43

Глобальний інформаційний простір (4 год.)

1. Поняття інформаційного простору.

2. Властивості інформаційного простору.

3. Структура інформаційного простору.

4. Суб’єкти діяльності в інформаційному просторі.

5. Формування та розвиток національного інформаційного простору.

6. Стан присутності України в європейському інформаційному просторі

1. Поняття інформаційного простору.

Об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення інформаційної сфери України до світового інформаційного простору. Активний розвиток радіомовлення, телебачення, кібернетики та інформатики призвели до появи принципово нових засобів передачі даних. Отже головною ознакою сьогодення став процес всеохоплюючої інформатизації суспільства. Після розпаду Радянського Союзу Україна не могла більше залишатись осторонь цього процесу і прийняла курс на інтеграцію в світовий інформаційний простір.

Кожна країна, яка не хоче залишитися на узбіччі світового цивілізаційного розвитку, розробляє і впроваджує різноманітні державні програми, що сприяють формуванню інформаційного суспільства або окремих його складових, таких як: заохочення до використання Інтернету, запровадження дистанційної освіти та освіти протягом усього життя, розвиток електронної комерції, створення електронного уряду, становлення електронної медицини, надання різноманітних електронних послуг тощо. Україна, починаючи з 2000 р., активно включилася в зазначений процес. Однак на цьому шляху виникає чимало труднощів, пов’язаних, насамперед, з недостатньою технічною базою, складним фінансовим забезпеченням цього процесу, неналежним законодавчим супроводом, а також відсутністю ґрунтовних наукових досліджень щодо процесу формування інформаційного суспільства та його складових, з урахуванням кращого зарубіжного досвіду.

У зв’язку з цим, ми вважаємо за необхідне дослідити шляхи вирішення цих проблем. Зрозуміло при цьому, що повноцінна інтеграція України в Євросоюз і європейський інформаційний простір, зокрема, неможлива без проведення ефективної інформаційної політики, тобто без заходів, спрямованих на підвищення ефективності інформаційного забезпечення курсу України на приєднання до ЄС. Важливою проблемою в цьому контексті є дослідження ситуації, яка склалась в інформаційному просторі нашої держави. Окрім того, необхідною складовою забезпечення ефективності процесу євроінтеграції є формування позитивного зовнішньополітичного іміджу нашої країни та забезпечення інформаційної присутності України в світі. Першочерговим є збереження балансу інтересів держави і світового співтовариства та забезпечення її національного інформаційного суверенітету. Проте, прагнення України приєднатись до європейської спільноти, зокрема інформаційної, слід розглядати не лише з точки зору існуючих проблем, але й дати оцінку можливим перспективам. В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних першочергових ініціатив з боку нашої країни.

Зрозуміло, що основним поняттям, на яке варто звернути увагу, є поняття „інформаційного простору”. Необхідно визначитися з сутністю поняття „інформаційний простір”, оскільки у вітчизняній законодавчій базі немає єдиного сталого його визначення і розуміння, яке б охоплювало і пояснювало усю площину цього поняття, а деякі визначені є суперечливі за змістом.

Згідно з визначенням, яке подає глосарій з інформаційної безпеки України, інформаційний простір — інформаційне середовище, в якому здійснюються інформаційні процеси та інформаційні відносини щодо створення, збирання, відображення, реєстрації, накопичення, збереження, захисту і поширення інформації, інформаційних продуктів та інформаційних ресурсів, на яке розповсюджується юрисдикція держави¹.

Згідно наступного визначення, інформаційний простір – сукупність банків і баз даних, технологій їхнього супроводу й використання, інформаційних телекомунікаційних систем, що функціонують на основі загальних принципів і що забезпечують задоволення їхніх інформаційних потреб та інформаційну взаємодію організацій і громадян.

За цим визначенням, основними компонентами інформаційного простору є інформаційний ресурс та інформаційна інфраструктура. Інформаційна інфраструктура – система організаційних структур, що забезпечують функціонування й розвиток інформаційного простору країни й засобів інформаційної взаємодії². Інформаційний ресурс – сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)³.

Існує також таке розуміння інформаційного простору, як – сукупність технічних і програмних засобів зберігання, обробки й передачі інформації, а також політичної, економічної й культурної умови реалізації процесів інформатизації⁴.

Коли йдеться про інформаційне поле конкретної держави (а кожна держава його має), то його межі, зазвичай, ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національні територію, повітряний простір та економіку. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які й інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про щось уявлення. А от що саме повідомляють, як саме зображають і яке саме уявлення складають, – це вже стосується сфери політики й залежить від інформатора. Наприклад, українське телебачення і радіо та російське про одну і ту саму подію нерідко розповідають по-різному. Ані дивуватися з цього, ані, тим більше, обурюватися цим не варто: українське телебачення має виражати інтереси української держави, російське ж – російської, а ці інтереси, як відомо, не збігаються. А от дивуватися та обурюватися тим, що чужоземний інформатор нерідко використовує наш національний інформаційний простір проти нашої держави, варто і потрібно⁵.