Культу́ра (лат.Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупністьматеріальних та духовнихцінностей, створенихлюдствомпротягомйогоісторії.

Популя́рнакульту́ра (абопо́п-культу́ра, ма́совакульту́ра) — культура, яка популярна та переважнасеред широких верствнаселення в даномусуспільстві, переважнокомерційноуспішна та елементиякоїзнаходятьсяповсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобахмасовоїінформації, в розвагах (наприклад, в спорті і літературі) — контрастуючи з «високою культурою».

Елітарна культура (англ. Highculture, нім. Hochkultur) — культура, щоґрунтується на існуванніспецифічних форм мистецтва, зрозумілихлишеневеликійгрупі людей, якімаютьдоситьвисокийінтелектуальнийрівень, відповіднідуховнізапити, особливухудожнюсприйнятливість.

Духо́внакульту́ра — складовакультури, щоохоплюємистецтво та філософію.

Матеріальна культура (англ. Materialculture) — сукупністьусіхматеріальнихцінностействоренихпевною культурою, їїуречевленаскладова. Оскільки для різнихсуспільствхарактернірізнікультури то відповідно до рівняузагальненнярозглядаютьматеріальну культуру людства, окремого народу чиокремогорегіону.

Національна культура - синтез культур різнихкласів, соціальнихверств і групвідповідногосуспільства.

Субкультýри— сукупністькультурнихзразків, тіснопов'язаних з домінантною культурою і у той же час відміннихвіднеї. У антропології — група людей у межах більшогосуспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки.

Антикультура - прояв і результат дегуманізаціїлюдськихстосунків, відхідвідзагальнолюдськихцінностей і пріоритетів, втратаглибиннихморальнихорієнтирів, якіґрунтуються на розумі, вірі, істиннійлюбові до людей.

Контркультура — в широкомузначеннінапрямрозвиткукультури, який активно протистоїть "офіційній" традиційнійкультурі, будь-якіформидевіантноїповедінки.

Е́тноцентри́зм (грец. ethnos — група, плем'я, народ і лат. centrum — осередок, центр) — властивістьіндивіда, соціальнихгруп і спільнот (як носіїветнічноїсамосвідомості) сприймати й оцінюватижиттєвіявищакрізь призму традицій і цінностейвласноїетнічноїспільності, щовиступає як певнийзагальнийеталонабо оптимум. Етноцентризмозначаєвіддаватиперевагувласному способу життя над іншими.

Культу́рнийрелятиві́зм — ствердженнярівноправностівсіхтипів культур, відмовавідвиділених систем культурнихцінностей.

Тотемíзм— віра у містичнийзв'язок, тобто «кровну» спорідненістьпевного роду, племені з якимось видом тваринчирослин (тотемом).

Анімі́зм (від лат. anima — душа) — віра в існуваннядуші і духів, якікеруютьматеріальнимсвітом.

Фетиши́зм (фр. fetichisme) — одна ізранніх форм релігійнихвірувань; поклоніння предметам неживоїприроди — фетишам, якінібитонаділенічудодійною силою. Яскравим прикладом фетишизму у сьогоденні є носіннярізноманітнихамулетів, оберегівтощо.

Магія — сукупністьприйомів і обрядів, щомаютьчудодійну силу; дії і обряди, щоздійснюються з метою вплинутинадприродним шляхом на явищаприроди, тваринаболюдину.

Трипільська культура, або культура Кукутені (рум.Cucuteni, або культурна спільність «Кукутені-Трипілля») — археологічна культура часівенеоліту, назваякої походить відназвитоді села Трипілля на Київщині (у вказаній «розширеній» назвікультуриприсутнященазварумунського села Кукутень).

Тема 2. Культура праслов'ян та часівСередньовіччяКіммерійці

Скіфи або скити (самоназва сколоти) — в сучасній науковій літературі група племен, які жили у VII — III ст. до н. е. на землях Великого Євразійського Степу, тобто теперішньої України, Росії та Середньої Азії, а згодом, до ІІІ ст.до н. е., в Криму і називали себе «сколотами». До XIX ст. (появи сучасної європейської науки) в європейській літературі назва скіфи і сармати інколи продовжувала застосовуватись до жителів Речі Посполитої і Російської Імперії, в тому числі козаків.

Сармати (грец. Σαρμάται) — це загальна назва споріднених зі скіфами кочових іраномовних племен скотарів, що вживалася еллінськими й римськими істориками.

Áнти — група слов'янських племен, що згадується візантійськими авторами 4 — початок 7 століття н. е.

Слов'яни — велика група споріднених за мовою та культурою індоєвропейських народів, що живуть у Східній і Центральній Європі та утворюють три гілки: східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни), західнослов'янську (поляки, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, болгари, хорвати, словенці, боснійці, македонці, чорногорці).

Орна́мент (від лат. ornamentum — прикраса) — візерунок або узор, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів, стилізованих тваринних чи рослинних мотивів.

Курган - Могила — поховальний пам'ятник, штучний пагорб, насип над стародавнім похованням.

Антична культура — це культура держав, що сформувалися з 3 тисячоліття до н. е. по 5 століття нашої ери на теренах Середземноморського регіону періоду архаїчної Греції, класичної Греції, доби еллінізму та доби Римської республіки.

Іонійський стиль - один із двох архітектурних стилів, якими ми зобов'язані грекам.

Дорійський стиль - (греч. Dorikos). Дорійським називають один з ранніх стилів античного мистецтва. Його формування пов'язане з переселенням народів у басейні Єгейського моря наприкінці XIII - початку XII ст. до н.е.

Ки́ївська Русь, також Давньору́ськадержа́ва, або просто Русь (д.-рус. Русь, Русказемлꙗ, Руськаземлꙗ, Русьскаꙗземлꙗ, цер.-слов. Русь, грец. Ῥῶς, пізніше грец. Ρωσία (Росія)[1], лат. Russia, Ruthenia, Ruscia, Ruzzia[2], др.-сканд. Garðar, Garðaríki[3]) — монархічна держава варязької династії Рюриковичів у Східній Європі зі столицею в Києві.

Етнос (грец. ἔθνος — народ) — група людей, об'єднаних спільними ознаками: об'єктивними або суб'єктивними. Різні напрямки в етнології включають в ці ознаки походження, мову, культуру, територію проживання, самосвідомість і інш.

Політеї́зм(від грец. πολύς — численний та θεός — бог) — багатобожжя, віра в багатьох богів/богинь. Властивий усім первісним релігіям. Протилежне поняття — монотеїзм.

Язичництво (з давньоруської мови «народ», або поганство від лат. paganus — «селянин; язичник») — будь-яка політеїстична релігія, пантеїстичні, а також генотеїстичні вірування, світоглядні системи з погляду монотеїстичних релігій (наприклад, християнства, ісламу). У сучасній науці слово "поганство" є лайливим по відношенню до не монотеїстичних релігій.

Христия́нство(від грец. Χριστός — «помазанник», «мессія») — один з напрямків єдинобожжя. Поряд з ісламом та буддизмом входить в число трьох світових релігій.

Монотеї́зм (від грец. μόνος monos — «єдиний» + θεός theos — «бог»; єдинобо́жжя) — віровчення про існування єдиного Бога, Творця всього сущого, видимого і невидимого, творіннями якого є всі інші істоти, як духовні так і фізичні, що відрізняє його від генотеїзму або політеїзму, виключаючи існування інших, рівних йому божественних істот.

Ієра́рхія (грец. ίεράρχίά, від ίερσς — священний, та άρχή — влада) — поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим.

Збруцький ідол (бл. IX століття) — слов'янський кам'яний ідол (скульптура), знайдений біля села Личківці коло Гусятина в річці Збруч (притока Дністра) в 1848 році.

Обря́д— традиційні символічні дії, що в образній формі виражають соціально визначні події в житті людини та соціуму.

Декоративнемистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості.Декоративне означає «прикрашувальне».

Остроми́ровеЄва́нгеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції, до виявлення в 2000 році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою, яка була створена на Русі.

Літо́пис— історико-літературний твір у Київській Русі, пізніше в Україні, Росії та Білорусі, в якому оповідь велася за роками.

Це́ркваУспі́нняПресвято́їБогоро́диціДесяти́нна (Десятинна церква) — церква, зведена в Києві напрікінці X ст., що важається першою кам'яною церквою Київської Русі.

Моза́їка (фр. mosaique, італ. італ. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам; грец. μοΰσα — муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.

Фреска (від італ. affresco - свіжий) - живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.

Мініатюра (фр. miniature, з італ. miniatura, від лат. minium «сурик») — ціла низка термінів у різних сферах, як гуманітарних (мистецтво взагалі і зокрема живопис, література, театр тощо), так і точних та інженерних (комп'ютерна графіка, книговидання тощо), що означає невеликий обсяг (розмір, формат тощо) предмету; більш широко — взагалі будь-що невеликого розміру.

Глаго́лиця— поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток.

Кири́лиця (біл. Кірыліца, болг. Кирилица, мак. Кирилица, рос. Кириллица, серб. Ћирилица) — одна з двох абеток староцерковнослов'янської мови, що лягла в основу деяких слов'янських алфавітів.

Скоморóхи,професійнi мандрівні співці й актори (лицедії), учасники свят, обрядів, ігор.