Науково-дослідний інститут українознавртва Міністерства освіти і науки України

Юрій Фігурний

ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ

УКРАЇНСЬКОГО ЛИЦАРСТВА

Нариси про зародження і розвиток козацької традиційної культури та національне військове мистецтво в українознавчому вимірі

Київ

Видавничий дім «Стилос» 2004

ББК 63.3(4УКР)41-46 Ф 49

Рекомендовано до друку Вченою радою Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України (протокол № 9 від 11 вересня 2003 р.)

Рецензенти:

доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України В.Д.Баран доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України Г.А.Скрипник доктор педагогічних наук Ю.Д.Руденко

Малюнки Наталії Павленко Обкладинка Владислава Соловйова При оформленні обкладинки використані роботи українських художників та історичні реліквії, що зберігаються в музеях України, опубліковані в книзі: Кардаш П., Кот С. Слава українського козацтва. -Мельборн: Фортуна, 1999. - 340 с.

Фігурний 10.С.

Ф 49 Історичні витоки українського лицарства: Нариси про зародження

і розвиток козацької традиційної культури та національне військове мистецтво в українознавчому вимірі. - К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. - 308 с.

ІSHN 906-8518-00-4

Книга знайомить читачів з історичними витоками українського лицарства -козацтва. Автор досліджує проблему зародження і розвитку козацької традиційної культури та національне військове мистецтво r українознавчому вимірі. У книзі розглядаються стародавні елементи козацького культурного комплексу, які пов'язують його з мілітарною культурною традицією багатьох індоєвропейських народів. Окремі нариси присвячені віііпколу молодих воїнів, культу воїнів-звірів, культам коня та меча-шаблі, кобзарям, символіці червоного кольору, особливому ставленню воїна до жінки, я також побратимству, лицарському кодексу, впливові козацької культура на українське державотворення та правоторення.

Книга розрахована на викладачів та студентів історичних факультетів вищих навчальних Закладів, усіх тих. хто цікавиться історією та культурою українського лицарства - козацтва.

ББК 63.3(4УКР)41-46

ISB.N 966-8518-00-4

фігурний Ю.С., 2003. Видавничий дім «Стилос» кидання. 2001.

Світлій пам'яті мого батька

Степана Яковича Фігурного,

ветерана Другої світової війни,

гвардії сержанта,

кавалера ордена «Слава»

III ступеня, присвячую

Зміст

Передмова......................................................................................................:і

Розділ І. Джерельна база та історія вивчення питання ........................7

Розділ II. Стародавні елементи традиційної культури

українського козацтва................................................................................20

Вишкіл молодих воїнів ....................................................... 10

Традиції воїнів-звірів в українській військовій культурі.............41

Культ коня в українській мілітарній традиції та його витоки ....19

Витоки козацького культу шаблі ............................................(і І

Кобзарі - співці козацько-лицарської слави............................

Червоний колір у символіці українського козацтва ..................8,4

Відносини між чоловіком-воїном і жінкою-дружиною

в культурі українського козацтва......................................93

Козацьке побратимство ........................................................117

Зв'язок битви з бенкетом як одна з архаїчних рис

козацької культури........................................................126

Лицарський кодекс в індоєвропейській мілітарній традиції......112

Релікти давнього військового поховального обряду

в українських козаків ....................................................17,4

Розділ III. Культура українського козацтва як прояв мілітарної

традиції індоєвропейців ..........................................................................185

Тюркські впливи у традиційній козацькій культурі................185

Паралелі між культурами українського козацтва та

пізньосередньовічного лицарства Західної Європи..............191

Етапи формування індоєвропейської військової традиції

та українське козацтво....................................................202

Українська козацька культура як державотворче явище..........209

Козацькі традиції правотворення: шлях

від звичаєвого права до Конституції Пилина Орлика ........213

Розділ IV. Внесок українців у світове військове мистецтво..............222

Післямова..................................................................................................2;>і>

Примітки..................................................................................262

Література з питань історії та культури українського козацтва......282

Про автора................................................................................300

Передмова

Українське козацтво - складне і багатогранне явище, яке відігра­ло важливу роль у долі України та її народу. Саме завдяки козацтву в середині XVII ст. була створена українська держава - Гетьманщина, яка продовжила державотворчу традицію українського народу у пізньо­му середньовіччі. Завдяки козацтву і його впливові на українську культуру протягом бездержавного і колоніального XIX ст., в мента­льності українців жило прагнення до волі і свободи, а козак був уособ­ленням українського ідеалу чоловіка-воїна. Безсмертний козацький дух сприяв становленню української державності в XX ст.

У незалежній Україні зрозумілий інтерес до такого яскравого фено­мена її історії, як козацтво. Разом з тим поза увагою дослідників зали­шається проблема генези козацької культури, зокрема тих її архаїчних елементів, які є спільними для військової культурної традиції багатьох індоєвропейських народів. Без детального дослідження цих архаїчних елементів козацької культури на широкому тлі загальноіндоєвро-пейського культурно-історичного процесу важко зрозуміти витоки й сам феномен козацтва, що відіграв значну роль не тільки у формуванні пізньосередньовічної української держави, а й у становленні матері­альної та духовної культури самого українського етносу.

1

У XVII-XVIII ст. українське козацтво не лише виступало як націо­нальні збройні сили, а й було головним фундатором української держави. Досліджуючи його, ми не тільки збагачуємо наші історичні знання, але й певною мірою зміцнюємо науковий фундамент сучасного процесу державотворення. Народ, який має важку, але гідну власну історію, пам'ятає про своє минуле, заслуговує на достойне майбутнє. Адже основою як етнічної, так і національної самосвідомості є, як відомо, історична пам'ять, колективні уявлення про спільний шлях, що його пройшли разом члени того чи іншого етносу.

Акцентуючи увагу на українському козацтві як своєрідному прояві загальноіндоєвропейської військової культури, ми не тільки не применшуємо його самодостатності та ролі в євразійському історично­му процесі, а, навпаки, намагаємося через об'єктивне вивчення поста­вити його поряд з таким феноменом європейської цивілізації, як середньовічне лицарство. На теренах України козацтво сформувалося спочатку у військовий, а потім й у військово-шляхетський стан, продовжуючи дружинно-лицарські традиції Київської Русі.

Історії українського козацтва та його культурі присвячено багато праць: Г.Боплана (1990), Г.-Ф.Міллера (1760), О.Рігельмана (1847), С.Мишецького (1847), А.Скальковського (1885, 1994), П.Куліша (1856-1857, 1868), В.Антоновича (1912), Д.Яворницького (1888, 1892, 1894, 1895, 1897, 1898, 1903), М.Грушевського (1912), Н.Полонської-Василенко (1926), І.Крип'якевича (1954), В.Голобуцького (1957, 1961, 1994), О.Апанович (1961, 1969), Ю.Мицика, С.Плохія, І.Стороженка (1990), В.Сергійчука (1991, 1996), І.Кононенка, Н.Яковенко (1993), В.Кузя, Ю.Руденка, 0.Губка (1995) тощо. Значно менше праць присвя­чено пошукам витоків архаїчних елементів козацької культури. До їх числа належать дослідження Л.Залізняка (1994), В.Балушка (1998).

Ця книга була написана в рамках програми «Українознавство в системі освіти, науки і культури», що виконується в Науково-дослідно­му інституті українознавства Міністерства освіти і науки України відповідно до напрямку роботи відділів етнології та історії і теорії українознавства.

Козацький побут та звичаї широко відобразилися у фольклорних джерелах, українських думах, історичних піснях, легендах і переказах, у письмових згадках сучасників, у матеріальній культурі - у вигляді пам'яток археології, в музейних зібраннях пам'яток старовини,

3

архівних документах (зокрема в архівах Коша Нової Запорозької Січі та Генеральної Військової Канцелярії), етнографічних та мовознавчих матеріалах. Проте різні сторони козацької культури відображені в джерелах дуже нерівномірно. Фрагментарність джерельної бази зумовила комплексний підхід до вивчення стародавніх елементів козацької культури із залученням усіх доступних джерел і методів різних наукових дисциплін: археології, етнографії, історії, фольклорис­тики, лінгвістики тощо.

Під терміном «козацька культура» ми розуміємо все розмаїття типів і форм організації життя і діяльності українського козацтва, а також створених ним матеріальних і духовних надбань. Під поняттям «архаїчні елементи» маємо на увазі найдавніші складові традиційної культури козацтва, успадковані з попередніх періодів української та загальноіндоєвропейської історії.

Автор не ставив перед собою завдання вичерпного вивчення проблеми витоків козацької культури, а переслідував лише мету поста­новки питання про витоки і значення деяких дуже давніх культурних традицій козацтва.

Слід зауважити, що українське козацтво, як своєрідна військова верства, зароджувалося, формувалося і розвивалося протягом багатьох століть. Якщо врахувати, що кубанські козаки є безпосередніми нащад­ками запорожців, то хронологічні рамки існування українського козацтва охоплюють XV - початок XX ст., тобто півтисячоліття. Протягом цього часу українське козацтво набувало одних ознак і втра­чало інші. Однак початок формування окремих елементів традиційної козацької культури за археологічними джерелами простежується з V тис. до н. е.

Головна увага в книзі приділяється саме запорожцям, оскільки вони стояли біля витоків українського козацтва як історичного явища. Недаремно французький письменник та історик Проспер Меріме заува­жував: «Мені здається, що першими серед козаків, так би мовити, взірцем козаків, були запорожці...»1.

Книга була написана у відділах етнології і історії та теорії українознавства НДІУ МНіОУ. Автор дуже вдячний доктору історич­них наук Л.Л.Залізняку, який підказав тему дослідження і постійно консультував автора при її написанні, а також всім, хто тією чи іншою мірою допомагав під час його наукової праці. Автор щиро дякує

4

директору НДІУ МОН академіку П.П.Кононенку, членам-кореспондентам НАН України В.Д.Барану і Г.А.Скрипнику, доктору історичних наук В.І.Сергійчуку, доктору педагогічних наук Ю.Д.Руденку, доктору філологічних наук |О.М.Таланчук|, доктору історичних наук О.Д.Горбу-лу, кандидату історичних наук В.Г.Балушку, кандидату історичних на­ук Л.К.Токарю, кандидату історичних наук В.М.Піскун, кандидату історичних наук С.Р.Кагамлик. Велика вдячність за сприяння в друку­ванні цієї книги Олені Бондаренко, директору Видавничого дому «Сти-лос». Автор сердечно дякує Тамілі Григорівні Бондаренко за здійснен­ня комп'ютерного набору тексту монографії і Наталії Павленко за ілю­стративне оформлення книги. Особлива подяка Ользі Сергіївні їїроц, завідуючій 7 гуртожитком КНУ ім. Тараса Шевченка за материнську турботу і терпеливість.