2.3.4. Участь електростанцій

У покритті графіків навантаження

Загальна потужність працюючих агрегатів електростанцій, необхідна для покриття графіка навантаження, тобто для забезпечення електроенергією всіх ЭП, визначається сумарним добовим максимумом електричного навантаження, що наступає в зимовий час у другій половині дня. Якщо електростанція працює ізольовано, то сумарний графік електричного навантаження даного району збігається з електричним навантаженням станції. Однак звичайно електростанції працюють у системі, і сумарний графік електричного навантаження характеризує роботу системи в цілому (або району), а навантаження кожної станції залежить від розподілу загального навантаження системи між окремими станціями.

Крім добових графіків зимових і літнього робочих днів, для енергосистеми становлять річні графіки місячних максимумів.

На мал. 2.6 показаний добовий графік навантаження ЄЕС Європейської частини СРСР, для якого коефіцієнт використання зимового максимуму (суцільна лінія) становить 0,88, а літнього (штрихова лінія) - 0,92. На мал. 2.7 зображені річні графіки місячних максимумів ОЭС Центра для трьох наступних підряд років. Із цих графіків видно, що при збільшенні навантажень, обумовленому уведенням протягом року нових підприємств, місячні максимуми перевищують значення максимуму на початку року тільки в останні місяці, коли зростає освітлювально-побутове навантаження. При цьому характер річних графіків рік у рік практично не міняється, що дозволяє прогнозувати графіка на майбутній період.

Д обовий графік навантаження енергосистеми умовно ділять на три

зони (мал. 2.6)1 базисну (І), напівпікову (ІІ) і пікову (ІІІ). Положення першої визначається мінімальним навантаженням, друга розташовується між лініями мінімального й середньодобового навантаження, третя перебуває вище лінії середньодобового навантаження.

У покритті графіка навантаження системи, беруть участь електростанції різної економічності. Розподіл сумарного навантаження по окремих станціях і агрегатам повинне вестися відповідно до загального графіка навантаження так, щоб забезпечити найбільш економічну роботу системи в цілому. Цього можна досягти, якщо більше економічні електростанції будуть завантажуватися на більше число годин використання в році, а менш економічні - на менше число годин використання.

Електростанції, що беруть участь у покритті базисної частини графіка, працюють безупинно й називаються базисними на відміну від пікових який включаються лише в годинники, коли потрібно покривати верхню частину графіка. Інші - напівпікові електростанції при зменшенні загального електричного навантаження або переводяться на знижене генерування потужності, або виводяться в резерв. Частина їхнього агрегатів може зупинятися на вихідні й святкові дні. На мал. 2.8 показаний річний графік по тривалості, на якому відзначені потужності, що покриваються базисними (І), напівпіковими (ІІ) і піковими (ІІІ) електростанціями.

Базисна частина графіка навантаження системи покривається ГРЭС, АЕС, потужними ГЕС, а також змушеною електричною потужністю ТЭЦ, обумовленої графіком теплового навантаження й змушеної за умовами водотоку потужністю ГЕС (дрібні ГЕС у період паводка). Пікова частина графіка покривається маневреними електростанціями, пристосованими для частих пуску й зупинки,- ГЕС із добовим регулюванням, ГТУ, ГАЭС.

Навантаження напівпікової частини графіка розподіляється між ТЕС відповідно до їх економічності й маневрених властивостей.

У якості напівпікових можуть бути використані й ГАЭС, котрі, сприяючи вирівнюванню графіка навантаження, особливо ефективні в енергосистемах Європейської частини СРСР - в умовах росту сумарної потужності й питомої ваги не володіють маневреністю АЕС.

При складанні добового графіка покриття навантаження насамперед уписують ГЕС і ГАЭС із обліком максимально можливого використання їхньої розташовуваної потужності, а також споживання енергії ГАЭС при роботі її в насосному режимі. Розподіл навантажень між ТЕС виробляється відповідно до мінімуму сумарних наведених витрат (див. п. 10.3) на паливо. При цьому режим роботи ТЭЦ визначається з умови повного завантаження по теплоті й з роботою в денні годинники з повною розташовуваною потужністю (за винятком резерву). АЕС розміщаються в базисній частині графіка без розвантаження в нічні годинники.

На мал. 2.9 для приклада показаний добовий графік навантаження ОЭС, у базисній зоні якого розміщені ГЕС, АЕС, ТЭЦ і КЭС із блоками 300 і 200 МВТ (КЭС1, КЭС2); напівпікова зона покривається КЭС про блоками 100 МВТ і нижче на куті й КЭС із блоками на мазуті (КЭСЗ, КЭС4); пікова -ГЕС і ГТУ.

Однієї з основних характеристик електростанції є її установлена потужність, що визначається сумою номінальних потужностей її всіх турбогенераторів.

Число годин використання встановленої потужності залежить від того, у якому режимі працює станція, тобто чи є вона базисної або забезпечує інші навантаження. Для електростанцій, що працюють із базисним навантаженням, число годин використання встановленої потужності звичайно становить 6000-7000 у рік, а для пікових установок може бути 2000-3000.

Графіки навантажень використовуються при плануванні електричних навантажень станцій і систем, розподілі навантажень між окремими станціями й агрегатами, визначенні необхідного резерву, при розробці планів ремонту встаткування, а також при рішенні ряду інших завдань.