78. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком. Рішення прокурора по справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком.

Стаття 228. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком

Прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, зобов’язаний перевірити:

1) чи мала місце подія злочину;

2) чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину;

2-1) чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги цього Кодексу про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;

3) чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи згідно з статтею 213 цього Кодексу;

4) чи пред’явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого;

5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину;

6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;

7) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку;

8) чи правильно обрано запобіжний захід;

9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;

10) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення;

11) чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог цього Кодексу.

Стаття 229. Рішення прокурора в справі з обвинувальним висновком

Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник приймає одно з таких рішень:

1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок;

2) повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування;

3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог ст. 214 цього Кодексу.

Прокурор або його заступник вправі змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених цим Кодексом, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

79. Судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень органів дізнання, досудового слідства і прокурора.

Визнати особу винною у вчиненні злочину можна лише за об-винувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням (ст. 62 Конституції України).

Конституція України розглядає судовий контроль за законністю у сфері кримінального судочинства як функцію судової влади. Заінтересовані у справі особи можуть оскаржити до суду постанови про порушення кримінальної справи (ст. 236-7 КПКУ), про відмову в порушенні справи (ст. 236-1 КПКУ), про закриття справи (ст. 2365 КПКУ). Розглядаючи по суті зазначені скарги, суддя таким чином перевіряє дотримання вимог закону у процесі провадження у справі, відновлює у разі необхідності порушені права особи.

Проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку може бути здійснене лише за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України). Кожному гарантується також таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки з цього можуть бути встановлені лише судом і у випадках, передбачених законом (ст. 31 Конституції України). КПКУ передбачає процедуру застосування обмежень зазначених конституційних прав: огляд та обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 141, ч. 5 ст. 177, ч. 4 ст. 190 КПКУ); примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи (ст. 141, 178 КПКУ); накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку (ст. 141, 187 КПКУ); огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку (ст. 1871 КПКУ). Обмеження вказаних конституційних прав і свобод людини громадянина під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, як правило, допускається лише за вмотивованим рішенням суду і мають винятковий та тимчасовий характер.