- •Питання загального характеру
- •1. Предмет, завдання, методи та джерела історії педагогіки
- •2. Розвиток виховання за первісного суспільства
- •3. Розвиток освіти і виховання у давньому світі (міжріччя, мала азія, африка, давня греція, давній рим, давній схід, візантія та ін.). Освіта у державах Стародавнього Сходу
- •Освіта та виховання у Давній Греції та Римі
- •У Давній Греції
- •У Древньому Римі
- •4. Педагогічні погляди філософів давнього світу.
- •Про мудрість
- •Про філософію
- •Про дружбу
- •Про смерть
- •5. Розвиток освіти і виховання у феодальному суспільстві. Школа й педагогіка епохи Середньовіччя
- •6. Розвиток світського, схоластичного та монастирського навчання.
- •Схоластика
- •7. Розвиток освіти і виховання за часів реформації та контрреформації. Єзуїтська освіта.
- •Єзуїтське виховання
- •8. Розвиток освіти і виховання в епоху відродження.
- •Педагогічні погляди гуманістів та ранніх соціалістів-утопістів
- •10. Становлення педагогіки як науки (теорія я. А. Коменського). Дидактичні погляди я.А.Коменського
- •Про школу і освіту
- •Класно-урочна система я.А. Коменського. Принципи навчання
- •Я.А. Коменський про мету та характер виховання та його значення в розвитку особистості
- •11. Французька педагогічна думка (VIII – хіх ст.). Французьке просвітництво XVIII ст.
- •Загальнопедагогічні ідеї ж.-ж. Руссо
- •Джерела виховання за Руссо
- •Проблеми народної освіти у період французької революції кін. XVIII ст.
- •Педагогічні погляди французький філософів к. Гельвеція та д. Дідро
- •12. Німецька педагогічна думка (VIII – хіх ст.). Розвиток філантропізму і неогуманізму у Німеччині
- •Дидактичні правила а. Дістервега
- •Дидактика ф. Дістервега
- •Теорія навчання й виховання й. Гербарта
- •Педагогічне вчення Фрідріха Фребеля
- •Англійська педагогічна думка (VIII – хіх ст.). Педагогічна система джона локка
- •Р. Оуен про формування особистості
- •Західноєвропейська педагогіка кінця XVIII — першої половини XIX століття
- •14. Розвиток освіти і виховання сша.
- •Педагогіка прагматизму
- •15. Реформаторська педагогіка. Педагогіка “вільного виховання“
- •Експериментальна педагогіка. Педологія
- •Педагогіка прагматизму
- •Педагогіка “громадянського виховання“ і “трудової школи“
- •Теорія “нового“ виховання і “нових шкіл“
- •16. Освіта та виховання в російській імперії
- •XVIII століття
- •XIX століття
- •При Олександрі I (1801 - 1825 рр..)
- •При Миколі I (1825 - 1855)
- •При Олександрі II (1855-1881)
- •Кінець XIX століття - 1917 р. (правління Миколи II)
- •17. Радянська система освіти: загальна характеристика
- •Народна освіта після Жовтневої революції 1917
- •Виховання дітей у східних слов’ян
- •Виникнення й розвиток письма у східних слов’ян
- •19. Розвиток освіти і виховання за часів київської русі. Розвиток освіти й шкільництва в Київській Русі
- •Педагогічна думка Київської Русі
- •Освіта і культура України часів Литовського князівства і Речі Посполитої.
- •21. Українське відродження. Загальна характеристика культури й освіти українського Відродження
- •Виникнення братських шкіл
- •Феномен козацької педагогіки. Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні та ін.)
- •Розвиток шкільництва на терені Запорозької Січі
- •Створення колегіумів в україні.
- •Зародження вищої освіти в Україні Перші вищі навчальні заклади в Острозі і Києві
- •Острозька школа-академія
- •Києво-Могилянська академія
- •Народна педагогіка. Народна педагогіка
- •25. Духовна педагогіка
- •26. Розвиток освіти і виховання за часів унр, гетьманату, директорії.
- •Доба Гетьманщини (30.04.1918р. - 15.12.1918р.)
- •Доба Директорії(15.12.1918р. - 5.02.1919р.)
- •Розвиток освіти і виховання в усрр у 20-х рр. Хх століття. Національна освіта в 20-ті роки XX століття
- •Додаток
- •28. Уніфікація систем освіти україни і росії: передумови, наслідки. Уніфікація загальної освіти в 30-ті роки
- •29. Розвиток освіти і виховання у повоєнний період. Особливості становлення освіти у післявоєнний час (кінець 40-50-ті роки)
- •30. Загальна характеристика періодів стагнації в освіті Розвиток освіти й педагогіки у 60-ті роки
- •Школа і педагогіка України у період застою (70-80 роіси)
Створення колегіумів в україні.
На Україні колегіуми здебільшого відкривали єзуїти при своїх місіях і монастирях для навчання дітей із католицьких родин. Навчання велося латинською мовою й мало виразне релігійне спрямування .
Крім католицьких, на Україні також були поширені православні колегіуми. Широко відомі Києво-Могилянська колегія, (з 1701р. – академія) у 1700р., було створено колегію в Чернігові, Харківський колегіум (заснований 1721р. в Бєлгороді), Чернігівський колегіум, у 1738р створено колегіум у Переяславі. Були колегіуми також у Вінниці, Гощі, Львові, Луцьку, Тернополі та інших містах. Був колегіум і в Білій Церкві при єзуїтській місії, яка знаходилась на місці теперішнього аграрного університету. Постійна єзуїтська територіальна місія була відкрита у Білій Церкві в 1732р. Білоцерківська місія Товариства Ісуса була підпорядкована Овруцькій резиденції, а з нею віднесена до Острозького колегіуму. При Острозькому колегіумі, який був заснований Анною-Алоїдою Ходкевич у 1624р., знаходилося вище відділення з класами філософії і теології. У його віданні були також резиденції в Кременчуці, Овручі, Вінниці і деяких місіях. У 1742р. у Овручі засновано самостійний колегіум, якому підпорядковувалась Білоцерківська місія (колегіум), а також резиденції зі школами в Яроповичах, Мозирі, Володарці.
Виховання молоді слугувало єзуїтам могутньою зброєю для панування над людом. Виховання було призначене для дітей усіх станів, але головним чином увага приділялася дітям вищих станів і найбільш обдарованим дітям. Підготовка духовенства, виховання мирян в дусі побожності перед авторитетом духовного сану – такі були кінцеві цілі всіх навчальних закладів єзуїтів. Оскільки подібні завдання було важко розв’язати в початкових училищах, єзуїти утворювали лише середні й вищі школи. У цих школах гуманізм був спрямований на службу середньовічній римській церковності.
Колегіуми середнього рівня (studia inferiora) давали типову освіту гуманітарної школи. Такий колегіум утворювали п’ять класів, із яких три нижніх називалися граматичними: 1. infima classis grammaticae, 2. media classis grammaticae, 3. suprema classis grammaticae (або syntaxis), а два вищі – гуманітарними (poesis, rhetorica). Курс кожного класу, крім риторичного, був однорічний, риторичного – як правило, дворічний. Мовою викладання була латина, грецькій мові надавалася другорядна роль, рідна мова і вітчизняна історія були повністю занехаяні, вивченню Закону Божого було виділено мало часу.
Повні колегіуми (studia superiora), окрім згаданих п’яти класів, утворювали ще “вищі науки”: курси філософії (як правило, трирічний) і теології (чотирирічний). Курс філософії передбачав вивчення етики, математики, фізики і логіки, а в межах теології викладалося канонічне право і гебрейська мова.
У першій половині ХVІІ ст. єзуїти мали на українських землях 15 шкіл. Ці колегіуми, що визначалися на той час найвищим рівнем освіти, стали взірцем для пізніших українських і православних шкіл.
У єзуїтських школах вчилося багато синів української шляхти. Молоді іновірці не повинні були брати участь у католицьких богослужіннях, але мали відвідувати у нижніх класах уроки з катехізису, а в класах поетики та риторики – виклади контровердних питань католицької та іновірних доктрин.
Колегіуми ордену, що поставали на українських землях, початково мали статус місій і нараховували в своєму складі 1-2 особи. Численніші місії існували як окремі адміністративні одиниці, менші приписувалися до сусіднього колегіуму. При потребі, наявності впливових та заможних благодійників статус місії міг зрости і вона ставала резиденцією. При резиденції відкривали початкові й середні школи для світських учнів. Повних шкіл (з курсами філософії та теології) при резиденціях бути не могло. Згодом резиденція могла здобути статус колегіуму. На практиці траплялися випадки оминання стадій статусу при заснуванні нового осередку в залежності від потреб Товариства Ісуса, а також пониження статусу від колегіуму до місії в результаті повстань і воєн.
У Білій Церкві з 1740-х років при єзуїтській місії діяло граматичне відділення колегіуму. В останній третині ХVІІ ст. його вже не було, про що свідчать документи про ліквідацію місії 1773р. (6).
Цікавим явищем в освіті України кінця ХІХ – початку ХХ ст. був заклад, який заслуговує на нашу увагу з погляду перенесення традицій, у деякій мірі прообраз сучасного колегіуму, - Колегія Павла Галагана.
Колегія Павла Галагана відповідала чотирьом старшим класам гімназії. Це був чудовий навчальний заклад, на зразок англійського коледжу; викладали в ньому кращі педагоги м.Києва.
Заснував його в 1871р. поміщик і відомий культурно-громадський діяч, українофіл Григорій Галаган у пам’ять свого передчасно померлого сина Павла. Вступати до колегії могли лише особи православного віросповідання. Навчалось у ній всього 40 учнів, по 10 у кожному класі. “Колегіяти” жили всі разом у пансіоні при школі і мали все безкоштовно: науку, першорядний харч і гарну, європейського зразка уніформу. На їх гарних кашкетах були вишиті золотими нитками три літери: К.П.Г. Щороку влітку, під час канікул учнів вивозили на цікаві екскурсії – на Кавказ, Крим, по Волзі, а по закінченні колегії кожен випускник одержував допомогу на початкове влаштування по 50 рублів. Не дивно, що потрапити до цієї колегії було мрією кожного гімназиста. Конкурс при вступі був дуже великий.
У колегії свого часу навчався А.Ю.Кримський, П.П.Чубинський, О.О.Богомолець, П.Филипович, М.Драй-Хмара, В.Ларін.