Тема 5. Аудит як форма контролю фінансово-господарської діяльності

Лекція 5.1

1. Визначення аудиту (згідно з чинним законодавством; різні наукові підходи) І

2. Мета аудиту, його ознаки та класифікація З Предмет, об'єкти та методи аудиту

4. Управління аудиторською діяльністю в Україні

5. Принципи аудиту

1. Визначення аудиту (згідно з чинним законодавством; різні наукові підходи), Професія аудитора — дуже популярна і престижна, хоча і надто молода. Термін "аудит" не є для нас новим і незнайомим. Це слово виникло в латинській мові понад дві тисячі років тому. Значення слова — "вислуховуючий". У Римській імперії контроль за бухгалтерами, які вели облік державних видатків, здійснювали квестори, звіти яких надсилалися до Риму і там заслуховувались екзаменаторами.

У Середньовіччі в бухгалтерському обліку визначився певний застій, Але під час перших Хрестових походів облік був поновлений і особливого розвитку набув у Європі в часи епохи Відродження. У 1631 р. з Голландії в Плімут, Масачусетс було направлено бухгалтера для аналізу надходжень податків із колонії. Це була перша бухгалтерська контрольна перевірка в Америці.

На державному рівні створювались спеціальні органи, які контролювали державні видатки та збір податків. Цей вид контролю насамперед був пов'язаний з державною діяльністю. Подальший розвиток торгівлі і насамперед промислова революція висунули нові вимоги. Різко зросла кількість великих підприємств, яким були потрібні значні кошти для свого фінансування, а також велика кількість управлінців, що їх наймали власники підприємств. Таким чином відбулося розмежування функцій між власниками і підприємцями. З метою попередження зловживань з боку підприємців власник був змушений звернутися до перевірки фінансової звітності незалежними аудиторами.

У найрозвиненішій державі того часу — Великобританії — група знаних бухгалтерів ( в основному шотландців за походженням) створили професійне об'єднання, метою якого була перевірка фінансових звітів. Ця подія і стала початком розвитку незалежного аудиту. І У Великобританії закон про обов'язковий аудит був прийнятий у 1862 p., у Франції — у 1867 p., у США — в 1887 р. У Росії інститут аудиторів був введений в армії, де вони j займалися справами, пов'язаними з розслідуванням майнових спорів. Спроби створення організації аудиторів в Росії розпочалися з 1888 p., але визнання присяжні бухгалтери, як тоді називали аудиторів, не набули.

Величезний внесок у розвиток аудиту зробив американський учений і видатний практик Роберт Монтгомері, який заснував сучасну теорію аудиту.

На території України державний контроль існував уже з початку XIX століття, але незалежний аудит, як і загалом у Росії, поширення не набув. У Радянському Союзі взагалі і в Україні зокрема існував тільки народний, державний і партійний контроль, який здійснювали Комітет народного контролю УРСР, Головне контрольно-ревізійне і управління, Міністерство фінансів України, відомчі контрольно-ревізійні управління.

Перехід до нових економічних відносин насамперед був обумовлений змінами у відносинах власності. В лютому 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про власність", в якому суб'єктами права власності України визначені: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Закон надає реальні права індивідуальної власності широким верствам населення. Почали розвиватися підприємства недержавної) форми власності, формуватися прошарок власників. Подальший стрімкий розвиток цього процесу був пов'язаний з роздержавленням та приватизацією державного майна. Всі ці процеси обєктивно обумовили необхідність становлення і його подальшого розвиту незалежного аудиту. Аудит в Україні почав активно розвивалися після виходу Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. № 3125-12.

Причини, які зумовили появу аудиту, можна узагальнити наступним чином: ;

а) недостатність достовірної, об'єктивної інформації, яка виникає з факту відокремлення взаємовідносин власника підприємства від менеджерів (членів керівництва, директорів). Хоча менеджери несуть відповідальність за правдивість і реальність фінансової звітності, але власник не має можливості безпосередньо спостерігати за діяльністю підприємства і не завжди впевнений у достовірності показників наданої звітності. Тому власники для підтвердження реального станну діяльності підприємства та його фінансових результатів запрошують сторонніх висококваліфікованих спеціалістів - аудиторів. Тобто, користувачами висновків аудитора були і є власники підприємств. Саме вони, а не керівники підприємств, зацікавлені в отриманні достовірної фінансової звітності;

б) конфлікт інтересів у суспільстві. Як правило, очікування зовнішніх користувачів фінансової звітності не співпадають з інтересами осіб, що її склали. У суспільстві склалась думка, що тільки підтверджена аудиторами інформація є достовірною. Оприлюднена фінансова звітність часто є єдиним і важливим джерелом інформації для третіх осіб - інвесторів, кредиторів тощо, а отже має бути достовірною;

в) нестабільне законодавство. В сучасних умовах досить часто змінюється законодавство з питань обліку та оподаткування, а тому виникає необхідність у компетентному підтвердженні звітності, складеної відповідно до діючого законодавства.

Аудит не можна ототожнювати з судово-бухгалтерською експертизою. Під останньою розуміється застосування спеціальних знань не в будь-якій формі, а лише у формі дослідження. Мета спеціального дослідження полягає не в простій констатації встановлених експертом нових фактів об'єктивної реальності, а в їх професійній оцінці. Без оцінки результати експертного дослідження не входять до загального ланцюга доказів і безкорисні для справи.

Судово-бухгалтерська експертиза проводиться не на підставі документів суб'єкта господарювання, а за матеріалами справи, наданої фахівцю судом чи слідчими органами, тому її на підприємстві не проводять. Експерта призначають суд, прокурор, слідчий і надають йому матеріали справи для вирішення конкретного питання.

Під час розгляду судових справ звертається увага на те, чи проводила експертизу компетентна особа, чи не вийшов експерт за межі своєї компетенції. Експертиза проводиться з конкретного питання, що викликає сумнів у судді чи слідчого.

Підсумовуючи вище викладене, можна виділити наступні ознаки судової експертизи:

- здійснення спеціальними установами, відомчими службами, окремими фахівцями за дорученням правоохоронних органів;

- застосування спеціальних знань у формі дослідження до чітко встановленого об'єкту та предмету;

- дотримання процесуальної форми;

- отримання нової інформації і оформлення результатів у формі висновку експерта, що є самостійним видом судового доказу.

Таким чином, аудит не відповідає жодній з наведених вище ознак, а тому не може ототожнюватись з експертизою, а сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю не дає право займатися судово-експертною діяльністю.

Аудиторська фірма, як комерційне підприємство, покликана надавати послуги у вигляді аудиту або інших послуг. Для проведення аудиту слід мати сертифікат аудитора та бути занесеним до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги. Що ж стосується інших послуг аудиторських фірм, то мати сертифікат аудитора та бути занесеним до зазначеного Реєстру не є обов'язковим (табл. 1.2).

Таким чином, необхідно розрізняти три взаємопов'язані поняття: "діяльність аудиторської фірми", "аудит", "інші послуги аудиторської фірми".

Діяльність аудиторської фірми - це підприємницька діяльність з вивчення достовірності фінансової звітності суб'єктів господарювання та надання інших послуг, не заборонених законодавством.

Аудит — це підприємницька діяльність, що полягає у виконанні комплексу заходів, необхідних для формування та висловлення думки аудитора про достовірність фінансової звітності суб'єкта господарювання.

Інші послуги аудиторської фірми — це ' будь-які послуги, не заборонені ^: законодавством, що надаються працівниками аудиторської фірми.

Всі учасники аудиту переслідують різніі цілі (табл. 1.3) завдання ж задаються певному інституту аудиторства при його створенні. Виходячи з цього, відносно до аудитора (та інших учасників аудиту) слід вживати поняття "мета", "'цілі", а до аудиторської діяльності доцільно буде користуватись поняттям "завдання".