0 Культурної сфери. Глибока взаємодія в інформаційній сфері,

входження України у світовий інформаційний простір впливають на інформаційну політику, розвиток інфраструктури, інформа­ційний потенціал та виробництво національних інформаційних продуктів.

Загальноєвропейські тенденції та національний досвід свід­чать, що політичні й соціально-економічні зміни залежать від по­літичної орієнтації влади, зміни масової свідомості, демонополі­зації економічного сектора, впровадження нових технологій в державне та муніципальне управління. Реалізація програми євро­пейської інтеграції України "Інформаційне суспільство" передба­чає запозичення досвіду європейських країн у використанні ін­формаційних і комунікаційних технологій в суспільно-політич­ній, соціально-економічній та культурній сферах і в приватному секторі [19].

Європейська та євроатлантична інтеграція, співробітництво з європейськими міжнародними організаціями сприяють розробці стратегії і програми інформаційного суспільства для України, створенню сучасних інформаційних магістралей, розвитку ринку електронної комерції та інформаційних послуг, демократизації політичних інститутів, незалежності мас-медіа й активній участі суспільства в політичних процесах XXI ст.

)Нцептуальні засади національної формаційної політики

Метою національної інформаційної політики України є ство­рення передумов для побудови розвиненого інформаційного сус­пільства як органічного сегмента глобального інформаційного співтовариства, забезпечення пріоритетного розвитку інформа­ційних ресурсів та інфраструктури, впровадження новітніх інфор­маційних технологій, захисту національних моральних і культур­них цінностей, забезпечення конституційних прав на свободу слова й вільний доступ до інформації.

Саме таке тлумачення пропонує "Концепція національної ін­формаційної політики". Цей доволі об'ємний документ склада­ється з 11 розділів й охоплює майже всі основні сфери інфор­маційної діяльності, починаючи від мас-медіа й закінчуючи музейною справою. Його авторам удалося витримати "золоту середину" між екстенсивним й інтенсивним підходами. В ньо­му намічені національні пріоритети в глобальному інформа­ційному проекті й водночас сформульовані суто конкретні

тактичні завдання в розбудові національного інформаційного простору.

Низку завдань національної інформаційної політики в євро­пейському контексті конкретизує розділ XIII Програми співро­бітництва Україна—ЄС, ухваленої в 1998 р. й розрахованої до 2008 р.

Отже, найголовнішим завданням національної інформаційної політики є входження України в глобальне інформаційне сус­пільство. Необхідними передумовами реалізації цього завдання є насамперед:

^ модернізація національної інформаційної інфраструктури через створення або запозичення відповідних інформацій­них технологій;

^ реалізація конституційних прав громадян, суспільства та держави на інформацію;

^ розв'язання низки актуальних проблем становлення та розвитку національних інформаційних ресурсів, інформа­ційно-аналітичного забезпечення діяльності владних, нау­кових, господарчих та інших структур;

^ прискорення розвитку принципово нових напрямів інфор­маційної діяльності, починаючи від електронного мереже­вого урядування й управління й закінчуючи електронною мережевою торгівлею тощо.

Основним напрямом національної інформаційної політики є підвищення інтелектуального, творчого рівня вітчизняних вироб­ників інформаційного продукту (зокрема медійного), зміцнення їх конкурентоспроможності на світовому та вітчизняному медіа-інформаційному ринку. Лише конкурентоспроможне на світово­му рівні інформаційне виробництво може гарантувати реалізацію національних інтересів в інформаційній сфері. Будь-які держав­но-адміністративні заходи протидії "інформаційній експансії" та забезпечення "інформаційного суверенітету" в епоху глобалізації не можуть бути ефективними.

На даному етапі розвитку українського суспільства держава має стати гарантом цілісності національного інформаційного простору, ефективним координатором розвитку інформаційних ресурсів. Для цього їй необхідно забезпечити:

* Становлення та розвиток в Україні інформаційного суспільс­тва на засадах ефективного регулювання й стимулювання ін­формаційного обміну, заохочення позитивних мотивацій щодо виробництва та споживання інформаційного продукту й на­дання різноманітних інформаційних послуг.

Вироблення "правил гри" в единому інформаційному норма-тивно-законодавчому полі, обов'язкових для всіх, хто тією чи іншою мірою причетний до діяльності в національному інфор­маційному просторі, незалежно від його походження, форм власності тощо.

Визначення нормативних засад і меж діяльності зарубіжних та міжнародних (транскордонних) суб'єктів у національному ін­формаційному просторі України.

• Захист інтересів України у світовому інформаційному просто­ рі, в міжнародних інформаційних відносинах.

• Розвиток інформаційної (електронної) економіки, інформа­ ційного врядування тощо шляхом заохочення впровадження сучасних комп'ютерних інформаційних технологій в усі сфери систем державного управління, фінансово-банківської та під­ приємницької діяльності, освіти, медицини, правової допомо­ ги тощо.

• Належний стан державної власності у провідних об'єктах на­ ціональної культурно-інформаційної спадщини й формування необхідної бази для здійснення державного регулятивного впливу на суспільні відносини у сфері інформації.

• Захист інформаційних ресурсів (електронних мереж, банків і баз даних тощо) від несанкціонованого доступу або руйнації, розробку й впровадження відповідних засобів захисту.

• Широкий доступ громадян, навчальних, наукових та інших ус­ танов і організацій усіх форм власності, органів державної вла­ ди та регіонального й місцевого самоврядування, суб'єктів під­ приємницької діяльності до інформаційних ресурсів, зокрема засобів мережі Інтернет.

Функціонування державної системи професійного навчання і підвищення кваліфікації працівників інформаційної сфери та ЗМІ, наукової та експериментальної діяльності.

• Інформаційну безпеку суспільства, особи й держави в якнай­ повнішому розумінні цього поняття.

Найважливішим напрямом удосконалення інформаційної політики України є формування і розвиток її стратегії у цій сфері та визначення пріоритетів. Інформаційна політика держа­ви нині має бути докорінно переглянута, щоб забезпечити прискорення темпів адаптації українського суспільства й дер­жави до реалій глобального та європейського інформаційного суспільства.

Ключовим напрямом такої політики е підвищення інтелекту­ального, творчого, технічного рівня вітчизняних виробників ін­формаційного продукту, посилення їх конкурентоспроможності на світовому інформаційному ринку. Лише розвинуте, конкурен­тоспроможне на світовому рівні інформаційне виробництво може гарантувати реалізацію національних інтересів в інформаційній сфері, вирішити завдання ефективного інформаційного забезпе­чення державної політики в інших сферах.

Нагальним завданням держави є реалізація комплексу заходів, спрямованих на:

J забезпечення належної прозорості та інформаційної від­критості в діяльності усіх без винятку органів державного управління та місцевого самоврядування;