) margo mesovaricus;
б) margo liber;
в) extremitas tubarius;
г) extremitas uterinus;
д) facies lateralis;
є) facies medialis
233. Край яєчника, до якого прикріплюється брижа, що є латеральною частиною широкої маткової зв’язки:
а) margo mesovaricus;
б) margo liber;
в) extremitas tubarius;
г) extremitas uterinus;
д) facies lateralis;
є) facies medialis
234. Вільний край яєчника, що спрямований вентрально:
а) margo mesovaricus;
б) margo liber;
в) extremitas tubarius;
г) extremitas uterinus;
д) facies lateralis;
є) facies medialis
235. Велика периферична зона яєчника, що розміщена під епітелієм, складається, в основному, з фолікулів на різній стадії розвитку – первинних, вторинних та зрілих (пухирчасті, граафові), жовтих тіл та інтерстиціальних клітин:
а) zona parenchimatosa;
б) cortex renalis;
в) medulla renalis;
г) zona intermedia;
д) zona vasculosa
236. Центральна зона яєчника, в сполучнотканинному остові якої проходять судини, нерви та непосмуговані м’язові клітини:
а) zona parenchimatosa;
б) cortex renalis;
в) medulla renalis;
г) zona intermedia;
д) zona vasculosa
237. Процес виходу фолікулярної рідини разом з яйцеклітиною із пухирчастого (граафового) фолікула визначається як:
а) еякуляція;
б) ерекція;
в) овуляція
238. Після овуляції в яєчнику на місці міхурця, що лопнув, протягом кількох днів формується:
а) folliculi ovarii primarii;
б) folliculi ovarii secundarii;
в) folliculi ovarii vesiculosi;
г) corpus luteum
239. Яєчник зовні вкритий серозною оболонкою в:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
240. Яєчник зовні вкритий зародковим епітелієм у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
241. У кобили яєчник зовні вкритий:
а) кубічним епітелієм;
б) зародковим епітелієм;
в) циліндричним епітелієм;
г) очеревиною;
д) перехідним епітелієм;
є) адвентицією
242. У корови, свині та суки яєчник зовні вкритий:
а) кубічним епітелієм;
б) зародковим епітелієм;
в) циліндричним епітелієм;
г) очеревиною;
д) перехідним епітелієм;
є) адвентицією
243. Яєчники овальні з гладенькою поверхнею, правий більший від лівого, підвішені біля входу в таз на рівні крижових горбів клубової кістки у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
244. Яєчники великі, бобоподібної форми, зовні вкриті серозною оболонкою, тому овуляція відбувається лише в яєчниковій (овуляційній) ямці на вільному краї яєчника, де він вкритий зародковим епітелієм, лежать поблизу каудальних кінців нирок у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
245. Яєчники мають горбкувату поверхню, що пов’язано із багатоплідністю і одночасним дозріванням великої кількості граафових міхурців, розміщені на рівні 5-6-го поперекових хребців у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
246. Яєчники невеликі, повністю знаходяться в яєчниковій сумці на рівні 3-4-го поперекових хребців у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
247. Яєчники підвішені біля входу в таз на рівні крижових горбів клубової кістки у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
248. Яєчники залягають поблизу каудальних кінців нирок у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
249. Яєчники розміщені на рівні 5-6-го поперекових хребців у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
250. Яєчники розміщені на рівні 3-4-го поперекових хребців у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
251. Яєчники в корови розміщені:
а) біля входу в таз на рівні крижових горбів клубової кістки;
б) на рівні 5-6-го поперекових хребців;
в) поблизу каудальних кінців нирок;
г) на рівні 3-4-го поперекових хребців
252. Яєчники в кобили розміщені:
а) біля входу в таз на рівні крижових горбів клубової кістки;
б) на рівні 5-6-го поперекових хребців;
в) поблизу каудальних кінців нирок;
г) на рівні 3-4-го поперекових хребців
253. Яєчники в свині розміщені:
а) біля входу в таз на рівні крижових горбів клубової кістки;
б) на рівні 5-6-го поперекових хребців;
в) поблизу каудальних кінців нирок;
г) на рівні 3-4-го поперекових хребців
254. Яєчники в суки розміщені:
а) біля входу в таз на рівні крижових горбів клубової кістки;
б) на рівні 5-6-го поперекових хребців;
в) поблизу каудальних кінців нирок;
г) на рівні 3-4-го поперекових хребців
255. Парні, тонкі, дещо звивисті трубки, які з’єднують яєчники з рогами матки, служать для проведення яйцеклітини в матку:
а) ovarium;
б) tuba uterina;
в) uterus;
г) vagina;
д) vestibulum vaginae;
є) vulva
256. Слизова оболонка маткової труби вкрита епітелієм:
а) кубічним;
б) респіраторним;
в) циліндричним;
г) миготливим;
д) перехідним;
є) війчастим
257. Середній шар маткової труби утворений:
а) хрящовою тканиною;
б) посмугованою м’язовою тканиною;
в) кістковою тканиною;
г) непосмугованою м’язовою тканиною
258. Зовні маткова труба вкрита:
а) адвентицією;
б) поперековою черевною фасцією;
в) тазовою фасцією;
г) очеревиною;
д) клубовою фасцією
259. Порожнистий перетинчастом’язовий орган, в якому відбувається розвиток плода та подальше виштовхування його назовні через родові шляхи під час родів, на ньому розрізняють парні роги, непарні тіло й шийку, роги та тіло містять порожнину, яка переходить у звивистий канал:
а) ovarium;
б) tuba uterina;
в) uterus;
г) vagina;
д) vestibulum vaginae;
є) vulva
260. Непарна частина матки, що становить її основу, дещо сплющена зверху вниз, з порожниною всередині:
а) corpus;
б) cornua;
в) cervix;
г) radix
261. Парні частини матки, які, тоншаючи, продовжуються краніально без помітних меж у маткові труби, а каудально – в тіло матки:
а) corpus;
б) cornua;
в) cervix;
г) radix
262. Непарна частина матки, всередині якої є обмежений значними поздовжніми складками звужений канал, що відкривається в піхву зовнішнім, а в порожнину матки – внутрішнім матковим отвором, у звичайному стані закрита слизовою пробкою, яка особливо щільна під час вагітності:
а) corpus;
б) cornua;
в) cervix;
г) radix
263. Слизова оболонка матки вистелена епітелієм:
а) кубічним;
б) респіраторним;
в) циліндричним;
г) миготливим;
д) перехідним;
є) війчастим
264. Оболонка матки, що вистелена циліндричним епітелієм з окремими війчастими клітинами, має багато трубчастих залоз, які виділяють секрет для живлення зародка, підслизовий шар відсутній, у шийці утворює або поздовжні, або своєрідні поперечні складки:
а) endometrium;
б) myometrium;
в) perimetrium
265. Оболонка матки, що складається з двох шарів непосмугованої м’язової тканини: зовнішнього – поздовжнього і внутрішнього – колового, між якими міститься судинний шар, що доставляє живильний матеріал плоду:
а) endometrium;
б) myometrium;
в) perimetrium
266. Оболонка матки, яка з її боків переходить у парну широку маткову зв’язку, що утримує орган у черевній порожнині та підвішує до хребта, а також підводить до нього маткові артерії, містить значну кількість непосмугованих м’язових клітин:
а) endometrium;
б) myometrium;
в) perimetrium
267. Вкажіть правильне розташування оболонок у стінці матки (зсередини назовні):
а) endometrium, myometrium, perimetrium;
б) endometrium, perimetrium, myometrium;
в) perimetrium, myometrium, endometrium;
г) myometrium, perimetrium, endometrium
268. Дві матки, які відкриваються в сечостатевий синус за відсутності піхви, запліднена яйцеклітина деякий час затримується в такій матці, живиться, вкривається шкаралупою і викидається в зовнішнє середовище, характерна для однопрохідних (качконіс, єхидна):
а) умовно парна;
б) примітивна парна;
в) подвійна;
г) двороздільна;
д) дворога;
є) двовідростчаста;
е) проста (безрога)
269. Дві матки, що формуються із незлитих мюллерових проток, ведуть у дві піхви, кожна з яких відкривається самостійно в сечостатевий синус, плід розвивається короткий час, плацента не утворюється, характерна для більшості сумчастих:
а) умовно парна;
б) примітивна парна;
в) подвійна;
г) двороздільна;
д) дворога;
є) двовідростчаста;
е) проста (безрога)
270. Дві матки, що формуються в разі злиття лише каудальних частин мюллерових проток, відкриваються самостійно в одну піхву, характерна для гризунів та зайцеподібних:
а) умовно парна;
б) примітивна парна;
в) подвійна;
г) двороздільна;
д) дворога;
є) двовідростчаста;
е) проста (безрога)
271. Матка, що утворюється в результаті злиття каудальних частин проток на більшій відстані, має тіло, яке всередині розділене неповною перетинкою і роги, відкривається в піхву одним отвором (шийка), характерна для порожнисторогих жуйних, оленевих, мозоленогих:
а) умовно парна;
б) примітивна парна;
в) подвійна;
г) двороздільна;
д) дворога;
є) двовідростчаста;
е) проста (безрога)
272. Матка, в якій у результаті майже повного злиття мюллерових проток формується добре виражене, не розділене всередині тіло, роги – довгі (петлі, прямолінійні) в багатоплідних і короткі – в одноплідних тварин, характерна для хижаків, свиней, однокопитових:
а) умовно парна;
б) примітивна парна;
в) подвійна;
г) двороздільна;
д) дворога;
є) двовідростчаста;
е) проста (безрога)
273. Матка, що характеризується сильним розвитком непарного тіла і редукцією рогів, характерна для напівмавп, рукокрилих:
а) умовно парна;
б) примітивна парна;
в) подвійна;
г) двороздільна;
д) дворога;
є) двовідростчаста;
е) проста (безрога)
274. Матка, що формується при повному злитті мюллерових проток, має сильно розвинуте непарне тіло і редуковані роги, найчастіше одноплідна, характерна для приматів:
а) умовно парна;
б) примітивна парна;
в) подвійна;
г) двороздільна;
д) дворога;
є) двовідростчаста;
е) проста (безрога)
275. У самок яких видів свійських тварин матка дворога, двороздільна:
а) корова;
б) кобила;
в) свиня;
г) сука
276. У корови матка:
а) двороздільна;
б) подвійна;
в) дворога;
г) проста
277. У кобили, свині та суки матка:
а) двороздільна;
б) подвійна;
в) дворога;
г) проста
278. Матка дворога, двороздільна, роги скручені спірально, подібно до баранячих, у задній своїй частині з’єднуються міжроговою зв’язкою, тіло ззовні досить довге, але всередині в більшості розділене перегородкою, шийка товста, довга, різко виділяється як з боку тіла, так і піхви, утворюючи втулку (рильце), на слизовій оболонці рогів і тіла випинаються 80-120 карункулів, розміщених у чотири ряди, на них відсутні залози, але є крипти, в які заходять ворсинки плідних оболонок, утворюючи котиледони у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
279. Матка дворога, роги відносно широкі із заокругленими кінцями та опуклими вентральними краями, дещо вигнуті донизу, тіло добре виражене, шийка товста, циліндрична, втулкоподібно виступає в піхву, утворюючи піхвову порцію матки, слизова оболонка складчаста, з матковими криптами в:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
280. Матка дворога, багатоплідна, роги дуже довгі, тонкі, кишкоподібні, зібрані у петлі, тіло виражене слабко, шийка довга, вузька, без різких меж переходить у піхву, її слизова оболонка формує характерні хвилеподібні складки з бічними випинами, що заходять у проміжки між випинами протилежного боку, внаслідок чого канал звивистий у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
281. Матка дворога, роги довгі, тонкі, прямі, розходяться краніально у вигляді виделки, тіло коротке, вузьке, шийка різко виступає в піхву своїм вентральним краєм, її слизова оболонка зібрана в поздовжні і поперечні складки та містить залози в:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
282. Роги матки прикріплюються на рівні від 3-4-го поперекових до 4-го крижового хребців у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
283. В черевній порожнині знаходяться як роги, так і тіло матки, розташовуючись попереду лобкових кісток у лобковій та поперековій ділянках у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
284. Перетинчастом’язова трубка, що є органом парування та родовим шляхом, розміщена каудально від матки і переходить у сечостатевий присінок, межею між ними є зовнішній отвір сечівника:
а) ovarium;
б) tuba uterina;
в) uterus;
г) vagina;
д) vestibulum vaginae;
є) vulva
285. Слизова оболонка піхви вистелена епітелієм:
а) кубічним;
б) багатошаровим плоским незроговілим;
в) циліндричним;
г) миготливим;
д) перехідним;
є) багатошаровим плоским зроговілим
286. Середній шар піхви утворений:
а) хрящовою тканиною;
б) посмугованою м’язовою тканиною;
в) кістковою тканиною;
г) непосмугованою м’язовою тканиною
287. Зовні піхва вкрита:
а) адвентицією;
б) поперековою черевною фасцією;
в) тазовою фасцією;
г) очеревиною;
д) клубовою фасцією
288. Слизова оболонка присінка піхви вистелена епітелієм:
а) кубічним;
б) багатошаровим плоским незроговілим;
в) циліндричним;
г) миготливим;
д) перехідним;
є) багатошаровим плоским зроговілим
289. Середній шар присінка піхви утворений:
а) хрящовою тканиною;
б) посмугованою м’язовою тканиною;
в) кістковою тканиною;
г) непосмугованою м’язовою тканиною
290. Зовні присінок піхви вкритий:
а) адвентицією;
б) поперековою черевною фасцією;
в) тазовою фасцією;
г) очеревиною;
д) клубовою фасцією
291. Підслизовий шар присінка багатий на венозні сплетення, які в бічних його стінках утворюють особливі печеристі ділянки – цибулини, при заповненні кров’ю вони можуть сильно звужувати присінок у:
а) корови;
б) кобили;
в) свині;
г) суки
292. Зовнішня частина статевого апарату самки, що складається з двох соромітних губ, які обмежують соромітну щілину та клітора, розміщена вентрально від відхідника, відокремлюючись від останнього промежиною:
а) ovarium;
б) tuba uterina;
в) uterus;
г) vagina;
д) vestibulum vaginae;
є) vulva
293. Парні потовщені шкірні складки, що обмежують вхід у статеві шляхи – соромітну щілину, містять скупчення жирової клітковини, еластичні елементи та венозні сплетення, в їх шкірі є потові й сальні залози, у верхніх і нижніх кінцях утворюють дорсальну і вентральну спайки:
а) labia pudendi;
б) clitoris;
в) perineum;
г) vagina;
д) vestibulum vaginae
294. Міститься в стінці присінка піхви, випинається в соромітну щілину у вентральній спайці губ, має конусоподібну форму і прикритий крайньою плоттю, побудований із печеристого тіла, на якому розрізняють дві ніжки, що прикріплюються до сідничних горбів, тіло й голівку:
а) penis;
б) praeputium;
в) labia pudendi;
г) clitoris;
д) perineum;
є) vagina
295. Ділянка, що відокремлює зовнішні статеві органи самки від відхідника:
а) labia pudendi;
б) clitoris;
в) perineum;
г) vagina;
д) vestibulum vaginae