- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •1. Кримінально-процесуальні гарантії захисту прав особи в Конституції України та міжнародно-правових документах з прав людини.
- •2. Основні напрями судово-правової реформи в Україні.
- •3. Поняття та завдання кримінального судочинства. Типи (форми) кримінального процесу.
- •4. Поняття кримінально-процесуальної форми, її значення для здійснення правосуддя.
- •5. Співвідношення кримінального процесу з іншими галузями права та суміжними науками.
- •6. Кримінально-процесуальні акти, їх види, значення і вимоги, що до них ставляться.
- •7. Поняття кримінально-процесуальних функцій. Функції обвинувачення, захисту, правосуддя. Суб’єкти, які їх здійснюють.
- •8. Система стадій кримінального процесу та їх характеристика.
- •9. Джерела кримінально-процесуального права.
- •10. Поняття принципів кримінального процесу та їх система.
- •11. Принцип законності у кримінальному процесі.
- •12. Принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя і підкорення їх лише закону.
- •13. Принцип особистої недоторканності у кримінальному процесі.
- •14. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому права на захист і його прояви на різних стадіях кримінального процесу.
- •15. Принцип публічності (офіційності) у кримінальному процесі, його прояви у різних стадіях процесу.
- •16. Принцип змагальності у кримінальному процесі.
- •17. Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі, його роль у доказуванні.
- •18. Принцип безпосередності у кримінальному процесі.
- •19. Принцип національної мови судочинства у кримінальному процесі.
- •20. Поняття суб’єктів кримінального процесу, їх класифікація.
- •21. Суд як суб’єкт кримінального судочинства. Завдання і загальна характеристика повноважень суду.
- •22. Прокурор у кримінальному процесі, його процесуальне положення у різних стадіях процесу.
- •23. Органи дізнання: їх види і процесуальні повноваження.
- •24. Органи досудового слідства. Процесуальне положення слідчого і начальника слідчого відділу.
- •25. Обставини, що виключають можливість участі у справі судді, прокурора, слідчого, особи яка провадить дізнання. Порядок їх відводу.
- •26. Потерпілий у кримінальному процесі, його процесуальне положення у справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення.
- •27. Цивільний позивач і цивільний відповідач, їх права і обов’язки у кримінальному процесі.
- •28. Підозрюваний, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •29. Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
- •30. Обвинувачений, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •31. Захисник, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •32. Допуск захисника до участі у провадженні по кримінальній справі. Випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і при розгляді кримінальної справи в суді.
- •33. Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
- •34. Підстави, умови і значення спільного розгляду цивільного позову разом із кримінальною справою.
- •35. Форми відшкодування шкоди, завданої злочином, у кримінальному судочинстві
- •36. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
- •37. Поняття процесуальних строків, їх значення, класифікація га порядок обчислення.
- •38. Поняття доказів у кримінальному процесі.
- •39. Класифікація доказів, її практичне значення.
- •40. Показання свідка, особливості їх перевірки та оцінки.
- •41. Показання потерпілого, особливості їх перевірки та оцінки.
- •42. Показання підозрюваного та обвинуваченого, особливості їх перевірки та оцінки.
- •43. Поняття і види речових доказів. Особливості їх оцінки.
- •44. Протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складені у повноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, як джерела доказів.
- •45. Висновок експерта як джерело доказів. Підстави призначення експертизи. Особливості оцінки висновку експерта.
- •46. Форми застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві.
- •47. Сутність доказування, його завдання та суб’єкти.
- •48. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному процесі.
- •49. Поняття і значення оцінки доказів.
- •50. Належність і допустимість доказів у кримінальному процесі.
- •51. Поняття та класифікація заходів кримінально-процесуального примусу.
- •52. Запобіжні заходи: поняття, система, підстави і порядок їх застосування, зміни і скасування.
- •53. Застава як запобіжний захід. Підстави та порядок застосування.
- •54. Тримання під вартою. Підстави, умови і порядок обрання, зміни та скасування.
- •55. Сутність і значення стадії порушення кримінальної справи. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи.
- •1) Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
- •56. Види рішень, що приймаються в стадії порушення кримінальної справи. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень, що приймаються у цій стадії.
- •57. Форми досудового розслідування. Поняття дізнання і досудового слідства.
- •1. Загальні умови, пов’язані з вибором належного суб’єкта розслідування та його процесуальним становищем:
- •3. З метою захисту прав і законних інтересів учасників розслі-дування кримінально-процесуальний закон містить такі загальні умови досудового розслідування:
- •58. Дізнання як форма досудового розслідування. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах.
- •59. Підслідність кримінальних справ: поняття і види.
- •60. Форми взаємодії слідчого з органом дізнання у кримінальному процесі.
- •2)До організаційних форм взаємодії слідчого та органів дізнання, тобто тих, які передбачені відомчими нормативними актами, належать:
- •61. Питання кримінального процесу в Законах України «Про міліцію» і «Про оперативно-розшукову діяльність».
- •62. Підстави і процесуальний порядок об’єднання і виділення кримінальних справ.
- •63. Поняття та сутність притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого, її структура і значення. Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення.
- •64. Підстави і процесуальний порядок зміни і доповнення обвинувачення на досудовому слідств.
- •65. Підстави, умови, процесуальний порядок та правові наслідки зупинення досудового слідства. Відновлення зупиненого досудового слідства.
- •66. Слідчі дії, їх поняття і класифікація. Загальні умови провадження слідчих дій.
- •67. Допит як слідча дія. Поняття допиту, мета, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •68. Пред’явлення для впізнання. Поняття, завдання, види, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •69. Відтворення обстановки та обставин події. Поняття, мета, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •2) Слідчий експеримент
- •70. Огляд як слідча дія. Поняття, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •71. Обшук і виїмка. Поняття, види, підстави та процесуальний порядок проведення, фіксація ходу та результатів.
- •2. Правові підстави для провадження обшуку:
- •72. Накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку. Поняття, процесуальний порядок проведення.
- •73. Очна ставка. Поняття, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •74. Виявлення прокурором, слідчим і судом причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Заходи щодо їх усунення. Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину
- •Стаття 23-1. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі
- •75. Порядок ознайомлення учасників процесу із матеріалами кримінальної справи у зв’язку із закінченням досудового слідства і передачею справи до суду.
- •76. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи у стадії досудового розслідування. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю закриття справи.
- •77. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку. Структура, зміст і значення обвинувального висновку.
- •78. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком. Рішення прокурора по справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком.
- •79. Судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень органів дізнання, досудового слідства і прокурора.
- •80. Поняття і значення стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею.
- •81. Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді кримінальної справи. Види рішень, які приймаються суддею за результатами попереднього розгляду кримінальної справи.
- •1) Про призначення справи до судового розгляду (постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором (ст. 245 кпку)).
- •6) Про повернення справи прокуророві (оскарженню не підлягає, але може бути внесено подання прокурором (ст. 249-1 кпку)).
- •82. Повноваження судді, пов’язані з підготовкою кримінальної справи до розгляду в судовому засіданні.
- •83. Підстави і процесуальний порядок повернення судом першої інстанції кримінальної справи на додаткове розслідування.
- •84. Сутність і значення стадії судового розгляду кримінальної справи. Її місце в системі стадій кримінального процесу. Межі та структура судового розгляду.
- •85. Загальні положення судового розгляду кримінальної справи. Учасники судового розгляду.
- •86. Підготовча частина судового засідання. Її сутність, місце в структурі судового розгляду і порядок проведення.
- •87. Судове слідство. Його сутність, місце в структурі судового розгляду, порядок проведення. Скорочене судове слідство.
- •1. Дії суду до дослідження доказів:
- •2. Дослідження доказів у справі
- •3. Закінчення судового слідства:
- •88. Судові дебати. Їх сутність і значення. Учасники судових дебатів. Обвинувальна промова прокурора. Промова захисника. Їх структура і зміст.
- •89. Вирок суду, його сутність і значення. Властивості вироку.
- •1) Властивість, що відображає місце вироку в системі процесуальних рішень – законна сила, яка виявляється в обов’язковості, виключності і преюдиціальності акта правосуддя.
- •2) Властивості, які виражають його якісну визначеність (законність, обґрунтованість і справедливість).
- •90. Процесуальний порядок постановлення вироку суду. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку.
- •91. Види вироків. Зміст і формі вироку. Підстави постановлення виправдувального вироку.
- •1. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити:
- •2. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити:
- •92. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи під час її розгляду судом першої інстанції.
- •93. Поняття та значення апеляційного провадження у кримінальному судочинстві.
- •94. Особи, які мають право подати апеляцію. Процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження вироку (ухвали чи постанови) суду.
- •95. Форма та зміст апеляції. Процесуальні наслідку подання апеляції.
- •96. Процесуальні підстави до скасування або зміни судових рішень в апеляційному порядку.
- •97. Істотні порушення кримінально-процесуального закону як підстави до скасування вироку.
- •98. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду кримінальної справи в суді апеляційної інстанції.
- •99. Рішення, які приймаються в апеляційному провадженні. Вирок апеляційного суду.
- •100. Сутність, завдання та особливості касаційного провадження. Його відмінність від апеляційного провадження.
- •101. Особи, які мають право на касаційне оскарження. Процесуальний порядок і строки касаційного оскарження судових рішень.
- •102. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду кримінальної справи в суді касаційної інстанції.
- •103. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції. Ухвала касаційного суду. Види ухвал, структура та зміст.
- •104. Нові матеріали в апеляційній та касаційній інстанціях. Особливості оцінки доказів апеляційною та касаційною інстанціями.
- •105. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Підстави, строки перегляду. Особи, які мають право порушити питання про перегляд судового рішення.
- •1. Порушення прокурором провадження у зв’язку з ново-виявленими обставинами.
- •2. Проведення спеціального розслідування нововиявлених обставин.
- •3. Розгляд судом справ в порядку виключного провадження та вирішення питання про відновлення провадження в кримінальній справі у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •1. Порушення питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.
- •2. Проведення перевірки правильності застосування кримінального та кримінально-процесуального закону, і вирішення питання про необхідність судового розгляду справи в порядку виключного провадження.
- •106. Перегляд судових рішень Верховним Судом України. Підстави, строки подання заяви. Особи, які мають право подати заяву про перегляд.
- •107. Сутність, завдання і значення стадії виконання вироку, ухвал і постанов суду. Порядок звернення вироку до виконання. Питання, які вирішуються судом у цій стадії, порядок їх вирішення.
- •1. Питання, що виникають при звертанні вироку до виконання:
- •2. Питання, що вирішуються судом у процесі фактичного виконання вироку:
- •3. Питання, що вирішуються після відбування засудженим призначеного покарання:
- •108. Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру.
- •109. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
- •110. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
- •111. Порядок провадження по справах про суспільно-небезпечні діяння, що вчинені особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності.
34. Підстави, умови і значення спільного розгляду цивільного позову разом із кримінальною справою.
Якщо внаслідок вчинення злочину заподіяно матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, вони мають право вимагати відшкодування таких збитків у порядку, встановленому законом. Збитки відшкодовуються у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи.
Чинне законодавство передбачає такі способи відновлення порушеного матеріального стану у процесі провадження у кримінальній справі:
1) реституція (від лат. restitutio – відновлення, поновлення);
2) розгляд цивільного позову у кримінальній справі слідчим і судом (ст. 28 КПКУ).
Реституція – це особлива форма відшкодування заподіяних збитків і полягає у поверненні речі її володільцю (власнику), а не в оплаті її вартості.
Умови реституціїмістяться у ч. 3 ст. 79, ч. 1 і 3 ст. 80, ст. 81 КПКУ:
1) речові доказизберігаютьсядо набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи;
2) не підлягаютьреституції речі, вилучені з обігу (наркотики, вогнепальна та холодна зброя тощо), а також предмети, які вилучені як хабар (гроші, коштовності тощо), за винятком вимагання хабара. Тому у ч. 4 ст. 80 КПКУ передбачено, що речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість за державними цінами, що існують у момент повернення;
3) в окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їхволодільцям, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження у справі. Наприклад, у постанові про приєднання до справи предметів як речових доказів слідчий формулює рішення про передачу речових доказів володільцю на зберігання до вирішення їх долі судом і відбирає від нього розписку, яка приєднується до справи.
Цивільний позов у кримінальному процесі – це вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином або іншим суспільно небезпечним діянням підприємству, установі, організації чи громадянину, що пред’являється та вирішується в порядку кримінального судочинства.
Підстава спільного розгляду цивільного позову та кримінальної справи – наявність єдиного юридичного факту, який є основою притягнення особи до кримінальної та цивільно-правової відповідальності в разі заподіяння злочином шкоди, тобто коли дії, що утворюють склад злочину, є одночасно й підставою цивільно-правової відповідальності.
Умови спільного розгляду цивільного позову та кримінальної справи:
– наявність завданої шкоди (матеріальної чи моральної). Відповідно до п. 2 ППВСУ від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при провадженні в кримінальній справі потерпілий має право висунути цивільний позов про стягнення моральної шкоди в кримінальному процесі;
– завдання шкоди вчиненням злочину. Позови про відшкодування шкоди, що є наслідком адміністративного, цивільно-правового й інших видів правопорушень, не можуть розглядатись у кримінальній справі;
– завдана шкода повинна випливати безпосередньо з факту вчинення розслідуваного злочину. Зокрема, не можуть розглядатись одночасно з кримінальною справою позови осіб, яким завдано шкоди внаслідок купівлі викрадених речей, що потім були в них вилучені та повернені законним володільцям. Такі позови безпосередньо не випливають з факту злочину, їхню основу становлять цивільно-правові відносини, тому такі позови можуть бути розглянуті лише в порядку цивільного судочинства;
– цивільний позов повинен бути заявлений своєчасно. Він може бути пред’явлений як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства (ч. 3 ст. 28 КПКУ).
Значення спільного розгляду цивільного позову разом з кримінальною справою:
– це сприяє всебічному, повному й об’єктивному розслідуванню та розгляду справи, позаяк у деяких випадках розмір завданої шкоди впливає на кваліфікацію діяння, визначення ступеня винності підсудного та міру покарання;
– економія часу й засобів суду, учасників процесу, оскільки виключається необхідність розгляду однієї й тієї ж справи двічі: у порядку кримінального та цивільного судочинства. Крім цього, цивільний позивач і цивільний відповідач при розгляді цивільного позову в кримінальній справі або позову про відшкодування збитків, завданих особою, стосовно якої справу закрито з підстав, зазначених у статтях 7, 7-1 КПКУ, звільняються від сплати державного мита (ч. 5 ст. 28 КПКУ);
– полегшує позивачу можливість доказування як наявності, так і розміру завданої злочином шкоди, бо воно провадиться за правилами кримінального судочинства відповідно до принципу публічності. Згідно з ч. 2 ст. 29 КПКУ, заявлений потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, завданих злочином, може підтримувати прокурор, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров’я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права;
– сприяє більш швидкому відшкодуванню заподіяної злочином шкоди, тобто є важливим засобом усунення наслідків злочину та поновлення порушених прав громадян, підприємств, установ і організацій.
Підстава пред ‘явлення цивільного позову – заподіяння злочином майнової чи моральної шкоди потерпілому, підприємству, установі, організації або наявність витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину (ст. 28, 29 КПКУ).
Особливості пред ‘явлення цивільного позову в кримінальній справі:
1) цивільний позов може бути пред’явлений:
– юридичною особою чи громадянином, які зазнали майнової шкоди від злочину, та їхніми представниками;
– фізичною особою про стягнення моральної шкоди;
– прокурором, якщо цього вимагає охорона державних інтересів та інтересів громадян, які за станом здоров’я чи з інших поважних причин не можуть захищати свої права;
2) за загальним правилом, цивільний позов у кримінальній справі пред’являється до обвинуваченого, підсудного, адже він відповідальний за заподіяну ним матеріальну чи моральну шкоду. Тож закон не вимагає винесення постанови про притягнення обвинуваченого, підсудного як цивільного відповідача. Коли ж законом передбачено, що за дії обвинуваченого матеріальну відповідальність повинна нести інша особа (наприклад, батьки, опікуни, піклувальники), то особа, котра веде процес, виносить постанову про притягнення фізичної чи юридичної особи як цивільного відповідача;
3) цивільний позов пред’являється через подання позовної заяви, зміст якої визначається вимогами цивільно-процесуального законодавства, зважаючи на особливості кримінальної справи;
4) цивільний позов може бути пред’явлено як в усній, так і в письмовій формі. Усна заява заноситься до протоколу, що складається з дотриманням загальних вимог, які висуваються до протоколів;
5) громадянин, юридична особа, котрі пред’явили цивільний позов, мають право відмовитися від нього. Відмова від позову можлива в письмовій і в усній формах. В останньому випадку відмова від позову заноситься до протоколу;
6) особа, що не пред’явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред’явити цей позов у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 28 КПКУ). Однак відмова в позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред’явити той же позов у кримінальній справі (ч. 3 ст. 28 КПКУ).
Згідно з частинами 1, 4 ст. 29 КПКУ, вжиття заходів до забезпечення можливого чи пред’явленого цивільного позову, а також можливої конфіскації майна обвинуваченого – це обов’язок органів розслідування, прокуратури та суду.
Дозаходів забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна належать:
1) пошук майна та місця його знаходження шляхом провадження слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;
2) вилучення грошей, інших цінностей, незаконно відібраних у власника (володільця);
3) вилучення майна, яке нажите злочинним шляхом;
4) вилучення інших матеріальних цінностей;
5) опис майна та накладення на нього арешту;
6) накладення арешту на грошові вклади у банках;
7) передання майна, на яке накладено арешт, на зберігання (ч. 2 ст. 126 КПКУ).
Про накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного слідчий виносить мотивованупостанову(ст. 125 КПКУ), складаєпротокол(ч. 4 ст. 126 КПКУ), до якого додаєтьсяопис майна, переданого на зберігання, підписаний особою, що проводила опис, понятми і особою, яка прийняла майно на зберігання, копія якого вручається цій особі.
Особа, яка прийняла майно на зберігання, попереджається прокримінальну відповідальністьза приховування майна, яке їй передано на відповідальне зберігання (ч. 2 ст. 126 КПКУ). Від цієї особи відбираєтьсярозписка. За приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано, передбачена кримінальна відповідальність за ст. 388 ККУ (Приховування майна).
Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба (ч. 6 ст. 126 КПКУ).
Рішення по цивільному позову(приймаються, звичайно, у вироку суду; ст. 328 КПКУ):
– задоволення цивільного позову повністю або частково залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову (при постановленні обвинувального вироку). У разі загибелі громадянина внаслідок вчинення злочину цивільний позов задовольняється на користь його близьких родичів;
– відмова в цивільному позові (при виправданні підсудного через недоведеність його участі у вчиненні злочину чи за відсутності події злочину). Відмова в позові у кримінальній справі позбавляє позивача права звертатися з цим же позовом у порядку цивільного судочинства та, навпаки, – відмова в позові в порядку цивільного судочинства позбавляє його права звертатися з цим же позовом у кримінальній справі; залишення цивільного позову без