Патопсихологія

1.Місце патопсихології в системі психологічних знань

2.Предмет та методи патопсихології

3.Завдання патопсихології як практичної науки

4.Історичний аспект розвитку патопсихології.

5.Погляди вчених античності на психічну патологію.

6.Психічні захворювання та боротьба з ними в епоху середньовіччя.

7.Погляди на психічну патологію в період ренесансу.

8.Становлення сучасної патопсихології

9.Зв’язок патопсихології та психіатрії

10.Поняття «норми» та патології» в контексті сучасної патопсихології.

11.Характеристика рівнів психічних розладів.

12.Динаміка перебігу психічних захворювань.

13.Види психологічної допомоги в клініці психічних хвороб.

14.Кількісні порушення сприймання при психічних захворюваннях.

15.Якісні порушення сприймання

16.Поняття про порушення та помилки сприймання.

17.Характеристика зорових галюцинацій, їх види.

18.Слухові галюцинації, їх характеристика

19.Порушення мнестичної функції.

20.Кількісні розлади пам’яті.

21.Якісні розлади пам’яті.

22.Поняття про ретроградну та антероградну амнезії.

23.Розлади конгвітивної сфери при психічних захворюваннях

24.Порушення операційного компоненту мислення

25.Порушення динаміки мисленевих процесів

26.Порушення особистісного компоненту мислення

27.Порушення процесу саморегуляції пізнавальної діяльності

28.Види емоційних порушень

29.Види порушень настрою

30.Психосеміотика шизофренії, коротка характеристика

31.Розлади особистості при шизофренії

32.Розлади мисленевої діяльності при шизофренії

33.Порушення емоційної сфери та вольової регуляції при шизофренії

34.Основні клінічні прояви епілепсії

35.Характеристика еквівалентів судомних нападів

36.Особливості інтелектуально-мнестичних розладів при епілепсії

37.Специфіка порушень динаміки психічної діяльності при епілепсії

38.Розлади мислення по епілептичному типу

39.Порушення емоційно-особистої сфери при епілепсіїї

40.Клінічні прояви біполярного афективного розладу

41.Психосеміотика М-фази

42.Психосеміотика Д – фази.

43.Поняття про розумову відсталість

44.Основні відмінності клінічних проявів вродженої та набутої розумової недостатності

45.Клінічні прояви набутої розумової недостатності

46.Клінічні ознаки легкої розумової відсталості

47.Клінічні ознаки помірної розумової відсталості

48.Клінічні ознаки важкої розумової відсталості

49.Особливості розладів сприйняття при шизофренії

50.Причини, що зумовлюють формування олігофренії

52.Ознаки та динаміка розладів зрілої особистості

53.Межовий (пограничний) особистісний розлад

54.Емоційно-нестійкий розлад особистості

55.Шизоїдний розлад особистості

56.Істероїдний особистісний розлад

57.Іпохондричний розлад

58.Клінічні ознаки депресивного неврозу

59.Порушення емоційно-вольової сфери в клініці розладів зрілої особистості

60.Розлади настрою при межевих станах

1. Місце патопсихології в системі психологічних знань

Патопсихологія – це розділ медичної психології, що вивчає структуру порушень психічної діяльності, закономірності її розпаду у співставленні з нормою і надає кваліфікацію психопатологічних явищ в поняттях сучасної психології.

Психопатологія – це розділ психіатрії, який описує ознаки психічного розладу в динаміці, протягом перебігу хвороби. Наприклад, при вивченні розірваності мислення та резонерства патопсихологія досліджує їх психологічну структуру, а психопатологія надає клінічне описання цих ознак, досліджують особливості їх виникнення і зв’язок з іншими симптомами, що спостерігаються поряд в клінічній картині розладу психіки.

Патопсихологія використовує у своїх дослідження методи психології. Це різні серії експериментальних методик, які направлені на виявлення розладів пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, розпаду практичних навичок у психічно хворих.

З появою робіт Б.В.Зейгарнік, розпад психіки перестали сприймати як негативне відображення її розвитку. Вона пояснювала це тим, що розвиток залежить від виховання та навчання, тобто процесів в більшій мірі соціальних, а психічний розлад, порушення від ображаючої діяльності мозку, визначається в основному біологічними закономірностями.

При такому розумінні співвідношення розвитку і розпаду психічних процесів змінюється і ускладнюється задача експериментально-психологічного дослідження порушень психіки хворих. Так виникла експериментальна патопсихологія.

Одним з основних принципів патопсихологічного експерименту є системний якісний аналіз досліджуваних порушень психічної діяльності.

Патопсихологія є галуззю психологічної науки. Її дані мають теоретичне і практичне значення для психології і психіатрії. У цьому змісті її можна зарахувати до прикладних областей знання.

В даний час у науці відбувається надзвичайно інтенсивний процес формування міждисциплінарних і прикладних областей. Існують такі області, як біохімія, біофізика, хімічна радіологія і т.д. Цей процес відбруньковування від «материнської» науки, що свідчить про її зрілість, торкнувся і психології: існує інженерна, дитяча, педагогічна, соціальна психологія, нейропсихологія, патопсихологія і т.д.

Патопсихологія як психологічна дисципліна виходить із закономірностей розвитку і структури психіки в нормі. Вона вивчає закономірності розладу психічної діяльності і властивостей особистості в зіставленні з закономірностями формування і протікання психічних процесів у нормі, вона вивчає закономірності перекручувань відбивної діяльності мозку.

2. Предмет та методи патопсихології

Предметом будь-якої медичної галузі, як відомо, є хвороба у всіх її проявах і зв'язках. Предметом же психології, а отже, і будь-якої її галузі є психіка. Іншими словами можна сказати, що психопатологія вивчає причини виникнення, особливості прояву, плину, лікування й запобігання різних психічних розладів.

Предметом патопсихології є не просто психіка, а психіка порушена тим або іншому психічному розладу. Найбільше повно й точно визначення предмета патопсихології дала Б.В. Зейгарник: «патопсихології як психологічна дисципліна виходить із закономірностей розвитку й структури психіки в нормі. Вона вивчає закономірності розпаду психічної діяльності й властивостей особистості в зіставленні із закономірностями формування й протікання психічних процесів у нормі, вона вивчає закономірності перекручувань відбивної діяльності мозку».

Існує кілька визначень предмета патопсихології, найбільш просте з них наступне: «Предмет патопсихології - це розробка питань аномального психічного розвитку, дослідження дефектів окремих психічних функцій, а також інволюційних і деструктивних психічних станів».

Патопсихологія використовує весь основний арсенал психологічних методів:

спостереження,

бесіду,

тестування

експеримент, що займає провідне місце.

Головною відмінністю патопсихологічного підходу до діагностики психічного стану людини є те, що на перший план висувається завдання диференціації норми й патології, і лише потім може встати питання про ступінь і форму тої або іншої аномалії. Для цих цілей був розроблений спеціальний метод експериментального патопсихологічного дослідження. Потрібно мати на увазі, що обстеження людей із психічними відхиленнями пов'язане із труднощами встановлення контакту, їхньою підвищеною стомлюваністю, необхідністю «прощупати» безліч можливих гіпотез в обмежений час консультації. Тому особливістю цього методу є можливість проведення швидкого якісного аналізу результатів, отриманих при виконанні різноманітних коротких проб і завдань.