Постійні комісії:

1. З питань регламенту правової етики.

2. Бюджету та кадрів.

3. Наукового та інформаційного забезпечення.

4. З міжнародних зв’язків.

Фінансування КСУ передбачене в державному бюджеті України окремим рядком.

Суддею КСУ може бути тільки громадянин України, який на день призначення досяг 45 років, а також має вищу юридичну освіту, стаж практичної наукової та педагогічної роботи за фахом не менше 10 років, така особа повинна володіти державною мовою і проживати в Україні протягом останніх 20 років.

В розділі ІІ Закону України про КСУ закріплений конкретний механізм реалізації повноважень КСУ, в першу чергу до цього механізму необхідно віднести встановлені конкретні форми звернень, які поділяються на конституційні подання і конституційні звернення.

Конституційне подання – це письмове клопотання до КСУ про визнання правового акту, або окремих його положень не конституційним, про визнання конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення конституції України та законів України.

До цієї форми законодавець також відносить звернення ВРУ про дату висновку щодо додержання конституційної процедури, розслідування і розгляду справи про усунення президента України з поста в порядку імпічменту.

Правом на конституційне подання наділяються такі суб’єкти:

1. Президент.

2. Не менше 45 народних депутатів.

3. ВСУ.

4. Уповноважений ВРУ з прав людини.

5. Верховна Рада АРК.

Коло суб’єктів, що наділені правом на конституційне подання з питань домінування висновків є значно ширшим. До них додатково належать: Кабмін України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Під конституційним зверненням необхідно розуміти письмове клопотання до КСУ щодо необхідності офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина і прав юридичної особи.

Суб’єктивні права на конституційне звернення з питань дачі висновків КСУ у випадку офіційного тлумачення Конституції та законів України є:

1. Громадяни України.

2. Іноземці.

3. Особи без громадянства.

4. Юридичні особи.

Правовий статус суддів, народних засідателів

та присяжних

Суддя – це громадянин України, який відповідно до Конституції України і закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначений чи обраний судом, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Судді мають єдиний статус незалежно від місця суду в судовій системі чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Під статусом розуміють правове становлення, тобто сукупність прав і обов’язків суддів усіх ланок судової системи. Відповідно до ст. 126 Конституції правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі і присяжні. Ст. 126 Конституції заключає принцип незалежності суддів, згідно якого незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією та Законом України.

Згідно ст. 47 Закону України про судоустрій і статус суддів незалежні судді забезпечені (гарантії незалежних суддів):

• особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності, звільнення;

• недоторканістю та імунітетом судді;

• незмінюваністю судді;

• порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом і таємницею ухвалення судового рішення;

• забороною втручання у здійснення правосуддя;

• відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

• окремим порядком фінансування та організації забезпечення діяльності суддів установленим законом;

• належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

• функціонуванням органів суддівського самоврядування;

• визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна і іншими засобами їх правового захисту;

• правом судді на відставку.

Перебування на посаді судді несумісні з зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування, з представницьким мандатом.

Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою і адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємств або організацій, що має на меті одержання прибутків.