Основні межі (параметри) національного інформаційного простору України визначаються:

• в юридичному плані – складом суб’єктів національного інформаційного простору, функціональною сферою та змістом їх діяльності, на що поширюється юрисдикція України;

• в територіальному плані – територією України та іншою територією, яка за законами України і міжнародними угодами є зоною діяльності суб’єктів національного інформаційного простору України, розміщення їх матеріально-технічної бази;

• в фізично-майновому плані – складом матеріально-технічних об’єктів, матеріальною та інтелектуально-інформаційною власністю суб’єктів національного інформаційного простору, включаючи власність його зарубіжних суб’єктів на території України⁹.

Розглядаючи зміст функціонального навантаження інформаційного простору, доцільно виділити три його складові:

• пов’язану із самостійним і незалежним формуванням усіх його елементів;

• спрямовану на створення умов для інтегрування у світовий інформаційний простір для отримання максимуму користі із розвитку світової інформаційної інфраструктури та глобалізації інформаційних просторів;

• забезпечення захисту всіх елементів національного інформаційного простору (інформаційної безпеки), прав і свобод суб’єктів України, що діють у ньому, як важливого чинника збереження інформаційного суверенітету України¹⁰.

До основних ознак інформаційного простору України можна віднести:

• єдині принципи і загальні правила взаємодії всіх суб’єктів інформаційної діяльності при оптимальному співвідношенні державного регулювання і саморегулюючих початків у формуванні й розвитку інформаційного простору держави;

• наявність умов для безпечної інформаційної взаємодії держави, організацій і громадян;

• максимально повне задоволення інформаційних потреб держави, організацій і громадян на всієї території держави;

• рівнодоступність суб’єктів інформаційної діяльності до відкритих інформаційних ресурсів та їхня правова рівність;

• збереження балансу інтересів держави і світового співтовариства при входженні України в глобальний інформаційний простір та забезпечення її національного інформаційного суверенітету¹¹.

Отже, єдиний інформаційний простір являє собою сукупність баз та банків даних, технологій їх ведення і використання, інформаційно-телекомунікаційних систем та мереж, які функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію організацій і громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб. Іншими словами, єдиний інформаційний простір складається з таких головних компонентів:

• інформаційні ресурси (IР) — бази і банки даних, усі види архівів, системи депозитаріїв державних IР, бібліотеки, музейні сховища і т.ін.;

• інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура:

• територіально розподілені державні і корпоративні комп'ютерні мережі, телекомунікаційні мережі і системи спеціального призначення та загального користування, мережі і канали передачі даних, засоби комутації та управління інформаційними потоками;

• інформаційні, комп'ютерні і телекомунікаційні технології — базові, прикладні і забезпечувальні системи, засоби їх реалізації;

• науково-виробничий потенціал в галузях зв'язку, телекомунікацій, інформатики, обчислювальної техніки, поширення і доступу до інформації;

• організаційні структури, включаючи кадри, що забезпечують функціонування і розвиток національної інформаційної інфраструктури;

• ринок інформаційних технологій, засобів зв'язку, інформатизації і телекомунікацій, інформаційних продуктів і послуг;

• система взаємодії інформаційного простору України зі світовими відкритими мережами;

• система забезпечення інформаційного захисту (безпеки);

• система масової інформації;

• система інформаційного законодавства.