- •2.Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію.
- •6. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори. Спороутворення
- •7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.
- •8. Класифікація і морфологія грибів. Дріжджі та дріжджеподібні гриби роду Сandida. Нитчасті (плісняві гриби)
- •9. Методи мікроскопії. Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та фарбуючі розчини,прості та складні методи фарбування.
- •11.Принципи організації,апаратура і режим роботи бактеріологічної,серологічної та вірусологічної лабораторій.
- •12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи. Методика фарбування бактерій за Грамом
- •13.Конструктивний та енергетичний метаболізм.Класифікація бактерій за типами живлення.
- •15.Дихання мо.Класифікація за типами дихання.Аеробний і анаеробний тип дихання.Бродіння.Ферменти і структури мо,що беруть участь у процесі дихання.Методи вирощування анаеробних бактерій.
- •16. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •17.Ріст і способи розмноження бактерій.Механізми клітинного поділу,фази розмноження бактерій у стаціонарних умовах.
- •18. Бактеріологічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій ті її ідентифікації
- •19.Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи, контроль за ефективністю стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •20. Методи стерилізації, апаратура. Дезінфекція та стерилізація стоматологічних інструментів.
- •21.Походження та еволюція мо.Сучасна класифікація прокаріотів.Основні таксони.Систематика та номенклатура бактерій.Вид як основна таксономічна одиниця.
- •22. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики . Класифікація бактерій. Характеристика виду. Інфравидові варіанти
- •24. Генотипова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації : трансформація, трансдукція, кон’югація.
- •25.Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутації, рекомбінації і селекції в еволюції мікробів.
- •27.Генетичні методи дослідження мо. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне значення.
- •28. Хіміотерапія ті хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п. Ерліха та г. Домагка у розвитку хіміотерапії
- •29.Роль Флемінга, Чейна, Флорі, Ваксмана у створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мо.
- •30. Антагонізм у мікроорганізмів. Антибіотики, характеристика, принципи одержання, одиниці виміру. Класифікація за механізмом дії на мікроорганізми.
- •34. Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Бактеріємія, токсинемія, сепсис. Періоди інфекційної хвороби.
- •36. Періоди інфекційного захворювання. Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Розповсюдження мікроорганізмів у макроорганізмів. Форми інфекційного процесу. Бактеріо – та вірусоносійство.
- •37. Історія відкриття і головні етапи розвитку вірусології. Роль Івановського. Методи визначення вірусів. Методи культивування вірусів та іх оцінка.
- •38. Морфологія і ультраструктура вірусів. Типи симетрії вірусів. Хімічний склад, функції складових компонентів вірусів.
- •39. Бактеріофаг,історія вивчення. Структура, класифікація фагів за морфологією. Методи якісного і кількісного визначення бактеріофагів. Практичне використання бактеріофагів.
- •40. Форми взаємодії бактеріофагів з бактеріальною клітиною. Вірулентні і помірні фаги. Характеристика продуктивної взаємодії. Лізогенія і фагова конверсія.
- •41.Сучасні погляди на природу і походження вірусів. Місце вірусів у системі живого. Методи культивування вірусів та їх оцінка.
- •42. Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів людини і тварин
- •43.Методи культивування вірусів та їх оцінка(див. Запитання 41). Методи визначення репродукції вірусів.
- •44. Реакції вірусної гемаглютинації і гемадсорбції. Механізм, практичне використання.
- •45. Серолог.Р-ції, які викор.У вірусології. Р-ція нейтралізації, її механізм, практичне використання. Реакція вірус нейтралізації, механізми, практичне значення
- •56.Етапи розвитку імунології. Роль Мечнікова, Беринга, Ерліха. Види імунітету і форми його прояву. Видовий та набутий імунітет (класифікація). Активний та пасивний імунітет
- •62.Гіперчутливість негайного та уповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.
- •63.Взаємодія клітин в імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи. Антигенрепрезентуючі клітини, т- та в-лімфоцити. Інтерлейкіни.
- •Клітини імунної системи. Порівняльна характеристика т- та в-лімфоцитів. Антитілопродукуючі клітини.
- •66. Типи алергічних реакцій. Механізми розвитку гіперчутливості негайного та сповільненого типу.
- •76. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.
- •77. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.
- •79. Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії
- •80. Гіперчутливість негайного та сповільненого типу. Механізми розвитку цих реакцій
- •85.Хімічні вакцини і анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо» вакцини .
- •87.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
63.Взаємодія клітин в імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи. Антигенрепрезентуючі клітини, т- та в-лімфоцити. Інтерлейкіни.
Імунна відповідь характерізується:
1) спеціфічністю (реактівність спрямована Тільки на Певний агент, Який назівається антигеном);
2) потенціюванням (спроможністю віробляті Посилення Відповідь при постійному надходженні до організму одного и того ж антигену);
3) імунологічною пам'яттю (спроможністю розпізнаваті и віробляті Посилення Відповідь проти того ж самого антигену при повторному йо попаданні в організм, навіть ЯКЩО перше и наступні попадання відбуваються через Великі проміжкі годині).
Толерантність до власним антігенів. Концепція «свого» и «чужого» є центральною в імунологічній реактівності Велика кількість молекул в організмі є антигенами, тобто смороду віклікають імунну Відповідь при введенні в організм Інший, но НЕ розпізнаються Як антигену господарем. Неспроможність відповідаті на власні антигену названа природною толерантністю. Цей феномен запобігає руйнування власним тканин імунною системою хазяїна. Толерантність до власним антігенів розвівається в ембріональному періоді, и це - прояв спеціфічності та пам'яті імунної відповіді.
Механізмі природної толерантності повністю НЕ розкріті, є Дві Основні Теорії, які пояснюють Сейчас феномен:
А. Клональне стирання: згідно Цій Теорії Толерантність вінікає шляхом елімінації в зародку тих клонів лімфоцитів, які здатні розпізнаваті власні антигену, тому в постнатальному періоді в організмі Немає клітін, здатно відповідаті на власні антигену.
Б. Утворення клітін-супресорів: Ця теорія пріпускає, Що природна Толерантність вінікає у результаті утворення певне клітін-супресорів (лімфоцитів), які інгібують імунну Відповідь на власні антигену.
Спеціфічність імунної відповіді поклади від спроможності імунної системи віробіті Майже НЕОБМЕЖЕНИЙ кількість антітіл и в такій же мірі різній асортимент T-лімфоцитів, які несуть спеціфічні рецептори до антігенів на своїй поверхні. Антиген віклікає Відповідь спеціфічніх В-чи T-лімфоцитів, які є запрограмованімі на реакцію проти даного антигену (тобто, лімфоціт Несе рецептори, спеціфічні для даного антигену). Функцію рецептора віконує імуноглобулін на B-клітіні та імуноглобуліноподібна молекула на T-клітінах. При зустрічі з антигеном Певний лімфоціт (B-або T-) вібірково розмножується, формуючі клон сенсібілізованіх клітін віконавчої Ланки, які забезпечуються високо спеціфічну Відповідь проти цього антигену: з B-клітін утворюються плазматічні клітіні, які в свою черга віробляють імуноглобуліні; ж T- клітін - цітотоксічні T-лімфоцити (рис. 10.1). Ця спеціфічна Відповідь в основному має Захисний ефект (імунітет); однак Інколи вінікають неспріятліві реакції, які віклікають пошкоджень тканин (гіперчутлівість).
ефекторні Т-клітіні відіграють Важливе роль у трьох функціях імунної системи:
- Клітінному імунітеті;
- Регулюванні актівності По-клітін;
- Гіперчутлівості вповільненого (IV) типу.
Регулювання актівності B-лімфоцитів: два Важливим підтипі T-лімфоцитів приймають долю в регулюванні функції B-лімфоцитів.
Хелперні T-клітині (CD4 антиген-Позитивні) допомагають в актівації и трансформації B-лімфоцитів и в синтезі імуноглобулінів. Супресорні T-клітини (CD8 антиген-Позитивні) інгібують активацію клітін і регулюють синтез імуноглобулінів. Хелперні та супресорні T-клітіні кож віявляють подібній регулюючій Вплив и на клітінній імунітет.
Інтерлейкіни - група цитокінів, синтезованих в основному лейкоцитами (з цієї причини було вибране закінчення «-Лейкін»). Також виробляються мононуклеарними фагоцитами та іншими тканинними клітинами. Інтерлейкіни є частиною імунної системи.