54. Тримання під вартою. Підстави, умови і порядок обрання, зміни та скасування.

Взяття під варту – є найбільш суворим запобіжним заходом. Сутність його заключається в прийнятті рішення про тимчасове позбавлення волі обвинуваченого чи підозрюваного, поміщенні його в слідчий ізолятор (чи інше місце) і триманні його там під вартою до початку фактичного виконання обвинувального вироку до позбавлення волі, якщо даний запобіжний захід не буде скасований чи змінений.

Запобіжний захід застосовується за наявності достатніх підстав, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджання встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано

1. У справах про злочини, за які законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, – виключно у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний не виконав обов’язків, пов’язаних із раніше застосованим до нього запобіжним заходам.

2. У справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років виключно у випадках коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний перебуваючи на волі переховувся від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджав установленню істини у справі, продовжив злочинну діяльність

3. У справах про злочини за які законом передбачено покарання строком понад три роки.

На відміну від усіх інших запобіжних заходів, взяття під варту застосовується лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду (ст. 165 КПКУ). Ініціатором розгляду питання про взяття під варту підозрюваного, обвинуваченого виступає орган дізнання, слідчий, які за наявності відповідних підстав за згодою прокурора вносять подання до суду. Таке ж подання вправі внести і прокурор . КПКУ не містить вимог до змісту та форми подання слідчого. Враховуючи значення цього процесуального документа, відсутність законодавчих вимог щодо нього здається суттєвою прогалиною, яка має бути усунута, оскільки на практиці негативно відбивається на якості складених документів.

Подання, погоджене з прокурором, має бути розглянуте суддею місцевого суду протягом 72 годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.

Місця попереднього ув’язнення

1) слідчі ізолятори;

2) місця тримання затриманих (за загальним правилом, на строк не більше як 3 доби; якщо ж доставка ув’язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, то у виключних випадках на строк не більше 10 діб);

3) дисциплінарний ізолятор або карцер установи виконання покарань, якщо взяття під варту обрано стосовно особи, яка вчинила злочин під час відбування покарання в установі виконання покарань;

4) гауптвахта, якщо обвинувачений чи підозрюваний є військовослужбовцем.

Строки тримання під вартою під час досудового розслідування (ст. 156 КПКУ).

1. Загальне правило – не більше 2 місяців. Коли у цей строк розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м’який немає, він може бути продовжений:

– до 4 місяців – за поданням слідчого, внесеним не пізніше як за 5 діб до закінчення строку тримання особи під вартою, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд або за поданням самого цього прокурора, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;

– до 9 місяців – за поданням слідчого, внесеним не пізніше як за 15 діб до закінчення строку тримання особи під вартою, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором АРК, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або за поданням самого цього прокурора у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;

– до 18 місяців – за поданням слідчого, внесеним не пізніше як за 20 діб до закінчення строку тримання особи під вартою, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або за поданням самого цього прокурора в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Вищого спеціалізованого суду.

2. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, – з моменту затримання.

3. Строки тримання під вартою під час досудового слідства закінчуються в день надходження справи до суду. Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи повинні бути пред’явлені обвинуваченому, взятому під варту, і його захисникові не пізніше місяця до закінчення кінцевого строку тримання під вартою, встановленого ч. 2 ст. 156 КПКУ.

4. При поверненні судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати 2 місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених ч. 2 ст. 156 КПКУ.