20. Особливості графічного оформлення видань для дітей.

Особливої уваги потребує оформлення видань для дітей. Адже, крім технічних характеристик, необхідно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм для кожної вікової групи. Основний текст повинен мати однакове поліграфічне виконання в усьому обсязі видання до для дітей 10 років, причому не допускається відтворення основного тексту кольоровими фарбами та виворітним шрифтом у виданнях для дітей до 14 років. Для вікової групи від 11 до 18 років відтворення основного тексту може здійснюватися двома варіантами шрифтового оформлення. У книжкових виданнях для дітей віком до 5 років текст повинен бути розміщений тільки на одній шпальті, від 6 до 14 років – допускається розміщення на двох шпальтах віршів та текстів науково-популярного видання ілюстративністю не менше 35 %.

У книжкових виданнях для підлітків від 15 до 18 років допускається розміщення основного тексту на двох шпальтах, якщо текст кеглем не менше 10 пунктів зі збільшенням інтерліньяжу на 1–2 пунктів, довжина рядка не менше 3 1/2 кв. (63 мм), а відстань між шпальтами не менше 9 мм.

21. Особливості верстки навчальних видань.

Навчальне видання – це видання, яке містить систематизовані дані наукового чи прикладного характеру, погоджені з відповідними навчальними програмами (орієнтація на особисту авторську програму повинна бути обговорена). Форма викладу повинна відповідати ступеню навчання.

Навчальні видання – це видання, що містять систему відомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формі, що зручна для вивчення і викладання, розраховану для учнів різного віку й рівня навченості.

Підручники та навчальні посібники – основні книги для навчальної діяльності студентів. Підручник – навчальне видання, що містить систематизоване викладення навчальної дисципліни, відповідає програмі дисципліни та офіційно затверджене як такий вид видання. Навчальний посібник - навчальне видання, що частково або повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання. Вони затверджуються Міністерством освіти і науки як нормативні видання з відповідним грифом. Присвоєння грифа означає, що підручник або навчальний посібник відповідає встановленим вимогам, зокрема, змісту навчальної програми дисципліни, дотримання умов щодо обсягу, належне технічне оформлення.

Оформлення навчальної чи наукової книги українськими книгарями здійснюється досить обмеженими засобами: формат видання, шрифт, співвідношення розміру шпальти набору та полів, ритм рубрик, документальні ілюстрації, незначні декоративні елементи. Такі видання програють багатству дизайну художніх творів.

Приклад оформлення навчального видання

Визначальною особливістю сучасної побудови книги у німецьких видавництвах є відсутність будь-яких правил щодо вибору формату видання. Найнеочікуваніші розміри – тенденція побудови макета. Це пояснюється бажанням виділитися серед величезної кількості конкурентів, привабити читача та змусити його придбати книгу. Такі бізнесові сподівання часом є не зовсім виправдані. Можуть бути допущені серйозні помилки, які могли виникнути коли:

– верстальник створював макет документа за допомогою шаблонів, і якась зі сторінок "побігла", створивши подвійний шаблон (поточний та попередній);

– поліграфічне підприємство неправильно здійснило вивід кольорової форми, а редактор не простежив це у сигнальному примірнику.

Накладання кольорової форми на текст

колонцифра. Нумерація перш за все виконує навігаційну функцію – допомагає читачеві орієнтуватися в книзі, рухатися від однієї сторінки до іншої, переходити безпосередньо до розділу (чи теми), що цікавить. Тому колонцифра повинна міститися у зручному для сприйняття місці сторінки (як правило, зверху чи знизу по центру чи на зовнішніх полях розвороту).

Для книги верстка повинна здійснюватися винятково розворотами

Колонтитул книги

Важливою характеристикою всіх досліджуваних видань є дотримання однакової кількості рядків на сторінці, вирівняних за базовою лінією; всі лапки у тексті мають однакове накреслення, а замість тире ніколи не використовується дефіс. Це вважається усталеними правилами хорошого тону.

Для внутрішньої будови навчального чи наукового видання є властивими риси сучасного оформлення: простота, лаконізм, декоративність. Це виявляється у чіткій конструкції всіх елементів оформлення, у пропорції маси набору та полів, оформленні шмуцтитулів, спусках та більш вільних, часом навіть авангардних, принципах верстки.

Наприклад, Модною тенденцією у виданнях Німеччини є використання рублених шрифтів для основного тексту. Причому надається перевага застосуванню різних кеглів, насиченості та накреслення однієї гарнітури. Таким чином досягається максимальна єдність у побудові макета. Майже в 80 % книг, надрукованих в останні роки, витримано саме такий стиль оформлення шрифтових комплексів.

Макети серійних видань

Навчальну та наукову літературу здебільшого читають від початку до кінця книги. Проте бувають випадки (наприклад, студенти готуються до іспитів), коли важливим є не осягнення всього матеріалу, а виокремлення якоїсь змістової частини лекції чи статті. Саме тому тексти у багатьох виданнях скомпоновані так, щоб їх легко було проглядати. Для цього автори разом з редакторами використовують такі прийоми:

– виділяють ключові слова;

– грамотно будують заголовки і підзаголовки;

– використовують марковані та нумеровані списки;

– в одному абзаці виділяють лише одну ідею (читач може пропустити важливу тезу, якщо перша частина абзацу не відповідала його інтересам);

– використовують при написанні текстів стиль перевернутої піраміди, коли стаття починається із висновків;

– не використовують складної побудови речень з кількома сурядностями чи підрядностями.

Система виділень у межах кожного видання – це цілісний комплекс, який поліпшує сприйняття зазначених фрагментів текстів. Як правило, курсивом виокремлюють ключові фрази, назви журналів та газет, прізвища науковців, які цитуються, та інші подібні категорії.

Надмірна кількість виділень в абзаці .

Потрібно слідкувати за тим, щоб цим не зловживали.

Система шрифтових виділень

Є таке правило: кожен абзац повинен містити лише одну думку, оскільки читач, незацікавлений у цій тезі, може повністю недочитати його до кінця; інша ідея, розташована в другій частині абзацу, може бути автоматично проігнорована.

Тому і виділення мають бути відповідними.

Збільшений трекінг на титулі

Дуже цікавий вигляд мають виділення за допомогою маркованих та нумерованих списків. Вони концентрують увагу читача на систематично побудованому матеріалі, що допомагає виокремити важливі елементи параграфа книги. Система списків надзвичайно розвинена і популярна серед видавців Німеччини; вони намагаються полегшити сприйняття складних текстів, спрощуючи їх стилістичне звучання.

Списки

В українській традиції, заголовки першого та другого рівнів центруються, а решта – зсунуті вліво, німці використовують розташування за лівою межею у 75 % назв розділів, статей, параграфів та ін.

Незвичним прийомом при оформленні макета є верстка у дві колонки, менша з яких – допоміжна – містить коментарі до абзацу, а інша – безпосередньо текст. Причому така практика трапляється й у виданнях великого формату, й у кишенькових. Така побудова шпальти сприяє пришвидшенню читання, оскільки в інформаційній колонці подається основна теза фрагмента і читач сам визначає, наскільки цікавими для нього є поточні відомості.

Інформаційна колонка

Для зручності пошуку деякі видавці пропонують кольорові закладки на обрізі книжкового блоку. Підходи до реалізації завдання у верстальників досить різні. Це і "сходинки", які активно використовуються і в українських книгах, і вертикальні кольорові смужки, і горизонтальні лінійки.

Закладки обрізу книжкового блоку

а) сходинки

б) вертикальні смужки

в) горизонтальні лінійки

Така побудова книжкового блоку виконує дві функції:

– естетичну (видання має елегантний завершений вигляд і справляє приємне враження на читача);

– навігаційну (кожен колір символізує окремий розділ; читачеві для переходу з однієї частини книги до іншої просто потрібно перейти на закладку тону шмуцтитула).

Шмуцтитули

Закладки та шмуцтитули є оригінальним додатковим вирішенням функції пошуку та руху в межах книжкового блоку. Проте це не основні елементи і без них може обійтися будь-яка книга. Натомість колонтитул, колонцифра та структурований зміст – це обов'язкові складники наукового чи навчального видання. Дизайнери з особливою увагою підходять до реалізації елементів.

Види колонцифри

Колонтитули у 80 % книг розташовуються у верхній частині сторінки і відділені від основного тексту лінією в один або півпункта. Така смужка чітко відокремлює пошукові елементи від основної частини. Проте бувають випадки, коли колонтитул та основний текст набрані однаковим кеглем та накресленням спільної гарнітури; проміжок між блоком та службовою частиною становить один інтервал (основний текст набраний у західному стилі – без абзацних відступів, але з інтервалами перед абзацом), а будь-які додаткові графічні роздільні елементи відсутні. Таким чином створюється ілюзія, що колонтитул – це частина загального тексту.

Важливим елементом інформаційно-пошукової системи будь-якої книги є чітка структура, виражена у послідовності заголовків та підзаголовків. До цих традиційних елементів наукових та навчальних видань деякі видавці додають ще один, властивий для періодичних медіа, прийом – рубрикацію . Така форма побудови макета наближує книгу до журналу і спрощує навігацію в ньому. Крім того, рубрики виконують ще й художньо-естетичну функцію, що є важливою компонентою загального сприйняття твору.

Рубрикація

Ілюстрації у книзі відіграють додаткову інформаційну функцію. Для того, щоб не переобтяжувати макет великими світлинами, у деяких виданнях виносять їх за формат полоси і навіть "в обріз". Як наслідок, композиція розворотів стає рухомою та оригінальною .Слід зазначити, що зображення є надзвичайно якісними та інформативними, а не випадковими, ілюстрація та підпис до неї створюють прямокутник, пропорції якого наближені до золотого пересічення. Якщо на розвороті використано кілька фото, то вони розміщені так, щоб не відбувалося візуальне відхилення в той чи інший бік, а створювалася рівновага та ілюзія міцності макета.

Фото, розміщені "в обріз"

Крім ілюстративного матеріалу, додаткову змістову функцію виконують інформаційні блоки (діаграми, таблиці, схеми та ін.). У графічній моделі макета ці елементи розташовуються за правилами фотографічного матеріалу, хоча зрідка трапляються випадки, коли схеми чи таблиці містяться у межах текстового блоку. Видавці уважно ставляться до розміщення додаткових інформаційних складників на сторінці та намагаються надати їм незвичного звучання, що породжує ефект динаміки.

Інформаційні блоки

Майже всі книги містять сторінку-вклейку, на якій зазначаються помилки у виданні та правильний варіант прочитання. Для українських книг така традиція, на жаль, не є популярною, часом навіть при перевиданні.

У більшості випадків великий білий простір між заголовком та назвою видавництва залишається порожнім, лише у 10 % книг ця частина зайнята додатковою корисною інформацією та видавничою маркою.

Українські стандарти є досить громіздкими щодо оформлення службової частини, містять багато зайвої інформації. Проте така структура допомагає чітко визначити всі елементи, починаючи від власників авторських прав і закінчуючи типом паперу та використовуваною гарнітурою.

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПОСІБНИКІВ

ТА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авторський текстовий оригінал (1 прим.) , призначений для редагування і

готовий до друку повинен бути підготовлений у текстовому редакторі

Word(шрифт 12, через один інтервал) на аркушах формату А5/148 х 215 з

полями:

- для навчальних посібників - 20мм (ліворуч, вгорі, праворуч, знизу)

- для методичних вказівок -15 мм (ліворуч, вгорі, праворуч, знизу)

2. Заголовки виділяються від тексту трьома інтервалами.

3. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами посередині сторінки,

знизу або зверху без крапки в кінці(нумерація авторського тексту

починається з третьої сторінки, перша, друга і остання сторінки не

нумеруються).

4. Розділи, підрозділи, пункти, підпункти слід нумерувати арабськими цифрами.

5. Заголовки таблиці починаються з великої літери, а підзаголовки-з малої, якщо

вони становлять одне речення із заголовком. У кінці заголовків і підзаголовків

таблиць крапок не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф зазначають в

однині.

6. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або

підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією

переліку слід ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою або, не

нумеруючи-дефіс. Для подальшої деталізації переліку слід використовувати

арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

7. Список використаної літератури (або «Бібліографічний список») розміщують

у кінці текстового матеріалу (перед додатками). Він повинен містити перелік

джерел, що використаний при виконанні роботи. Список вносять до змісту.

Нумерація списку використаної літератури наскрізна.

8. Додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту,

за винятком літер Г, Є, З, І, Ї,Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А», «Додаток

Б» і т.д..