2. Мета аудиту, його ознаки та класифікація

У системі категорій, за допомогою яких розглядається сутність аудиту, важливе місце посідають суб'єкти цієї діяльності. Суб'єктами проведення аудиту виступають аудиторські фірми, приватно-практикуючі аудитори, які здійснюють аудиторську діяльність в Україні згідно з чинним законодавством (рис. 2.1).

Аудиторська фірма - це юридична особа, яка відповідає ознакам аудиторської фірми відповідно до закону України "Про аудиторську діяльність".

Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Загальний розмір частки засновників аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати ЗО %.

Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, що в ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Приватно-практикуючий аудитор - це фізична особа, яка зареєстрована як приватний підприємець, має чинний сертифікат аудитора, включена до Реєстру Аудиторської палати України і одноособово здійснює аудиторську діяльність у відповідності з чинним законодавством.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Отже, суб'єктами аудиту є фізичні (аудитори) та юридичні особи (аудиторські фірми), діяльність яких спрямована на здійснення на договірних засадах контролю за достовірністю фінансової звітності підприємств, що оприлюднюється з метою встановлення відповідності її законодавству, нормативам, внутрішнім положенням та надання результатів дослідження зацікавленим користувачам.

Слід чітко розрізняти мету аудитора, завдання аудиту та аудиторської фірми. Мета аудитора обумовлюється призначенням його при проведенні аудиту. Аудитор повинен оцінити достовірність фінансової звітності економічного суб'єкта та висловити думку про ступінь її достовірності. Для цього аудитор застосовує спеціальні способи дослідження.

Завдання аудиту визначаються законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності. У зв'язку з тим, що основною метою аудитора є | формулювання та висловлення думки про достовірність фінансової звітності, він повинен вирішувати наступні завдання:

- підтвердити (не підтвердити) статті фінансової звітності;

- дослідити достовірність та відповідність показників звітності даним Головної книги, регістрам аналітичного обліку, первинним документам;

- вивчити взаємоузгодженість показників звітності підприємства;

- порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної та проміжної бухгалтерської звітності;

- оцінити можливість подальшого функціонування підприємства;

- оцінити вплив подій після дати балансу на фінансову звітність;

- прослідкувати за своєчасністю подання бухгалтерської звітності до відповідних державних органів.

Завдання ж аудиторських фірм будуть варіювати залежно від договірних зобовязань перед клієнтом.

В ринкових умовах значно розширюється коло користувачів облікової інформації: -менеджерів підприємств найбільше цікавить оцінка ефективності господарських операцій;

- власників і акціонерів - прибутковість вкладених ними капіталів і рівень ризику їх можливої втрати;

- кредиторів - можливість своєчасного погашення дебіторської заборгованості;

- інвесторів - наскільки ефективно працюють вкладені ними господарські засоби; -державні органи - як суб'єкти підприємницької діяльності виконують свої

зобов'язання перед державою.

Отже, у кожного користувача різні економічні інтереси, а тому всі вони зацікавлені мати найбільш достовірну інформацію про реальний стан господарювання.

Характер наданої аудиторами інформації, що цікавить користувачів, наведено в табл. 1.4.

Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" користувачі інформації мають право виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, встановлювати обсяги та напрями аудиту у межах повноважень, визначених законодавством, установчими документами або відповідними договорами.

Замовники послуг аудиторських фірм визначають обсяги та напрями перевірок у межах своїх повноважень. Максимальні повноваження при визначенні обсягу аудиту має власник, а представники державних контролюючих органів і контрагенти - лише в межах, наданих їм законодавством або визначених угодами.

Для отримання всебічної характеристики сутності аудиторської діяльності важливе значення має науково обґрунтована класифікація аудиту, яка дає можливість зрозуміти роль аудиту, його завдання і функції, повніше використовувати результати аудиту у господарській практиці.

У філософському розумінні класифікація (від лат. сіаззіз - розряд, клас і гасіо -роблю) - розчленування множини будь-яких об'єктів (елементів) на групи (підмножини). Класифікація широко застосовується в усіх науках, як один із основних засобів упорядкування і систематизації матеріалу, що досліджується. На сьогодні існує досить і багато різноманітних підходів до класифікації аудиту. Це пояснюється застосуванням різних ознак та методів класифікації, що залишає великий простір для суб'єктивізму, перешкоджає застосуванню класифікації на практиці, не забезпечує достатньої повноти розробки методики проведення аудиту.

Відсутність загальновизнаної класифікації аудиту і єдності у поглядах науковців на роль в процесі пізнання того чи іншого методу контролю свідчить про складність цієї проблеми і про слабку розробку методологічних основ її теорії.

Будь-яка класифікація, що пропонується, повинна відповідати, як мінімум, двом постулатам: перший - вона має бути теоретично обґрунтованою, тобто базуватись на науковій основі, давати можливість її легкого засвоєння великою кількістю аудиторів-практиків та використання цля підготовки фахівців; другий - застосування її на практиці повинно бути необхідністю. Зупинимось на гах специфічних класифікаційних ознаках, які є найбільш характерними для аудиту.

фінансову звітність тощо.

Ініціативний аудит це аудит що надається аудиторською фірмою (аудитором) на замовлення господарюючого о субєкта згідноз укладеним договором, та узгододженою програмою. При цьому замовник має прано ініціювати проведення аудиту в будь-який час і будь-якою фірмою.

За способом організації аудиту можна виділити суцільний» вибірковий і комбінований аудит.

При суцільному аудиті підтверджуються статті звітності на підставі всіх документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання, за весь період, що підлягає аудиту.

Вибірковий аудит передбачає підтвердження статей звітності на підставі певної частини документів, що відбираються за науково обгрунтованою схемою; за той чи інший період часу.

Комбінованим називають аудит, у ході якого одна частина статей звітності вивчається суцільно, а інша - вибірковим способом.

Запропонована класифікація не є раз і назавжди постійною. Подібне явище обумовлене розвитком наукового пізнання, поглибленням знань про аудиторську діяльність, прагненням виробити єдину методику проведення аудиту.

Основне призначення аудиту - надання впевненості власникам підприємства та зацікавленим особам щодо достовірності фінансової звітності. Керівник, здійснюючи управління підприємством, створює свою систему внутрішнього контролю. Необхідність аудиту виникає в результаті відносин між власником і керівництвом підприємства. Першого в даному випадку цікавить достовірність фінансової звітності, яку надає йому найняте ним керівництво та бухгалтерія. Аудит є підприємницькою діяльністю. Тобто аудит є самостійною, ініціативною та ризиковою діяльністю, що здійснюється на підставі договірних відносин між замовником і аудитором. Аудит - це підприємницька діяльність, що є одним з найважливіших критеріїв, який відрізняє його від ревізії та судово-бухгалтерської експертизи.

Виступаючи методами господарського контролю, аудит і ревізія мають ряд відмінних рис (табл.. 5.1).

Таблиця 5.1 Відмінність аудиту від ревізії_______________________

№ з/п	Ознака		Аудит			Ревізія
1	Поняття		Полягає у висловленні аудитором думки про достовірність фінансової звітності, що відображається у аудиторському висновку			Метод господарського контролю діяльності підприємств та їх підрозділів за певний період часу з метою встановлення законності, доцільності та ефективності здійснених господарських операцій, забезпечення збереженості майна, правильності та достовірності обліку і звітності
2	Законодавче регулювання		Закон України «Про аудиторську діяльність»			Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу України»
	Підстава для проведення		Договір між аудиторською фірмою, аудитором та замовником аудиту			Наказ керівника підрозділу контрольно-ревізійної служби або керівника вищої установи
4	Періодичність проведення		Обов'язків - один раз на рік (для підприсмств, що оприлюднюють фінансову звітність), ініціативний - на замовлення субєкта господарювання			Може призначатися не частіше одного разу на рік (ст. та ст. 11 Закону України «Про державну і контрольно-ревізійну службуУкраїни») для перевірки господарських операцій підприємств, установ і організацій, які використовують кошти бюджетів, а також - до і після порушення кримінальної справи уповноваженими на те органами
	Суб'єкт проведення		Аудитор - це особа, яка має спеціальний досвід на проведення аудиту чи надання аудиторських послуг й працює в аудиторській фірмі або одноособово			Ревізор - службова особа», яка уповноважена державою виконували контрольні функції з перевірки діяльності підприємства, але позбавлена будь-яких процесуальних прав на стадії попереднього слідства; в процесі розслідування справ може бути допитаний лише як свідок
	Предмет		Фінансова звітність підприємства та дані, сформовані в системі бухгалтерського обліку			Документально відображена в системі обліку господарська діяльність підприємства, що вивчається шляхом застосування спеціальних прийомів з позиції її законності, достовірності та доцільності. До предмету ревізії належать процеси та явища, пов'язані з господарською діяльністю підприємств і відображені документально, а межі їх визначаються програмою ревізії
	Об'єкт		Фінансова звітність конкретного суб'єкта господарювання			Господарські факти й операції, що формують господарські процеси, вся сукупність яких є господарською діяльністю певного суб'єкта
	Завдання		Перевірити відповідність фінансової звітності, що оприлюднюється, даним бухгалтерського обліку та іншим документам підприємства			Перевірити на відповідність нормативно-правовим актам здійснені господарські операції; виявити факти господарських і фінансових порушень, розкрадань, безгосподарності й марнотратства, встановити причини і умови, що сприяють порушенням, встановити винних осіб, вжити заходів щодо відшкодування нанесеної шкоди, притягнення до відповідальності винних осіб внести пропозиції для виправлення виявлених помилок
	Принципи		Професійна об'єктивність, компетентність,			Послідовність, безперервність, активність, раптовість, гласність.
				конфіденційність, доброзичливість	ревізійна незалежність, оцінка фактів, виявлених ревізією
10		Можливості здійснення самостійних дій суб'єктами проведення		Самостійно обирає способи та прийоми перевірки достовірності фінансової звітності в межах чинного законодавства та за погодженням із замовником	Самостійно підбирає 'необхідні документи для перевірки, активно шукає матеріали про розкрадання та інші економічні злочини й, окрім аналізу даних бухгалтерського обліку, може здійснювати ряд самостійних дій: проводити інвентаризацію, опечатувати приміщення та вилучати документи тощо
11		Оплата послуг		Здійснюється замовником відповідно до умов договору	Оплата праці ревізору встановлюється відповідно до посади
12		Вид діяльності		Підприємницька діяльність	Державна діяльність
13		Місце проведення		На підприємстві, що є замовником	На підприємстві, що визначається у наказі на проведення ревізії
14		Документ, який складається в результаті проведення		Аудиторський звіт, аудиторський висновок	Акти ревізії або довідка про наслідки ревізії
15		Можливість використання результатів в судовому процесі		Аудиторський висновок сприймається лише як інші свідчення, а не фактичні докази	Акт ревізії сприймається лише як інші свідчення, а не фактичні докази ;
16		Контроль якості		Здійснює керівник аудиторської фірми або уповноважена ним особа та Аудиторська палата України	Реалізує керівник контрольно-ревізійної служби, працівник якої проводив ревізію, або вища установа для органу контрольно-ревізійної служби або представник органу, особа, що призначила ревізію

Аудит не можна ототожнювати з судово-бухгалтерською експертизою. Під останньою розуміється застосування спеціальних знань не в будь-якій формі, а лише у формі дослідження. Мета спеціального дослідження полягає не в простій констатації встановлених експертом нових фактів об'єктивної реальності, а в їх професійній оцінці. Без оцінки результати експертного дослідження не входять до загального ланцюга доказів і безкорисні для справи.

Судово-бухгалтерська експертиза проводиться не на підставі документів суб'єкта господарювання, а за матеріалами справи, наданої фахівцю судом чи слідчими органами, тому її на підприємстві не проводять. Експерта призначають суд, прокурор, слідчий і надають йому матеріали справи для вирішення конкретного питання.

Під час розгляду судових справ звертається увага на те, чи проводила експертизу компетентна особа, чи не вийшов експерт за межі своєї компетенції. Експертиза проводиться з конкретного питання, що викликає сумнів у судді чи слідчого.

Підсумовуючи вище викладене, можна виділити наступні ознаки судової експертизи: - здійснення спеціальними установами, відомчими службами, окремими фахівцями за дорученням правоохоронних органів; - застосування спеціальних знань у формі дослідження до чітко встановленого об'єкту та предмету;

- дотримання процесуальній форми;

•4 отримання нової інформації і оформлення результатів у формі висновку експерта, що є самостійним видом судового доказу.

Таким чином, аудит не відповідає жодній з наведених вище ознак, а тому не може ототожнюватись з експертизою, а сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю не дає право займатися судово-експертною діяльністю,