- •2. Україна – співзасновниця оон. Діяльність України на міжнародній арені.
- •3. Депортації українського та польського населення.
- •4. Акція «Вісла» в політ. Історії укр. Народу.
- •5 Повоєнна відбудова в Україні та її особливості./
- •6. Постать й. Сліпого в політичній історії України.
- •7. Адміністративно-територіальні зміни укр. Земель у повоєнний період.
- •8. Радянізація західних областей України.
- •9. Укр. Греко-кат. Церква в повоєнний п-д.
- •11. Діяльність упа після завершення Другої світової війни.
- •12. Політичний портрет р. Шухевича
- •13. Голод 1946-1947 рр. В Україні.
- •15. Ідеологічні наступ сталінізму в повоєнний час. «Жданівщина».
- •16. Міжнародне становище України у другому повоєнному десятиріччі.
- •17. Політична боротьба в Україні після смерті й. Сталіна. Л. Берія та Україна.
- •18. Процес десталінізації в сусп. Житті Укр.
- •19. Хх з’їзд кпрс та його наслідки для України.
- •20. Суспільно-політичне життя в урср у 1953-1956 рр.
- •23. Суперечлива реформаторська діяльність м. Хрущова, її вплив на розвиток України.
- •26.Етносоціальні процеси та рівень життя населення України у 60 – 80-ті роки.З сер. 60-х р.
- •27.Жовтневий переворот 1964 року в срср та його відголос в Україні.14 жов-ня 1964 р
- •28.„Контрольований автономізм” в Україні за п. Шелеста
- •34. "Шістдесятництво" як феномен українського опозиційного руху.
- •36. Релігійне дисидентство в Україні кінця 1950-х - 1ої половини 1980-х рр.
- •39. Чорнобильська катастрофа: суспільно-політичний аспект.
- •40. Розвиток процесу самоорганізації суспільства: утворення неформальних організацій в Україні.
- •41. Консолідація опозиційних сил, виникнення Народного руху України.
- •42. Студентський рух в Україні на зламі 1980-х – 1990-х рр.
- •41. Консолідація опозиційних сил, виникнення Народного руху України.
- •44. Початок формування багатопартійної системи: проблеми, характерні риси, особливості.
- •46. Спроба державного перевороту в срср у серпні 1991 року. Проголошення Української незалежної держави.
- •48. Біловезька угода. Утворення снд
- •50. Конституційний процес в Україні. Конституція України 1996 р.
- •51. Кримське питання. Проблема нац. Меншин у незалежній Укр.
- •52. Політичний розвиток України в період президентства л. Кравчука
- •54.Парламентські й президентські вибори в Україні 1994р.
- •53.Політичні партії в незалежній Україні.
- •55.Вибори до Верховної Ради України 1998 р. І президентські вибори 1999 р.
- •59. Культура, освіта, наука в умовах нового століття.
- •56. Політична опозиція в Україні в період президентства л. Кучми.
- •57. Діяльність Верховної Ради України в 1994-2002 рр.
- •60.Парламентські вибори в Україні 2002
- •60. Парламентські вибори в Україні 2002 р.
- •61. Президентські вибори 2004 р.
- •62. «Помаранчева революція»: причини, хід подій, наслідки
- •64. Внутрішня та зовнішня політика за президентства в, Ющенка
- •65.Соціально-економічна політика уряду ю. Тимошенко
- •66. Загострення укр.-рос. Взаємин. Газова криза в Україні
- •67. Соціально-економічна політика уряду в. Януковича (2006-2007)
- •68. Парламентські вибори в Україні 2006, 2007 р.
- •69. Політ.Реформа в Укр: досягн. Та пробл
44. Початок формування багатопартійної системи: проблеми, характерні риси, особливості.
Поглиблення демократичних процесів супроводжувалося розмежуванням політичних сил у суспільстві, Його активна частина почала об'єднуватися в партії.Появі нових партій значною мірою сприяла відміна 24 жовтня 1990 р. статті шостої Конституції УРСР. в якій були сформульовані положення про «керівну і спрямовуючу роль КПРС».В Україні приймається закон, який закріпив право громадян об'єднуватись у політичні партії, інші громадські організації, брати участь у рухах. У республіці почала складатися багатопартійна система.У квітні 1990 р. відбуваються з'їзди Української республіканської партії (УРП), створеної на основі Української Гельсінської спілки, яка оголосила про саморозпуск, та Української християнсько-демократичної партії (УХДП).У червні 1990 р. на з'їзді у Києві Українська народно-демократична ліга трансформується в Українську народно-демократичну партію. Через кілька днів була заснована Київська ліберально-демократична спілка, проголошено про створення Української селянсько-демократичної партії (УСДП).Восени 1990 р. в Києві відбуваються установчі з'їзди Партії зелених України (ПЗУ) та Ліберально-демократичної партії (ЛДП). У Дніпропетровську виникла Народна партія України (НПУ).Нові партії, як правило, утворювалися навколо окремих народних депутатів або груп у Верховній Раді. Такі партії мали кращі стартові можливості, бо могли пропагувати свої погляди з трибуни Верховної Ради.Деякі партії створювалися «під лідера». Особливу групу серед керівників цих партій та їх активу складали колишні учасники дисидентського руху.Майже всі новостворені партії не в змозі були визначити свою соціальну базу, та, власне, й не мали такої.Новостворені партії та громадські організації по-різному оцінювали політичне становище у республіці і визначали своє ставлення до державного статусу України.За вихід із СРСР і створення незалежної держави виступили Українська республіканська партія. Демократична партія України, Партія зелених. Народний рух України, Українська міжпартійна асамблея та деякі інші.Установчий з'їзд УРП у квітні 1990 р. у своїй програмі проголосив, що головною метою партії с створення Української незалежної соборної держави.Українська селянсько-демократична партія в червні 1990 р. проголосила своєю метою побудову «незалежної самостійної української народної держави», де утвердяться різні форми власності, ринкова економіка.Демократична партія відкидала будь-яку форму федеративного устрою в рамках СРСР. З'їзд висловився за вихід України зі складу СРСР.Існувала група українських партій, які займали помірковані позиції.Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ) свою головну мету вбачала в захисті прав особи та сім'ї як вищих цінностей суспільства.Партія виступила за створення вільної і незалежної Української держави, яка лише за результатами всенародного референдуму може укласти конфедеративний договір з іншими республіками.Виникнення в Україні багатопартійності свідчило про зростання політичної активності населення, про його ідейне розшарування.
45. Декларація про державний суверенітет України.Важливим кроком на шляху до суверенності стало прийняття 16 липня 1990 р. Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України». Попри всі незгоди і дискусії більшість парламенту і опозиція були єдині в розумінні необхідності такого кроку, після проголошення державного суверенітету Російської Федерації, вперше проголошувалось верховенство законів республіки стосовно законодавства СРСР, до якого вона тоді входила. Вказувалось на самостійність, повноту і неподільність влади в межах республіки, недоторканість її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Україна проголошувалась нейтральною позаблокового державою, яка дотримуватиметься без'ядерного статусу, не буде приймати, вироблти і набувати ядерної зброї.Процес законотворчої діяльності парламенту розвивався активно. Тільки на першій його сесії було прийнято 150 законодавчих актів. У серпні 1991 р. ухвалено закон про економічну незалежність України.Консерватори в союзних структурах активно протидіяли зростанню суверенності й самостійності національних республік, у тому числі й України. Намагаючись будь-що загальмувати процес розпаду Радянського Со¬юзу, в березні 1991 р. з ініціативи союзного керівництва було проведено референдум, під час якого пропонувалося виявити ставлення населення до збереження СРСР на засадах оновленої федерації. Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави.Декларацією проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічнусамостійність, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення - Конституції, законів України.